В концепции раскрыты задачи экспозиционной работы и система основных тем, идей и проблем, которые формируют научное содержание экспозиции естественнонаучного музея. Рассмотрены особенности содеражния проектируемой экспозиции Государственного природоведческого музея НАН Украины, тематико-экспозиционная структура, источниковая база и основные требования к художественному проекту новой экспозиции.

Применение коэффициентов Жаккара, Стугрена-Радулеску и коэффициента ранговой корелляции Спирмена для сравнительного анализа видового состава, семейных и родовых спектров флор пяти регионов Карпат позволило сделать вывод об отличии флоры Западных Карпат от флор остальных регионов и о сходстве флор Восточных и Южных Карпат, а также флор Транссильвании и Западных Гор.

Разработана схема фитогеографического деления Карпат, в которой объединены существующие схемы регионализации карпатской части территорий всех шести карпатских стран. Флора Карпат принадлежит к Карпатской подпровинции Центральноевропейской флористической провинции и лишь небольшая ее часть - к Паннонской флористической провинции. В пределах Карпатской подпровинции выделено 5 секторов - Западные, Восточные, Южные Карпаты, Апушени и Трансильванское плоскогорье, 27 округов, 119 районов и 14 подрайонов. Паннонская часть флоры отнесена к одному округу, включающему 7 районов.

Определена ареалогическая структура флоры сосудистых растений Карпат, выявлено в ее составе представителей 2-х типов географических элементов, 10-ти географических элементов, 85-ти групп распространения и 19-ти групп связующих видов. По территории Карпат виды разных элементов распределены неравномерно. Аркто-альпийские и альтимонтанные виды сосредоточены в высокогорьях Западных, Восточных и Южных Карпат, балканские - в Южных и Восточных Карпатах, субсредиземноморские - в Южных Карпатах и на южных отрогах Западных Карпат, в то время как придаточные виды евразийского и европейского элементов распределены по всему региону достаточно равномерно.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.927.11 Gen*88(44)

Рубрики:

Gentianales

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати критичного аналізу видового складу флори Карпатської флористичної підпровінції, одержані внаслідок проведених польових досліджень, вивчення матеріалів найбільш репрезентативних регіональних гербаріїв і аналізу літератури. Установлено, що флора Карпат налічує 3 982 (3 102 види і 880 підвидів) таксонів, що належать до 131-ї родини та 710-ти родів. Флору Західних Карпат складають 108 види і підвиди, Східних Карпат - 2 745, Південних Карпат - 3 151, Трансільванії - 2 024, Апушені - 2 034 види і підвиди судинних рослин. Проведено порівняльно-структурний аналіз та підтверджено відокремленість видового складу флори Західних Карпат від флори решти території Карпат і подібність флор Східних і Південних Карпат, а також Апушені та Трансільванії. Здійснено аналіз ареалогічної структури флори та виявлено її особливості. Опрацьовано об'єднану схему регіонального фітогеографічного поділу Карпат та запропоновано зміни у районуванні української частини Східних Карпат. На підставі критичного аналізу уточнено видовий склад ендеміків і розташування центрів ендемізму. Розглянуто основні шляхи виникнення ендемів. На підставі флорогенетичного й фітоісторичного аналізу установлено міграційні шляхи й обгрунтовано концепцію становлення флори Карпат. Виявлено видовий склад генофонду судинних рослин флори, які перебувають під загрозою зникнення на всій території Карпат.

Наведено характеристики більшості рідкісних і зникаючих рослин Львівщини, зокрема, зелениці альпійської, рябчика шахового, білоцвіта весняного, пальчатокорінника плямистого, язичка зеленого, булатки довголистої, бровника однобульбового, ковили пірчастої, сеслерії голубої, скополії карніолійської, клокички перистої. Подано інформацію про загрози даним рослинам, а також про заходи з їх охорони.

На основании морфологического сходства и различий, а также биогеографического анализа родственных таксонов произведена попытка выделения представителей аркто-третичного флорогенетического элемента во флоре Карпатской флористической подпровинции. В составе аркто-третичного элемента вычленены представители пяти флорогенетических групп: восточноазиатской, гималайско-алтайской, центральноазиатской, среднеевропейской, североамериканской и арктической.

Наведено перші результати палінологічних та радіовуглецевих досліджень відкладів пізнього голоцену сфагнового болота Мішок, розташованого на території Регіонального ландшафтного парку "Надсянський". Встановлено склад колективної викопної палінофлори, яка налічує 109 таксонів різного рівня (3 порядки, 45 родин, 21 рід та 43 види). Вперше реконструйовано детальну картину природних та антропогенних змін рослинного покриву на дослідженій території за останні 500 років.

Під час двох своїх експедицій Південною Африкою у 1875 - 1877 і 1879 - 1880 рр. доктор Антоні Реман проводив не лише флористичні дослідження судинних рослин, мохів і лишайників, але й широкі фітогеографічні, орографічні, гідрографічні, кліматичні, етнографічні спостереження, у багатьох випадках і перші такого роду дослідження в регіоні.

Надано стислий опис 20 іменних колекцій судинних рослин, бріологічних, ліхенологічних, мікологічних, фікологічних колекцій, які наявні в Гербарії Львівського національного університету ім. Івана Франка (LW). Представлені збори охоплюють період від 1850-х до 1940-х років і налічують близько 25 000 зразків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е5 е(4УКР) л613 я431

Рубрики:

Ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*69 я431(0)

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано характеристику рідкісних і зникаючих видів рослин Червоної книги України, які трапляються на території Львівщини. Кожний вид описано за схемою, подібною до тієї, за якою він охарактеризований у Червоній книзі.

Callitriche cophocarpa виявлено у високогірних водоймах Свидовецького масиву. Даний вид для високогір'я Українських Карпат раніше не наводився. За гербарними зразками встановлено нову межу висотного поширення виду, що становить 1577 м над р. м. (оз. Догяска). Наведено основні діагностичні ознаки виду.

На вологих луках біля с. Надітичі (Миколаївський р-н, Львівська обл.) виявлено 3 нових місцезнаходження вразливого виду з "Червоної книги України" - Iris sibirica L. (Iridaceae). У двох з цих оселищ у рослинному покриві переважають угруповання асоціації Lysimachio vulgaris-Filipenduletum ulmariae Balatova-Tulackova 1978, а в одному - Valeriano-Filipenduletum Siss. in Westh. et all. 1946. Із 13 локалітетів I. sibirica, відомих досі з літератури та гербарних колекцій для Львівської обл., лише п'ять нещодавно були підтверджені. Зниження їх кількості спричинене дренажем і виорюванням вологих луків, а також викопуванням кореневищ і збиранням квітів. Для захисту I. sibirica біля с. Надітичі запропоновано створити загальнодержавний заказник. Подано картосхему розташування нових місцезнаходжень; наведено відомості про стан популяцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*882 я431(0)

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Степан Михайлович Стойко був видатним українським вченим в галузі екології і лісівництва, геоботаніки та охорони природи, легендарним творцем безлічі природоохоронних об'єктів, ветераном Національного лісотехнічного університету України та Львівського національного університету ім. Івана Франка, головним науковим співробітником Інституту екології Карпат НАН України, доктором біологічних наук, професором, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, доктором Honoris Causa Зволенського технічного університету (Словаччина) та Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, єдиним в Україні нагородженим Золотою медаллю ім. Петера Й. Ленне Фундації ім. Й. Ф. Гете від Європейської Комісії (за успіхи у налагодженні міжнародної співпраці в галузі охорони природи), академіком Лісівничої Академії наук України, Почесним лісівником України, Почесним членом Українського ботанічного товариства та Дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка, Почесним членом Асоціації карпатських національних парків. Як засновник наукової школи територіальної созології, будучи впродовж понад 20 років керівником створеного ним 1970 р. відділу охорони природних екосистем Інституту екології Карпат НАН України, Степан Михайлович доклав багато зусиль для інтеграції України в європейський природоохоронний простір як у науково-теоретичному, так і практичному контексті. Йому належить розробка концепції нової галузі науково-дослідної та прикладної природоохоронної діяльності - созології (геосозології), чинної нині категоризації об'єктів природно-заповідного фонду України, обгрунтування концепції Зеленої книги України та, фактично, реалізація її першого видання, категоризація раритетних об'єктів природного фітогено- та фітоценофонду й багато інших.

Крайня південно-західна частина Опілля носить назву Мале Опілля. Еколого-географічні особливості території зумовлюють багатство флори, яка налічує 1325 видів судинних рослин, що належать до 511 родів з 95 родин та п'яти відділів. Характерною рисою флори Малого Опілля є незначна кількість судинних спорових та голонасінних рослин - 27 видів (2,04 % загальної кількості). Відділ Magnoliophyta налічує 1298 видів (97,96 %), з яких на Liliopsida припадає 21,21 %, Magnoliopsida - 76,75 %. Систематичне різноманіття флори виражено наступними пропорціями: середнє число видів у родині - 13,95, середнє число родів у родині - 5,38, середнє число видів у роді - 2,59. Десять провідних родин налічують 757 видів (57 % загальної кількості) та 134 роди. Серед них домінують Asteraceae(193; 25,5 %); Poaceae (105; 13,87 %) та Rosaceae (71; 9,38 %). Десять найбагатших за кількістю видів (від 51 до 14) родів загалом налічують 204 види (15,4 % видового різноманіття флори). Серед них найчисельнішими є Carex (51 вид), Hieracium (25) і Veronica (23). Роди, що представлені одним видом, становлять більше половини родового складу флори (277; 54,21 %).