Теоретично осмислено суть специфіки соціалізації учнівської та студентської молоді, що вчиться за умов трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві. Розглянуто соціально-економічні умови як провідний фактор соціальної адаптації та інтеріоризації молоді, що навчається, а також особливості впливу агентів соціалізації на процес соціального становлення молоді за умов трансформації суспільства. Визначено особливості механізму соціалізації молоді у період зміни суспільних цінностей. Виділено основні соціально-психологічні принципи взаємовідносин молоді з іншими соціальними групами, а також взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх чинників соціалізації молоді.

Наведено результати дослідження (здійсненого в межах соціології мови) культурних кодів як засобів вияву соціальних статусів в процесі соціогенезу. Показано, що в сучасних соціальних комунікаціях на лідерські позиції виходять комерційні програмісти розуму та свідомості, а пересічні громадяни, за умови прогалин у сфері системних пошуків і розробки теорій щодо культурних кодів, стають заручниками тотальних маніпуляцій і не здатні ефективно протидіяти їм. Проаналізовано еволюцію засобів кодування соціальних статусів і становлення суспільства. Визначено культурні коди соціальних статусів в літературних текстах і в міфах (на прикладі статево-гендерних атрибутів).

Розглянуто проблему визначення засад загальної систематики культурних кодів, зокрема, їх властивостей, різновидів і призначення.

Розбудовано концептуальну схему соціальної ідентифікації індивідуальних і колективних акторів у повсякденних практиках на основі культурних кодів. Ця схема є системою взаємопов'язаних понять, що відображають основні ступені солідарності з соціальною спільністю й основні види знакових і символічних елементів культури, що контролюють і впорядковують повсякденні практики. Розрізнено солідарність, засновану на спільності долі, на спільності цілей та на спільності переживань, в той час серед культурних кодів виокремлено нормативно-оціночні, ціннісно-смислові й інструментально-практичні. За умов аналізу національної чи етнічної культури культурні коди можна вважати явищем, аналогічним центральній зоні культури й ядру культури, однак обмежуватися вивченням виключно національних або етнічних культурних кодів немає підстав, як і немає підстав ігнорувати культурні коди у периферії культури. Запропоновано емпіричну типологію соціальних суб'єктів згідно з інтуїтивно-етичним ставленням до носіїв різних домінуючих цінностей та обсягами притаманних їм різних капіталів. Розкрито характер суб'єктивної соціальної ідентифікації на прикладі презентації культурних кодів, притаманних повсякденним практикам представників різних поколінь.

Наведено результати теоретичного аналізу соціологічної компоненти соціальних технологій. Розглянуто харасмент як феномен сучасного суспільства. Проаналізовано масовий протестний рух в сучасному українському суспільстві. Охарактеризовано виклики для індивідуальних кроскордонних підприємців України в умовах пандемії COVID-19. Висвітлено проблему осмислення феномену праці у сучасному суспільстві. Показано можливості використання моделей-трансформерів у соціологічних дослідженнях текстів. Розкрито особливості процесу навчання під час карантину. Розглянуто специфіку використання індексів у соціології на прикладі індексу довіри до вчених. Висвітлено роль соціальних мереж у формуванні соціальних практик молоді. Увагу приділено впливу соціальних технологій на розвиток соціальних підприємств, проблемам оцінювання ефективності каналів комунікації в соціальних проектах.