Вивчено жанрові проблеми роману в творчості сербського письменника Данила Кіша. Роман "Мансарда", для якого характерні відмова від класичної оповідної моделі і розмивання жанрових меж, свідчить про постмодерний характер художніх пошуків письменника.

Проаналізовано особливості поетики форми як визначальної особливості постмодерністської парадигми. Розглянуто проблеми становлення й розвитку постмодерністської прозової моделі, процеси переходу від твору до тексту. Висвітлено гіпертекстуальні та ергодичні стратегії, аспекти формотворчої поетики в контексті постмодернізму. Увагу приділено "молодій сербській прозі" (МСП) як першому етапу реалізації постмодерністської моделі, зародженню формальної поетики "молодопрозівців" у синхронному аспекті "коефіцієнта відмінності", становленню постмодерністського літературно-критичного коду в творчості представників "молодої сербської критики" як різновиду МСП, постмодерним векторам еволюції форми у творчості постмодерністів наприкінці 1980 - 1990 рр., жанровій політиці сербського постмодернізму.

Досліджено поетику форми як однієї з дистинктивних рис постмодернізму. Висвітлено широкий спектр формотворчих стратегій та досліджено їх зміну на різних етапах розвитку постмодерністської парадигми. Проаналізовано текстуальні експерименти постмодернізму, пов'язані з формальними пошуками (від зміни жанрового статусу твору у традиційній системі жанрів до його позажанрового функціонування). Проаналізовано гіпертекстуальні формальні стратегії й ергодичні практики у прозі постмодернізму. Обгрунтовано розмежування між термінами "гіпертекст" і "гіпертекстуальний твір". Розроблено періодизацію постмодерністського етапу в історії сербської літератури з визначенням хронологічних рамок, домінантних концептів, а також векторів формальних пошуків. Визначено імплікації постмодерністських формальних стратегій у літературі постпостмодерністського періоду. Досліджено формальний аспект створення постмодерністського авторського метатексту.

Висвітлено основні тенденції в розвитку оповідних жанрів репрезентативних прозових творів хорватських письменників наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.

Освещены основные тенденции в развитии разговорных жанров репрезентативных прозовых произведений хорватских писателей конца ХХ - начала ХХІ ст.

Розглянуто питання розвитку постмодерністської стратегії гіпертекстуальності на прикладі роману сербського письменника Мілорада Павича "Дамаскин: історія для комп'ютера і циркуля". Шляхом аналізу функціонування у ньому інтертекстуальних та паратекстуальних зв'язків визначаються особливості авторської стратегії "подвійного кодування", яка спрямована на перетворення роману з гіпертекстуальними характеристиками на латентний гіпертекст.

Вивчено окремі аспекти питання взаємовпливів літератури й інших мистецтв, зокрема тих, що зазнали в ХХ ст. експериментів, які докорінно змінили їх фундаментальні принципи (музика, образотворче мистецтво, архітектура). На прикладі творів сербських постмодерністів проаналізовано поетикальні наслідки використання засобів інших мистецтв у ході вибору формальних рішень, досліджено питання художньої реалізації синтезу eidos і morphe у прозі Мілорада Павича та Горана Петровича.

На прикладі творчості відомого сербського письменника С. Дам'янова розглянуто питання створення постмодерністського метатексту на базі принципів ars combinatoria. Предметом вивчення виступає інтержанрова прозова модель, вироблена письменником з метою переборення формальних жанрових обмежень, гетерогенний характер якої проявляється в поєднанні текстуального та візуального, у застосуванні стратегій колажу та засобів інтерсеміотичного перекладу.

На прикладі прозових творів відомих сербських постмодерністів В. Пиштала, С. Дам'янова, В. Павковича розглянуто питання візуалізації дискурсу шляхом використання поетики коміксу. Застосування технік тривіальних жанрів з метою досягнення ефекту "подвійного кодування", поєднання текстуального з візуальним, застосування стратегій колажу та засобів інтерсеміотичного перекладу надає змогу постмодерністам значно розширити поетикальний арсенал і відповісти на виклики часу.

Запропоновано результати багаторічного дослідження поетики сербської постмодерністської прози на матеріалі найбільш репрезентативних у формальному плані художніх творів періоду від 60-х років XX ст. до 2010 р. Одним з основних є запропонована періодизація сербського літературного постмодерніму. Здійснено спробу представлення цілісної картини розвитку постмодерністської прозової моделі з виділенням окремих етапів відповідно до домінантних формальних стратегій. Визначено головні вектори формальних експериментів у літературі різних періодів розвитку постмодернізму, вивчено їх кореляцію з традиційною жанровою системою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4СЕР)5-4Караджич В.С.417 + Ш5(4СЕР)6-4 Дам'янов С.417

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж62333 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено особливості оповідної конструкції роману "Дервіш і смерть" видатного сербського письменника М. Селімовича (1910 - 1982). Під кутом зору терезів як емблеми наративної стратегії розкрито функціонування структури твору, систему образів, численні сюжетні перегуки й відлуння як маніфестація авторського потягу до гармонії та пошуку універсального дискурсу, що урівноважує суб'єктивне й об'єктивне, особисте й універсальне. У романі "Дервіш і смерть" М. Селімович осягнув найвищу нараційну рівновагу: розповідь про одного героя, А. Нурудина, створює враження розповіді про багатьох різних людей, а численні історії, які проходять перед читачем, сприймаються як варіації одної, універсальної. Фігури подвоєння, віддзеркалення, відлуння, "місця замовчування" і мова алюзій створюють надзвичайно багате поле смислів. Гармонія між міметичною і неміметичною моделлю нарації, якої досягнув письменник, робить дослідження наративних стратегій письменника особливо важливим для літературознавства XXI ст.

Висвітлено історичне значення Люблінської унії 1569 р., що поклала початок Республіці Обох Націй (Речі Посполитій) - державі, яка складалася з Корони Королівства Польського та Великого князівства Литовського. Не варто забувати, що згадка про великий державний організм, яким була Річ Посполита, по-різному функціонує в пам’яті держав, які є її спадкоємицями. Потрібно докласти ще багато зусиль як в історичній, так і в політичній площині, щоб сформувати спільне бачення минулого держав, які колись були частиною Республіки Обох Націй. Згідно із задумом редакторів, це видання має відобразити дух колишньої Речі Посполитої, але в сучасній версії, версії XXI ст.

Окреслено основні штрихи до портрета професора В. А. Моторного - видатного українського вченого, одного з найвизначніших представників львівської славістики. Наведено ключові дати біографії, проаналізовано визначальні напрями наукової, педагогічної, творчої діяльності славіста. Наведено спогади колег - відомих учених, колишніх студентів, учнів і послідовиків Професора.

Проаналізовано психолого-педагогічні аспекти навчальної взаємодії вчителя фізики із старшокласниками при проведенні лабораторних робіт у сучасних умовах комп'ютеризації та інформатизації освітнього процесу. Проаналізовано неоднозначність та соціально-психологічну значущість цієї проблеми в суспільстві, в якому відбувається дедалі більше використання інформаційних технологій. Розглянуто психолого-педагогічні аспекти проблеми інформатизації освітнього процесу та освітнього середовища як складової модернізації системи освіти. Показано, що за дотримання певних умов перенесення джерел інформації у віртуальний простір трансформує навчально-виховний процес в особистісно зорієнтоване інтерактивне освітнє середовище нового типу. Окреслено особливості навчальної взаємодії у ситуації сучасної інформатизації освітнього процесу в контексті проведення лабораторних робіт з фізики, розглянуто специфіку педагогічних завдань при їх виконанні. Узагальнено дидактичну та розвивальну роль лабораторних робіт з фізики. Проаналізовано особливості традиційної практики навчання під час лабораторних робіт. Сформульовано переваги та недоліки використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) при проведенні лабораторних робіт з фізики та надано певні рекомендації щодо створення та функціонування на уроках фізики сприятливого інформаційно-освітнього середовища, зокрема, на основі використання вимірювальних комплексів VERNIER. Розглянуто предметно зорієнтовані принципи освітніх комунікацій (доступності, інтерактивності, різнобічності, оновленості), які можуть бути застосовані у реальній навчальній взаємодії вчителів фізики й учнів у ситуації живого спілкування в умовах використання ІКТ. Зроблено висновок, що при використанні комп'ютерних засобів у навчально-виховному процесі учень повинен бути активним співучасником педагогічного процесу. Завдання вчителя фізики полягає у забезпеченні суб'єкт-суб'єктного характеру педагогічних стосунків, зокрема у реалізації педагогіки співробітництва, діалогічності та рівності психологічних позицій.