Висвітлено яскраве явище української церковно-співацької культури XVI - XVIII ст. - українські рукописні нотолінійні ірмолої. Охарактеризовано наявний в ірмолоях грецький наспів, з'ясовано його спорідненість з тим грецьким (візантійським) співом, що звучав у Греції і який нібито покладений в основу українського церковного співу. Розглянуто історичні процеси розвитку церковного співу в Україні, на який впливали різні культурно-співацькі традиції.

Освещено яркое явление украинской церковно-певческой культуры XVI - XVIII ст. - украинские рукописные нотолинейные ирмолои. Охарактеризован присутствующий в ирмолоях греческий напев, выяснено его родство с тем греческим (византийским) пением, звучавшим в Греции и которое будто-бы положено в основу украинского церковного пения. Рассмотрены исторические процессы развития церковного пения в Украине, на которое влияли разные культурно-певческие традиции.

Досліджено український нотолінійний Ірмолой Г. Головні як унікальний взірець традицій українського церковного співу XVIII ст. На основі дослідження Ірмолоя вперше представлено належність Ірмолоя Головні до типових українських ірмолоїв XVII - XVIII ст., показано конкретні впливи української церковної традиції на розвиток церковного співу на території Російської імперії з кінця XVIII ст. Ірмолой Головні являє окрему групу книг українсько-російського типу. У науковий обіг введено ієрархічно-функціональне структурування, за яким Ірмолой Головні належить до соборного типу рукописів. Вперше виявлено наявність репертуару двох традицій церковного співу: спів XVII - XVIII ст., що сформувався в Україні внаслідок балкано-слов'янських впливів; спів, що звучав у Придворно-співацькій капелі, покладений в основу сучасного обиходного церковного співу. Досліджено вплив на формування придворного наспіву української традиції церковного співу. Доведено еволюційне спрощення репертуару церковного співу в межах Російської імперії другої половини XVIII ст.

Досліджено пам'ятки, що сміливо можна назвати взірцем української музичної культури ХVII - XVIII ст. - І. Г. Головні. Вивчено кращі зразки репертуару української монодії. Наголошено, що в цей час почалось нотодрукування в Росії. Досліджено українську церковно-співацьку традицію ХVII - XVIII ст. і традиції розвитку українського монодійного співу XVIII ст. у Росії. Охарактеризовано український церковний співацькиї репертуар, що побутував у Росії та сприяв розвитку еволюційних процесів у XVIII ст. Зроблено висновки, що тенденція спрощення співацького репертуару з'являється саме у 60-х рр., після появи у богослужбовій практиці І. Г. Головні (в його рукописному вигляді). Зазначено, що того часу в українських нотолінійних Ірмолоях одразу починають простежуватися зміни структури цілого співацького комплексу.

Проаналізовано рукописну спадщину України та Греції. Досліджено духовну культуру як Sacrum українсько-грецького ореолу. Приділено увагу питанням культурного діалогу, паралелізму й особливостям розвитку духовної культури України та Греції. Запропоновано нові методики досліджень рукописного надбання слов'янсько-грецьких колекцій. Розглянуто звод слов'янсько-грецьких рукописів як яскравого надбання європейської культури.

Розглянуто вплив етнічної належності тієї чи іншої нації на розвиток культурного діалогу між країнами. Дослідження проводиться на прикладі українсько-грецьких зв'язків. Надано грунтовну характеристику понять та категорій, що формують етноси та їх самобутність. Наведено характеристики паралелей та особливостей українського та грецького етносів.

Відзначено, що рукописне надбання є найяскравішим виразником традицій і культурних цінностей, генетичним кодом нації. Висвітлено проблематику виокремлення українських рукописів з масиву елліно-слов'янського рукописного фонду. Наведено статистику наявних європейських фондів, де розміщуються слов'янські рукописні колекції. Узагальнено, що слов'янська (кирилична) рукописна спадщина має широку географію місць свого збереження.

Розкрито поняття культурного діалогу в сучасному аспекті розвитку наукової думки в Україні та світі. Охарактеризовано основні видання міжнародного науково-практичного проекту "Діалог культур: Україна - Греція". Приділено увагу науковій та практичній діяльності зазначеного проекту в Україні та за кордоном. Розглянуто співпрацю міжнародного науково-практичного проекту "Діалог культур: Україна - Греція" з провідними університетами Європи.

Проаналізовано бісеміотику як нову методику дослідження рукописного нотного надбання, що поєднує в собі знако-мовні та семіографічні знання. Досліджено рукописну нотну спадщину України та Греції. Визначено основні етапи еволюціонування нотацій у музичній практиці Візантії.

Досліджено рукописне нотне надбання України та Греції шляхом використання бісеміотики, яка поєднує в собі знако-мовні та музичні семіографічні знання. Доведено, що введення до наукового обігу нової методики бісеміотики сприятиме поглибленому вивченню рукописів та виявленню їх належності до конкретних національних традицій.