Найбільші величини фізичної працездатності спостережено у дітей з прискореним рівнем біологічного розвитку. У дівчаток-акселератів виявлено більше напруження адаптаційних механізмів серцево-судинної системи.

Наибольшие величины физической работоспособности отмечены у детей с ускоренным уровнем биологического развития. У девочек-акселератов наблюдается большее напряжение адаптационных механизмов сердечно-сосудистой системы.

The greatest magnitudes of physical effeciency are scored for children with an accelerated level of biological development. At the same time for the girl - accelerated the greater strain of adaptive mechanisms of a cardiovascular system is watched.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р731 + Р128.94-34

Рубрики:

Анатомо-фізіологічні особливості дитячого віку

Гігієна дітей шкільного віку і установ для них

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За результатами дослідження установлено, що школярі з різним рівнем біологічного розвитку у середині однієї віково-статевої групи значно відрізняються за показниками стану кардіореспіраторної системи, фізичних працездатності та підготовки. Розроблено методику розподілу навчального часу для розвитку рухових здібностей школярів VII класів на уроці фізичної культури залежно від темпів їх біологічного розвитку за умов трьох уроків фізичної культури на тиждень. Виявлено, що запропонована методика диференційованого підходу у розподілі навчального часу для розвитку рухових здібностей учнів даних класів є ефективним засобом диференційованого фізичного виховання підлітків, що має прояв у зростанні рівня їх фізичної підготовки та працездатності.

Запропонована схема розподілу часу навчальних навантажень надає можливість вибіркового впливу на різні сторони фізичної підготовленості для забезпечення гармонійності розвитку рухових здібностей учнів 7-х класів, ураховуючи індивідуальні особливості розвитку моторики, зокрема темпи біологічного дозрівання школярів.

Особливе значення для зміцнення й збереження здоров'я дівчат має розвиток силових здібностей. Силові навантаження позитивно впливають на стан здоров'я, працездатність, витривалість, спритність, швидкість. Тому вивчення стану розвитку сили в дівчат старшого шкільного віку - важлива передумова розробки оптимальних параметрів їх рухової активності. Завдання дослідження - визначення рівня розвитку сили дівчат старшого шкільного віку та чинників, які спонукають до виконання силових фізичних навантажень. Матеріал і методи дослідження включають теоретичний аналіз й узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, анкетування, педагогічне тестування, методи математичної статистики. У дослідженні взяли участь 269 дівчат старшого шкільного віку. Із них 135 дівчат 10-х і 134 - 11-х класів. Розкрито особливості силової підготовленості дівчат старшого шкільного віку. Виявлено, що вибухова сила за показниками стрибка в довжину з місця становить 162,3 +- 21,01 см, стрибка вгору з місця - 26,92 +- 7,33 см, метання набивного м'яча 1 кг сидячи - 417,2 +- 22,3 см. Дослідження силової витривалості засвідчило, що показники підйому тулуба з положення лежачи за 60 с дівчат 10-х класів - 40,54 +- 6,12 раза, вис на зігнутих руках - 31,85 +- 7,39. У дівчат 11-х класів підйом тулуба з положення лежачи за 60 с склав 38,74 +- 4,19 раза, а вис на зігнутих руках - 33,11 +- 6,16. За показниками кистьової динамометрії виявлено, що максимальна сила перебуває на рівні 13,99 +- 6,17 кг у дівчат 10-х класів, та 15,08 +- 5,28 кг - у дівчат 11-класів. Результати дослідження свідчать, що лише 16,33 % дівчат 10-х, 14,28 % дівчат 11-х класів мають високий рівень інтересу до фізичних вправ. Середній або вищий від середнього інтерес до виконання фізичних вправ показали 44,78 % дівчат 10-х класів та 42,36 % - 11-х. Висновки: виявлено тенденцію до зниження рівня розвитку сили в старшокласниць відповідно до вимог навчальних програм. Установлено максимально високий рівень сили лише в 4,38 % дівчат, середнього та вищого від середнього - у 33,6 %. 50,3 % респондентів мають нижчий за середній рівень, а незадовільний - 11,72 %. Визначено місце силових навантажень у системі мотиваційно-ціннісних орієнтацій дівчат старшого шкільного віку.

Фізична працездатність підлітків різних медичних груп варіює в досить широких діапазонах. Розподіл учнів на медичні групи за показниками індексу Руф'є не відображає рівня фізичної працездатності школярів. Мета дослідження - розглянути взаємозв'язок вегетативного забезпечення серцевої діяльності, фізичної працездатності та функціонального резерву серця підлітків різних медичних груп. Обстежено 140 школярів 7 - 8-х класів віком 12 - 14 років (середній вік - 12,9 +- 0,65 років). Із них - 58 хлопців (середній вік - 12,9 +- 0,7 років) та 82 дівчини (середній вік - 13,0 +- 0,6 років). Вивчено фізичну працездатність (PWC170), функціонально-резервні можливості серцево-судинної системи (індекс Руф'є), варіабельність ритму серця (ВРС). Статистичний аналіз здійснено за допомогою пакета прикладних програм Statistica-v.10.0. Під час вивчення вегетативного забезпечення серцевої діяльності встановлено достовірні відмінності між основною й спеціальною медичними групами за такими показниками ВРС у спокої: LF norm, n.u., HF norm, n.u., LF/HF, у.о., % LF. Середні показники К30:15 між різними медичними групами не відрізнялися. А їх середні значення перебували в діапазоні 1,0 - 1,25 у.о., що характеризує погіршення функціонального стану організму в усіх медичних групах. Баланс симпатичного й парасимпатичного відділів ВНС, за середніми даними приросту ЧСС в ортопробі, перебували в межах фізіологічної норми (18 - 27 %) і не відрізнявся між різними медичними групами. Висновки: у стані спокою простежено переважання активності симпатичної ланки регуляції в модуляції серцевого ритму підлітків спеціальної медичної групи, порівняно з основною. Однак за активної ортостатичної проби відсутні відмінності між показниками, що характеризують стан ВРС діяльності й реактивність симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Мета роботи - розкрити зміст та сутність деонтологічної етики у системі професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії як одного із способів підвищення результативності педагогічного процесу. Матеріали та методи. Об'єктами дослідження стали майбутні фахівці з фізичної терапії, ерготерапії Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. З метою вирішення поставлених завдань застосовувались наступні методи дослідження: теоретичні: аналіз та систематизація загально-педагогічної, психологічної та фахової науково-методичної літератури, а також нормативно-правових документів, які регламентують професійну підготовку та фахову діяльність фахівців з фізичної терапії, ерготерапії; термінологічний аналіз для визначення сутності ключових понять дослідницької роботи. Результати. Професія фізичного терапевта, ерготерапевта як спеціаліста галузі "охорона здоров'я" побудована на професійній взаємодії між членами мультідисциплінарної команди, пацієнтами / клієнтами та членами їх сімей, або опікунами, яка включає дотримання відповідних правил спілкування. Це вимагає обгрунтування системи наукових знань про обов'язок і норми належної професійної поведінки майбутніх бакалаврів з фізичної терапії, ерготерапії, розробку етичного кодексу відповідно до їх кваліфікаційної характеристики. У нашому поняття "професійну підготовку" розглянуто "як безперервний динамічний процес, орієнтований на оволодіння майбутніми фахівцями з фізичної терапії, ерготерапії відповідними професійно-орієнтованими знаннями, фаховими уміннями і навичками у сфері реабілітаційної діяльності, формування професійно значущих якостей особистості, ціннісних орієнтацій, які обумовлюють готовність до результативного здійснення професійної діяльності". Деонтологічна етика фізичного терапевта, ерготерапевта - це система знань про професійні морально-етичні принципи та норми поведінки майбутнього фахівця по відношенню до об'єктів виробничої та суспільної діяльності, її форми, а також обов'язки, які сприяють формуванню готовності до кваліфікованого виконання професійних функцій. Вона розкривається через питання: взаємозв'язку і спілкування між пацієнтом та фахівцем з фізичної терапії, ерготерапії; взаємин між фізичним терапевтом, ерготерапевтом та членами сімей пацієнта/клієнта або його опікунів; професійного спілкування між всіма учасниками мультідисциплінарної команди, до складу якої входять фахівці з фізичної терапії та ерготерапії; дотримання правил конфіденційності та медичної таємниці; питання щодо заходів відповідальності за життя і здоров'я пацієнтів, та інформованої згоди, кожне з яких обумовлена специфікою професійної діяльності означених фахівців. Виконання норм та правил деонтологічної етики фізичними терапевтами, ерготерапевтами передбачає дотримання нормативної поведінки у спілкуванні з усіма об'єктами своєї професійної діяльності, сформованість внутрішньої потреби відповідально відноситися до своїх професійних обов'язків, умінь будувати професійні відносини в системі "людина - людина".