Представлено результати експериментальних досліджень процесу осушення порового простору від залишкової води. На підставі результатів експериментів розроблено математичну модель максимальної зміни водонасиченості пористого середовища залежно від його проникності та параметрів роботи.

Представлено результати теоретичних досліджень вивчення процесу осушення покладів ПСГ від залишкової води. На підставі залежностей підземної гідравліки розроблено математичні моделі зміни залишкової водонасиченості пористого середовища. Надано результати апробації одержаних залежностей на прикладі одного із сховищ України.

Розроблено математичну модель осушення порового простору підземних сховищ газу (ПСГ) у процесі циклічної експлуатації, на базі якої встановлено закономірності зміни водонасиченості порового простору та зміни загального порового об'єму сховищ. На підставі експериментальних досліджень визначено закономірність зміни залишкової водонасиченості від параметрів пористого середовища та режимів роботи покладів. На базі статистичного аналізу сховищ методом побудови годографів циклічної експлуатації встановлено, що стабілізація порового простору сховища з газовим режимом роботи відбувається після 5-8-ми років циклічної експлуатації. Доведено, що за рахунок осушення порового простору для умов підземних сховищ газу України можливе збільшення активного газонасиченого порового об'єму ПСГ на 6-8 %.

Проведено розрахунки режимів розвантаження CNG судна. Запропоновано принципову технологічну схему розвантаження, до якої входять вузли підключення берегових комунікації до CNG судна, станція розвантажування та буферний трубопровід, який дозволяє подати газ в існуючу ГТС. Здійснено математичне моделювання режимів розвантаження з використанням загальновідомих залежностей газової динаміки. Встановлено, що процес розвантаження судна проходить у два етапи з тривалістю 2 - 2,5 годин - першого та 10 - 11 годин - другого етапів. Загальна тривалість процесу розвантаження із урахуванням всіх операції із заходження і виходу судна з порту, швартування, під'єднання та роз'єднання комунікації складає 24 години, що відповідає вимогам техніко-економічних розрахунків. В процесі розвантаження судна виділено 3 фази нестаціонарних режимів руху газу тривалістю 30 - 35 хвилин кожна.

Розглянуто питання розрахунку густини природного газу за різними рівняннями стану реального газу за умов його транспортування у разі значень тиску до 25 МПа. Проведено обчислення даного параметра згідно алгоритмів Американської Газової Асоціації (AGA 8), Бенедикта-Вебба-Рубіна, Соаве-Редліха-Квонга та Пенга-Робінсона. За одержними результатами здійснено порівняльний аналіз щодо точності визначення необхідних показників. Як еталонне рівняння запропоновано застосовувати залежність AGA 8 у зв'язку із найкращою точністю у порівнянні із експериментальними значеннями. Проте, слід відзначити, що рівняння Пенга-Робінсона достатньо точно описує вказаний діапазон робочих тисків, однак характеризується похибкою в 1,6 - 3,5 % у порівнянні із залежністю AGA 8, на відміну від інших двох. Тому для практичного застосування у вказаному діапазоні робочих тисків можливе застосування рівняння Пенга-Робінсона. Наведено переваги та недоліки вище вказаних алгоритмів у процесі їх практичного застосування. Також вказано на важливість врахування фізичних властивостей всіх компонентів під час розрахунку параметрів транспортування природного газу за надвисоких тисків. Для практичного застосування запропоновано графічні залежності густини природного газу за різних тисків та температур.

Розглянуто проблемні питання, які вимагають особливої уваги під час реалізації транспортної технології CNG. Наведено результати дослідження процесу заповнення газом ємностей, які засвідчують можливість використання імітаційного моделювання для оцінки впливу зміни температури газу на роботу обладнання для транспортування стисненого природного газу з метою підвищення його експлуатаційних характеристик і надійності.

Розглянуто питання екологічної та техногенної безпеки експлуатації рухомих трубопроводів. Проведено комплекс розрахунків об'єму витісненого азотом та природним газом повітря у процесі заповнення рухомого трубопроводу. Визначено граничні умови по концентрації суміші азоту та природного газу, встановлено оптимальні параметри процесу продування, виходячи із вимог техногенної безпеки та дотримання якості природного газу. Встановлено, що тиск азоту в процесі витіснення має бути в межах від 15 до 25 бар за умов подальшого заповнення трубопроводу природним газом із абсолютним тиском в 56 бар, з метою формування стійкого фронту витіснення азоту й уникнення активного перемішування з природним газом. Витіснення повітря вважається завершеним, якщо вміст кисню в газі, що виходить із трубопроводу, не перевищує 0,5 %, суміш азоту та природного газу, що подається споживачу, має містити азоту не більше 9,5 % (об'ємна частка) з метою дотримання вимог з якості природного газу.

Наведено результати досліджень зміни температури газу у випадку заповнення ємностей, виконаних у вигляді довгомірних труб, для різних варіантів реалізації процесу. Встановлено, що особливою нерівномірністю температурні процеси характеризуються на вхідній ділянці в початковий період заповнення. Для глибшого аналізу наявних процесів необхідні подальші дослідження зміни температури газу під час розвантаження ємностей.

Розглянуто проблему визначення термодинамічних параметрів газу за значень тиску і температури, які коливаються у досить широкому діапазоні, та вплив останніх на шукані параметри. За основну мету ставилося дослідити залежність зміни таких визначальних показників суміші вуглеводнів, що складають природний газ, як коефіцієнт стисливості, густина та ізобарна теплоємність. Розрахунки термодинамічних властивостей газу велися для двох типових складів природного газу, що транспортуються газотранспортною системою України. Характерною відмінністю в них був відсотковий вміст метану, який становив 98 % та 90 % відповідно для першого та другого компонентних складів. Обробка одержаних результатів велася за допомогою методів математичного моделювання та динамічного програмування. За результатами виконаної роботи проведено аналіз отриманих даних для трьох визначальних параметрів природного газу та описано спосіб впливу тиску і температури на його властивості за умов транспортування.

Запропоновано методику розрахунку густини технічного аміаку марки АК, що перекачується магістральним аміакопроводом. На відміну від існуючих методик враховано другий віріальний коефіцієнт рівняння стану рідкого аміаку, густина води визначається із урахуванням абсолютного тиску та температури з рівняння питомої енергії Гіббса та враховується об'ємна частка води.

Важливим фактором економічного і політичного благополуччя будь-якої країни є забезпечення її економіки енергоносіями. Розвиток народного господарства за сучасних умов пов'язаний зі значним споживанням газу. За рахунок природного газу в країнах СНД забезпечуються теплом більш 200 млн міського і сільського населення. Використання газу для технологічних потреб промисловості зменшує вартість палива, підвищує продуктивність праці, сприяє впровадженню нових прогресивних технологій, покращує умови праці. Використання газу для промисловості дозволяє оздоровити повітряний басейн і поліпшити загалом екологічний стан. Зростаючі ціни на енергоносії стимулюють економно їх використовувати. Про доцільність такого підходу свідчать європейські країни. Мета роботи - дослідження енергозберігаючих технологій на ефективність роботи систем газопостачання, системи опалення, для удосконалення методики визначення її теплового навантаження і тепловтрат, а також методи їх вирішення. Досягнення цієї мети передбачає розв'язок наступних задач: виявити причини тепловтрат; дослідити питання економії та комфорту; дослідити можливості збільшення терміну служби систем газопостачання; встановити ефективність застосування традиційних енергозберігаючих технологій на споживання природного палива. Об'єкт дослідження - газові мережі сільського населеного пункту довільної конфігурації (розгалужене дерево, кільцева); системи опалення житлових будинків. Предмет дослідження - вплив матеріалу утеплювача на ефективність експлуатації системи газопостачання; вплив використання ефективної опалювальної техніки на скорочення затрат на енергоресурс. Проведені в роботі дослідження та розробки сказуються на використанні: методів математичного планування; методів модульного та об'єкто-орієнтовного програмування; методів математичної статистики та регресійного аналізу. Вперше досліджено вплив коефіцієнта корисної дії опалювальної техніки та укрупнення показника максимального потоку будівель на скорочення затрат на енергоресурс, а також розраховано економічність застосування поліетиленових газових мереж. Практична цінність одержаних результатів полягає у тому, що запропоновані у роботі проектні та конструктивні рішення дозволяють до 54 % зменшити тепловтрати будинків і, як наслідок, обсяг споживання газу.