Опубліковано віднайдені в Російському державному архіві давніх актів унікальні зразки особистого жіночого листування початку XVIII ст. З огляду на те, що збереглося дуже мало свідчень про повсякденне життя жінок Гетьманщини початку XVIII ст. публіковані документи становлять особливу цінність, надаючи рідкісну можливість відновити деякі подробиці минувшини.

Наведено результати першого аналізу визначної пам'ятки козацького літописання на етапі підготовки її академічного видання, над яким працюють центр із вивчення історії України Санкт-Петербурзького державного університету та Інститут історії України НАНУ. Зроблено спостереження з приводу ілюстрацій та палеографії, а також над використаними в тексті оригіналами документів.

Дослідження дає відповідь на найактуальніше питання, що стосується діяльності І. Мазепи: був він зрадником чи ні. Використовуючи матеріали російських та українських архівів, розглянуто обставини приходу Мазепи до влади, його стосунки з Петром І, внутрішню політику, особисті та ділові взаємини зі старшиною й оточенням російського царя. Проаналізовано причини переходу Мазепи до шведів (план "випаленої землі", адміністративна реформа тощо).

На основі документів посольської місії В. Кочубея 1685 р. досліджено історичні й територіальні уявлення козацької еліти. Зроблено висновок про добру поінформованість представників Генеральної військової канцелярії щодо різноманітних історичних хронік, оцінку ними спадщини київських та московських князів, належність посожських сіл, кордони України тощо.

У публікації представлено два виявлених у фондах Російського державного архіву давніх актів документи, котрі стосуються справи "пасічника Кривоносенка" - племінника знаменитого повстанського полковника Максима Кривоноса.

На основі матеріалів Російського державного архіву давніх актів розглянуто обставини смерті П. Полуботка. Ув'язнений у Петропавловській фортеці наказний гетьман помер 21 грудня 1724 р. (за ст. ст.) від пневмонії, зусилля лікаря виявилися марними. Петро I планував провести показовий процес над П. Полуботком і його однодумцями, звинуватити їх у "державній зраді" та ліквідувати українську автономію. Для цієї мети було створено спеціальний Генеральний суд.

Обговорено історію виявлення бібліотеки С. Величка, надано її характеристику, описано оригінальні інскрипти, зроблено припущення про первісне місце перебування книгозбірні та про те, як вона потрапила до Російського державного архіву давніх актів.

Мета дослідження - встановлення місця поховання Б. Хмельницького та можливості пошуку його могили. Приводом послужила заява про виявлення у Суботові під Іллінською церквою склепу (за допомогою геолокації на глибині 4 м). із метою підтвердити або спростувати ймовірність могили гетьмана під цим храмом проводиться аналіз усіх відомих свідчень про його похорон, включно з повідомленнями Самовидця, С. Величка, Г. Грабянки, проаналізована ступінь їх достовірності. Висновки: тогочасних свідчень, котрі підтверджували і поховання тіла саме в Іллінській церкві, не існує (йшлося лише про "ринкову"). Розглянуто (в тому числі на основі архівних матеріалів Санкт-Петербурга) процес виникнення історичної традиції про могилу Б. Хмельницького, історію її пошуків і досліджень Суботівської та Михайлівської церков у XIX - XX ст. Уявлення про поховання гетьмана саме в Іллінській церкві виникло в XIX ст. зусиллями священика Р. Орловського, який домагався проведення реставраційних робіт. Історична пам'ять у Суботові була відсутня через непросту долю Правобережжя України, численні "згони" й переселення. Р. Орловський досліджував льохи Суботова, один з яких, мабуть, і було нещодавно виявлено методом геолокації під Іллінською церквою. При цьому польські, російські, українські джерела не підтверджують легенду про осквернення С. Чарнецьким останків гетьмана. Найвірогіднішим місцем його поховання видається Михайлівська церква Суботова. Саме її з більшим правом, ніж Іллінську, можна називати "ринковою". Саме в ній було поховано Тимоша Хмельницького й у ній, принаймні до кінця XIX ст., існував склеп, який ніхто з істориків не досліджував. Археологічні розкопки на місці Михайлівської церкви представляються дуже перспективними.

Мета дослідження - висвітлення на основі архівних матеріалів раніше невідомого епізоду з життя І. Богуна. Методологія базується на використанні загальнонаукового, конкретно-історичного, а також порівняльного методів. Уперше досліджується досі незнаний бій, що відбувся 1643 р. на Казанському перевозі через р. Дон. Детально зображено його перебіг, причини, результати, а також роль у подіях І. Богуна. Висновки: бій на Казанському перевозі став найпершим із тих, що тепер відомі історичній науці, у кар'єрі майбутнього козацького полководця. Тоді козаки під орудою І. Богуна розбили загін донців і російських стрільців, котрі захищали "городок", що перешкоджав вільному переходу через Дон. І. Богун у той час служив отаманом у фортеці Кодак і мав під своєю рукою до 200 вояків. Він зарекомендував себе талановитим, відважним командиром, схильним до рішучих, а то й зухвалих дій, швидких, нестандартних рішень. Перемога біля Казанського перевозу принесла І. Богунові популярність у козацькому середовищі. Ця був перший випадок, коли він застосував "фортель", що надалі стане його "фірмовим" стилем. Звитяга І. Богуна викликала різку реакцію в Москві, спричинивши спеціальне розслідування.