Розглянуто актуальність та перспективи створення системи загальних технічних вимог до озброєння та військової техніки в Україні та засобів їх контролю.

Розроблено структурні схеми засобів технічного діагностування та вимог до інформаційно-вимірювальної системи прогнозування зміни технічного стану ВГМ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблему наративної структури епічного твору з урахуванням буттєво-онтологічної аналітики наративу та функціональності мінімальних розповідних одиниць на підставі узагальнення матеріалів "малої" прози 1980 - 1990 рр. у контексті національного літературного розвитку. Визначено форми та функції об'єкту наративу. Розглянуто особливості розповідних інстанцій та наведено внутрішньотекстові моделі. Проаналізовано структуру художніх текстів.

Освещена проблема наративной структуры эпического произведения с учетом бытовой и онтологической аналитики наратива и функциональности минимальных повествовательных единиц на основе обобщения материалов "малой" прозы 1980 - 1990 гг. в контексте национального литературного развития. Определены формы и функции объекта наратива. Рассмотрены особенности повествовательных инстанций и приведены внутритекстовые модели. Проанализирована структура художественных текстов.

Досліджено проблему наративної структури епічного твору в аспекті комунікативної абстракції художніх висловлювань. На основі буттєво-онтологічної аналітики наративу та функціональності мінімальних розповідних одиниць з'ясовано задану тенденційність. Розглянуто способи організації та буття розповідних текстів малої прози генерації восьмидесятників як центричні та ацентричні, лінійні та нелінійні типи, традиційні та нетрадиційні види наративних структур. Запропоновано безфабульні художні тексти позначати як наративну структуру з квазіісторією або мінімумом буття. Детально з'ясовано функціональність категорій "персонаж", "герой", "актор", "актант", що кваліфікуються як елементи-підструктури у виявлених типах наративних структур. Авторська система восьмидесятників прочитується шляхом залучення матеріальної субстанції - знака, що дає змогу визначити художньо-естетичні орієнтири цього покоління. Зазначено, що розкриттю наративного потенціалу прозових творів малого жанру сприяють виокремлені нюансові особливості розповідних інстанцій на відповідних рівнях художньої комунікації.

Висвітлено основні тенденції розвитку художньої літератури кінця XX - початку XXI ст. Охарактеризовано прикметні риси постмодерного й традиційного дискурсів, особливості світогляду та індивідуального стилю митців. Проаналізовано твори з урахуванням їх художньої, естетичної цілісності, авторської позиції, сучасного прочитання. Розкрито основні проблеми художніх текстів, зіставлено різні погляди на творчість окремих письменників, місце та значення їх творів у літературному процесі. У літературно-критичному й естетичному аспектах висвітлено творчість Ю. Андруховича, О. Забужко, Є. Пашковського, В. Медведя, Ю. Іздрика, О. Лишеги, Ю. Винничука та ін.

Розглянуто становлення творчої особистості В. Медведя: перші медитативні, сюрреалістичні, діалогічні, безсюжетні новели, зображення життя й побуту реальних односельців, використання елементів так званого "потоку свідомості", написання серйозної, матеріалістичної, екзистенційної прози, синтезування різних стилів і течій, інтелектуалізація письма, фрагментарний дискурс, усна оповідь, діалектне мовлення, "маска автора".

Проаналізовано твори українських письменників, у яких ідеться про складний світ дитини, її розвиток, моральне падіння, катарсис, почуття провини. Основою для літературно-критичних міркувань стала проблема схильності дитини до злочину, її нерозважливість, каяття, вплив переживань на подальше життя. Залучення до аналізу не лише літературознавчого інструментарію, а й психоаналізу сприяло виявленню мотиваційних аспектів у діяльності особистості, руйнівних процесів у дитячій психіці. Увагу закцентовано на описах зовнішності персонажа, його внутрішніх монологах, галюцинаціях, що дає змогу глибше пізнати світосприйняття дитини. І. Франко, А. Кримський, В. Підмогильний своїми творами виразно засвідчили творчу спроможність через художні образи пізнавати внутрішній світ дитини, бачити першооснову біологічного в поведінці, учинок загалом у житті індивіда.