Теоретично обгрунтовано статус та основні ознаки множинних іменників як номенів з неповною числовою парадигмою в українській мові. Визначено словотвірну структуру й особливості семантики номінацій дослідженого типу. Описано динаміку лексико-словотвірних типів множинних найменувань у різні періоди нової української мови, визначено ступінь дериваційної активності мотивувальних основ. Встановлено функціональні особливості плюральних формантів. Визначено продуктивність досліджених словотвірних типів і виявлено чинники, що впливають на її формування. Розглянуто специфіку вживання даних дериватів у різностильових джерелах нової української мови, встановлено основні тенденції та закономірності розвитку словотвірної підсистеми множинних іменників протягом останніх трьох століть.

На основі лексико-словотвірних типів здійснено дериваційний аналіз нульсуфіксальних похідних, що вживаються в сучасній українській мові тільки у формі множини.

Посредством лексико-словообразовательных типов произведен деривационный анализ нульсуффиксальных производных, которые употребляются в современном украинском языке только во множественной форме.

The article sets out to provide the derivational analysis (by means of lexical and word-formative types) of zerosuffixal derivatives which are used in the modern Ukrainian language in the plural form only.

Проаналізовано структуру світового виробництва, експортно-імпортний потенціал і стан ринку кулькових ручок в Україні.

Розглянуто основні підходи до такого виду перекладу іноземного контенту на телебаченні, як озвучування. Проаналізовано особливості професійного підходу до справи, а також класифіковано основні терміни, що використовують у повсякденній роботі з різними типами аудіовізуального перекладу. Продемонстровано, що такі чинники, як "ліп-синк", "войс-овер", "екстралінгвістика" тощо, широко використовують у практичній діяльності над озвучуванням, вони відіграють важливу роль у процесі майже будь-якого перекладу. Проаналізовано наукові праці таких фахівців, як В. Горшкова, С. Кузмічов, М. Савко, Т. Черняєва та ін. Завдяки цьому виявлено основні етапи процесу роботи над озвучуванням. Проаналізовано й інші типи перекладу, як-от: субтитрування, дублювання, синхронний переклад та закадрове озвучування. Виявлено основні відмінності перекладу для субтитрування та перекладу для дублювання, а також наведено основні приклади адаптації перекладу для країни з відмінними культурними особливостями на основі аудіовізуального контенту. Розкрито основні компетенції, які потрібні для здійснення перекладу: уміння сприймати іншомовну лексику на слух, уміння відокремлювати головне від другорядного, знання системних еквівалентів і вміння витягувати їх, володіння арсеналом ситуативних ідіом, правильна вимова та навички диктора. Поєднано думки різних науковців та виведено основне поняття "дублювання аудіовізуального контенту" - міжмовна передача змісту, яка є одним із найпоширеніших видів перекладу кінопродукції, відеофільмів та телевізійної продукції. Також під цим поняттям розуміють особливу техніку запису, що надає змогу замінювати звукову доріжку фільму із записом оригінального діалогу звуковою доріжкою із записом діалогу мовою перекладу.