Одержані дані свідчать, що жінки, які перенесли апоплексію яєчника, належать до групи ризику щодо розвитку порушень репродуктивного здоров'я і потребують проведення реабілітаційних заходів з урахуванням форми апоплексії і супутніх факторів ризику. Запропонований алгоритм діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів дозволяє знизити частоту порушень репродуктивного здоров'я, а також гестаційних ускладнень у разі наступної вагітності. Це дає право рекомендувати запропоновану методику для широкого використання в практичній охороні здоров'я.

Обгрунтовано шляхи зниженя частоти порушень репродуктивного здоров'я жінок, які перенесли апоплексію яєчника на підставі вивчення у них клініко-ехографічних та ендокринологічних особливостей, розроблено й апробовано комплекс діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів. Вивчено віддалені наслідки апоплексії яєчника залежно від форми та методів проведеної реабілітації. Визначено основні чинники ризику й особливості клінічної симптоматики за різних форм апоплексії яєчника. Досліджено динаміку відновлення овуляторно-менструального циклу у жінок, які перенесли апоплексію яєчника та не одержували реабітаційні заходи. Проаналізовано особливості клінічного перебігу вагітності та пологів, а також перинатальні результати розродження жінок, які перенесли різні форми апоплексії яєчника. Науково обгрунтовано необхідність удосконалення діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів для лікування цих пацієнток. У порівняльному аспекті вивчено чинники ризику та частоти основних клінічних симптомів апоплексії яєчника. Обгрунтовано необхідність вивчення ехографічних критеріїв диференційної діагностики апоплексії яєчника з загостренням хронічного сальпінгоофориту, гострого апендициту та позаматкової вагітності. Запропоновано методи контролю за клінічним перебігом та ефективністю реабілітаційних заходів, що проводяться. Запропоновано й апробовано алгоритм діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів щодо зниження частоти порушень репродуктивного здоров'я та гестаційних ускладнень у жінок, які перенесли апоплексію яєчника.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что для каждого патогенетического варианта гнойно-воспалительных заболеваний придатков матки характерны свои специфические микробиологические особенности, а также индивидуальная чувствительность к антибактериальной терапии. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.

Результати проведених досліджень свідчать, що запропонований поетапний підхід до реалізації поставленої мети, починаючи з етапу оперативного лікування гнійно-запальних захворювань придатків матки (ГЗЗПМ), потім відновлення репродуктивної функції і протягом усього гестаційного періоду, надає можливість суттєво поліпшити акушерські та перинатальні наслідки розродження у жінок із ГЗЗПМ в анамнезі. Це надає можливість рекомендувати вдосконалений алгоритм для широкого застосування в практичній охороні здоров'я.

Розглянуто проблему зниження частоти порушень репродуктивної функції в жінок з гнійно-запальними захворюваннями придатків матки (ГЗЗПМ) на основі вивчення клінічних, функціональних, ендокринологічних, імунологічних і мікробіологічних особливостей, розробки та впровадження алгоритму прогностичних, діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів. Встановлено нові ланки патогенезу різних форм ГЗЗПМ у віковому аспекті на основі встановлених кореляційних зв'язків стану системного гемостазу та ступеня деструкції уражених органів малого таза. Показано, що клінічний перебіг найбільш виражений у пацієнтів віком 18 - 25 років, а ступінь деструкції тканин - після 35 років. Розкрито порівняльні аспекти гемостазіологічних, імунологічних, ендокринологічних, мікроскопічних і бактеріологічних змін у пацієнток з ГЗЗПМ до та після різних варіантів хірургічного лікування. Науково обгрунтовано доцільність використання шкали SAPS (Simplified acute physiology score) за оцінювання клінічного перебігу за різних форм гнійно-запальних захворювань придатків матки, а також прогностичне значення окремих показників цієї шкали. Визначено вплив різних форм і методів лікування ГЗЗПМ на методи відновлення репродуктивної функції, а також на клінічний перебіг вагітності, пологів, стан новонароджених за наступної вагітності. На підставі одержаних результатів науково обгрунтовано необхідність удосконалення прогностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів, спрямованих на зниження частоти порушень репродуктивної функції, акушерських і перинатальних ускладнень у пацієнток з різними формами ГЗЗПМ.