Роботу присвячено аналізу традиційних народнопоетичних слів-символів в українських фольклорних текстах. Досліджено символічні значення слів, підкреслено зв'язок номінативного та символічного значень. Проаналізовано шляхи трансформації слів, які стали образними символами в українській мові. Виявлено специфічну залежність семантики символів від текстоутворювальних елементів.

Дисертацію присвячено аналізові традиційних - архетипових та неархетипових - слів-символів в українській мові (на матеріалі фольклорних текстів та художніх творів). Окреслено теоретичні проблеми та запропоновано методику аналізу словесних символів. Зроблено спробу визначити символ як об'єкт лінгвістики, а також окреслити його специфічні ознаки. Дослідження безпосередньо пов'язано з проблемами формування та інтерпретації символічного значення у слові, з'ясування його впливу на переносні значення. В основі роботи - розуміння символу як багатопланової відкритої семантичної структури, що має здатність в одному контексті виявляти кілька символічних значень одночасно. Виявлено символічні значення слів, підкреслено зв'язок номінативного та символічного значень, простежено специфічну залежність семантики символів від текстоутворювальних елементів. Встановлено, що символічне значення не виділяє слова в окремий омонім, а розвивається у складі семантичної структури слова як одне із його співзначень. Такий підхід до розкриття семантики слова-символу (ядро і периферія як багатошарові взаємопроникливі утворення) дав змогу побачити її не як відносно сталу величину, а як динамічне утворення. В основі формування символічного значення слова - асоціативні зв'язки семантики слова та вираженого поняття; основою також можуть бути кваліфікативні ознаки, які відображають певні риси поняття, релятивні ознаки, що відображають зв'язки з іншими предметами культури. Особливу роль у формуванні символічного значення слова відіграє пресупозиція та рівень підготовки реципієнта. Семантика, яка залежить від культурно-історичних традицій і духовності народу, визначає