Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.291 + Щ373(4РОС)6-8

Рубрики:

Об'єктивне і суб'єктивне в художній творчості

Історія киномистецтва

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы особенности смеховой культуры (СК) довоенного, военного и послевоенного периодов. Раскрыт феномен советского косноязычия в сатире 1920 - 1930-х гг. Внимание уделено философской сатире и иронии А. Ф. Лосева - великого русского философа, основателя философской СК советского периода. Освещены СК военного периода в поэме А. Твардовского "Василий Теркин", философско-религиозный смысл сатиры известного драматурга Е. Л. Шварца. Изучены особенности СК научной интеллигенции 1960 - 1970-х гг., советского политического анекдота в контексте марксистской идеологии.

Розроблено нову концепцію сміхової культури тоталітарного суспільства, яка тлумачиться як заперечення псевдо-сакральної ідеології, що виявляється профанацією профанації первинних релігійних сенсів, тобто поверненням до них. Визначено дві основні парадигми радянської сміхової культури - титанічну та десакралізовану християнську. Виділено основні форми сміхової культури в діахронічному та синхронічному аспектах. Показано, що сутність сміхової культури по відношенню до ідеології виявляється в антиідеологічній спрямованості артефактів культури, а також в різних формах конвенції з ідеологією. Зроблено висновок про принципове протистояння тоталітарної "оптимістичної трагедії" та комедії, класової моралі та моральнісних сенсожиттєвих настанов у межах сміхової культури.

Розглянуто актуальну проблему - функціонування молодіжного сленгу в художньому постмодерному дискурсі. Основну увагу приділено семантичним і функціональним особливостям сленгової лексики у текстах творів І. Карпи. Запропоновано проаналізований матеріал розподілити на лексико-семантичні групи. До кожної групи наведено приклади з художніх творів І. Карпи ("Bitches Get Everything", "Добло і зло: привиди моєї школи. Планєта Тьолок", "Жовта книга: 50 хвилин. Фройд би плакав. Сни Ієрихона", "Піца "Гімалаї"). У висновках узагальнено специфіку вживання лексики молодіжного сленгу у художньому ідіолекті авторки.

Розглянуто актуальну проблему - функціонування молодіжного сленгу, зокрема ідіоматичні конструкції, у художньому постмодерному дискурсі. Основну увагу приділено семантичним і функціональним особливостям фразеологічних одиниць (ФО). Запропоновано розподіл на групи сленгових фразеологізмів залежно від структурної цілісності компонентів. До кожної групи наведено приклади із творчості сучасних письменників (Ю. Андрухович, Брати Капранови, Л. Дашвар, Л. Дереш, С. Жадан, І. Карпа та інші). Наукові дослідження в галузі зацікавлень автора відбито у працях П. М. Грабового, Й. О. Дзендзелівського, С. А. Мартос, Л. О. Ставицької, О. О. Тараненка й інших мовознавців. З'ясовано, що для сленгових фразеологічних одиниць, які зустрічаються у художньому дискурсі, характерна метафоричність і гіперболізація, за допомогою чого досягається комічний (іноді іронічний) ефект або висловлюється негативна оцінка ситуації. Ідіоматика молодіжного сленгу, як і він сам, постійно оновлюється, процес утворення нових елементів є дуже швидким і високопродуктивним.

Мета роботи - виявлення і частковий аналіз репрезентативних для сучасного художнього дискурсу сленгових лексичних синонімів. Об'єкт розгляду - репрезентативні для сучасного художнього дискурсу лексичні синоніми українського молодіжного сленгу. У результаті дослідження визначено мету їх уживання й особливості функціонування в текстах творів письменників постмодерністів. Наукові дослідження проблем українського молодіжного сленгу досить недавно стали об'єктом лінгвістичних досліджень (П. М. Грабовий, С. А. Мартос, Л. О. Ставицька, І. І. Щур та ін.). Висновки: за допомогою сленгової синонімії письменникам вдається досягти семантичної багатоплановості у стислій формі висловлювання. Яскраво і точно виражаються імпліцитні комунікативні інтенції адресанта. На основі сленгової синонімії будуються такі стилістичні фігури, як ампліфікація, градація, плеоназм. Молодіжний сленг репрезентує реалії сучасності та продукує майбутнє мови й етносу.

Проведено прагмалінгвістичний аналіз молодіжного сленгу (МС) в українській постмодерній прозі. Залучення лінгвопрагматичного підходу у його єдності із ціннісною й сугестійною кваліфікацією МС української постмодерної прози уможливило з'ясування природи та векторів аксіосистемної маркованості й упливової потужності одиниць і моделей МС та специфіки її реалізації в сегменті постмодерної прози. Експериментальним шляхом установлено ціннісні пріоритети сучасної молодіжної аудиторії та висвітлено їх кореляцію із сленговими презентаціями. Описано аксіологічну і семантичну специфіку вокабуляру лексичних та фраземних сленгізмів сучасного постмодерного простору методом семіометричного опису. Визначено функційні пріоритети МС у текстуальних межах постмодерного дискурсу та схарактеризовано впливовий потенціал МС за допомогою методів нейролінгвістичного програмування і сугестивної лінгвістики. Укладено словник МС сучасної постмодерної прози.

У збірці наукових праць висвітлено доробок міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої експлікації різноманітних форм ствердження людської свободи в межах європейського культурного досвіду XX - початку XXI ст. У статтях проаналізовано філософсько-культурологічні, історичні, педагогічні, естетичні, мистецтвознавчі та літературознавчі аспекти сучасних європейських антитоталітарних дискурсів. Репрезентовано дослідження українських та зарубіжних вчених, досвід вчителів, представників ЗМІ та громадськості, науковий доробок учасників проекту "Європейські антитоталітарні практики" програми Erasmus+ напряму Jean Monnet (599704-EPP-1-2018-1-UA-EPPJMO-MODULE), а також найкращі залікові презентації магістрантів філологічного факультету, які прослухали відповідний курс у Національному університеті "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка. Окреслено досвід антитоталітарних європейських практик, зокрема філософсько-культурологічних, історичних, художніх та педагогічних рефлексій, що розвивають антитоталітарний дискурс у нових напрямках. Визнано, що тема людської свободи -- є однією з провідних тем гуманітарного дискурсу і кожна історична доба проставляє свої акценти. Зазначено, що жахливий шок зазнала світова цивілізація в наслідок розповсюдження тоталітарних ідей та відповідних соціально-політичних утворювань в XX ст. Зауважено, що історія має тенденцію повторюватися, а народ, який не проаналізував і не завчив історичні уроки, не виробив соціальні інститути захисту людських свобод (думки, слова, громадських організацій, релігійних вірувань або нерелігійних переконань тощо) може опинитися в тенетах оновленого тоталітаризму (неототалітаризму).