Визначено сучасні економічні тенденції та соціально-демографічні особливості розвитку постсоціалістичних міст. Вперше надано наукове обгрунтування принципів їх функціонування та методів управління, спрямованих на створення єдиного соціального простору - території, на якій ефективно реалізується економічна та соціально-демографічна політика. Розроблено категоріальний апарат, що фіксує та дозволяє з'ясувати нові проблеми розвитку великих міст у контексті його змісту. Обгрунтовано та уведено в науковий обіг нову дефініцію міста, яка трактує його як поліструктурну, територіально відокремлену поселенську одиницю, що має законодавчий статус. Уточнено понятійний апарат трансформаційних процесів, що забезпечує методологічну єдність їх дослідження. Запропоновано критерії класифікації міст, розвинуто і доповнено категорію "розвиток" як термін, обгрунтовано необхідність розрізнення понять "велике місто" і "метрополія". Висвітлено проблему взаємозв'язку функціональної еволюції великого постсоціалістичного міста з підвищенням якості життя. Удосконалено механізми розвитку соціальної інфраструктури в постсоціальних метрополіях. Розроблено умови використання диверсифікованих джерел її фінансування. Запропоновано концепцію цілісної моделі розвитку якості життя в містах на базі партнерства, плановості, сітьового управління.

Розглянуто проблеми розвитку сучасних китайських мегаполісів. Охарактеризовано розвиток великих китайських міст у XX та XXI ст., проаналізовано сучасні проблеми та умови їх формування у найближчому майбутньому. Мета статті - показати динамічний розвиток найбільших і найважливіших сучасних мегаполісів Китаю і проблеми, які виникають у зв'язку з їх розвитком. Вперше у періодичній літературі наведено характеристику розвитку мегаполісів як раціонального варіанту територіальної організації урбанізованих територій. Методичну основу статті складають історико-логічний та комплексний підхід, табличний і графічний методи представлення результатів дослідження. У 1980-ті р. постали перші спеціальні економічні зони. Підвищення ролі територіального самоврядування підштовхнуло динамічний розвиток міст, зокрема, мегаполісів. Тривала концентрація населення у великих містах Китаю спричиняє їх подальше розширення та утворення великих столичних скупчень - мегалополісів. Віддаючи належне розвитку китайської економіки, слід значити, що її участь у міжнародному обміні, незважаючи на помітний прогрес, все ще занадто мала; розширення на світових ринках відбувається з низькою якістю і, як результат, з низькими цінами на китайські товари; зростання становища Китаю у світовій економіці переважно кількісне, а не якісне. Для закріплення Китаю як одного з лідерів процесу економічної глобалізації важливо забезпечити ефективне управління мегаполісами. Тому велику увагу приділено аналізу тенденцій та умовам подальшого розвитку китайських мегаполісів. Визначено, що через 20 - 25 років понад 1 мільярд громадян Китаю проживатимуть у мегаполісах, які перетворюватимуться у нову форму - мегалополіси. Визначено фактори, які впливатимуть на розвиток сучасних мегаполісів, та комплекс внутрішніх процесів їх подальшого розвитку (політичних, соціальних, економічних, етнічних, релігійних та екологічних), які потребують певної структуризації. Виявлено негативні риси урбанізації: зростання нерівності доходів громадян і погіршення структури народонаселення. Для подолання цих явищ корисною може бути реструктуризація регіональної економіки та заходи подолання нерівності, де перевага надаватиметься механізмам розподілу доходів залежно від якості праці, стимулювання соціальної відповідальності роботодавців тощо. Оцінено демографічну політику Китаю, спрямовану на поліпшення планування сім'ї.

Дуальна освіта повинна зайняти важливе місце в системі підготовки кадрів. У розвинутих країнах дуальне навчання застосовується переважно у високотехнологічних сегментах економіки. На демографічних та економіко-статистичних матеріалах обгрунтовано, що в Україні практика дуального навчання повинна розповсюджуватися в широкому сегменті економіки з метою створення економічних та інфраструктурних передумов відродження професійно-технічної освіти. Наведено засоби інституційного характеру розвитку дуальної освіти.