Розглянуто теоретико-методологічні засади конфліктологічної проблематики. З'ясовано, що важливим аспектом політичного реформування в Україні виступає орієнтація на модернізаційний підхід. Показано, що політична модернізація не є безконфліктним процесом, що обумовлюється відмінністю (суперечністю) інтересів учасників політичного процесу. Доведено важливість інституціоналізації політичного конфлікту та її зв'язок з реформуванням політичної системи. Проаналізовано динаміку та характерні особливості перебігу політичних конфліктів в процесі впровадження політичної реформи в Україні. Висвітлено сутність, взаємозв’язки та передумови виникнення політичних конфліктів в умовах реформування політичної системи. Розглянуто функціональну спрямованість політичних конфліктів через розкриття конструктивних та деструктивних функцій по відношенню до реформаційних та стабілізаційних процесів. Досліджено конфліктний потенціал політичного реформування в аспекті загроз політичній безпеці. Проаналізовано компоненти інституціоналізації політичних конфліктів та встановлено, що її рівень може не лише поширюватися, але і зменшуватися. З’ясовано роль конституційного референдуму у розв’язанні політичних конфліктів і обгрунтовано можливість його використання як одного із засобів конструктивного вирішення політичних конфліктів, які спричинені необхідністю урегулювання найважливіших питань конституційного характеру.