Рассмотрены особенности малоизученной группы микроорганизмов (граммположительные каталазоотрицательные кокки) и обобщены мировые достижения в методах их выделения и идентификации. Особенно актуально вопросы выделения и идентификации стоят в наше время, когда наблюдается рост тяжелых инфекций, вызванных граммположительными каталазоотрицательными кокками. В связи с большой актуальностью этот вопрос должен привлечь внимание не только микробиологов, но и практикующих врачей.

Вивчено вплив селену на групу пробіотичних мікроорганізмів, зокрема, мікроаерофілів, факультативних анаеробів і аеробів - A.viridans 167, E.coli M 17i B.subtilis 3, а також умовно патогенну флору. Розроблено візуалізацію біохімічних властивостей даних пробіотичних мікроорганізмів за допомогою серії індикаторних середовищ. На базі реакції окиснення молочної кислоти розроблено модель вивчення антиоксидантної дії пробіотичних мікроорганізмів і біологічних субстратів. Вставлено, що A.viridans 167, E.coli M 17i B.subtilis 3 приблизно однаково нагромаджують селен у клітинах. Висвітлено збереження антагоністичного впливу селенвмісних A.viridans 167, E.coli M 17i B.subtilis 3 на умовно патогенну мікрофлору. Доведено можливість введення селену в макроорганізм за допомогою явища транслокації.

Наведено результати типової та штамової ідентифікації вірусів грипу, ізольованих в Україні в епідемічний сезон 2011 - 2012 рр. Доведено, що в Україні та в світі збудники епідемії грипу були тотожними.

Мета дослідження - вивчення генералізованих форм гострого гематогенного остеомієліту (ГГО) з урахуванням мікробного пейзажу, їх оцінка з позицій сьогоднішнього трактування сепсису; визначення раціонального впливу на осередок запалення як парентерально (антибіотиками), так і місцево (антисептиками); виявлення причин летальних результатів. Враховуючи мікробний пейзаж осередку запалення, проаналізовано структуру тяжких форм ГГО в дітей Дніпропетровського регіону. Виконано аналіз історій хвороб дітей із ГГО, які перебували на лікуванні в обласній дитячій клінічній лікарні м. Дніпропетровськ із 2001 по 2011 р. Із токсичною формою знаходилося на лікуванні 15 дітей, і септикопіємічною формою - 17 пацієнтів. Серед загальної кількості хворих на ГГО (635 дітей) пацієнти з тяжкими формами склали 4,88 %. Проаналізовано 32 випадки тяжких форм ГГО (токсичної та септикопіємічної), серед яких було 6 летальних випадків: у разі септикопіємічної форми - 2 (11,8 %) та за токсичної - 4 (20 %), що склало 0,94 % від загальної кількості пацієнтів. Проведений аналіз показав, що токсична форма ГГО частіше зустрічається в дітей віком від 10 років і старше, септикопіємічна - у дітей до 3 років. Найтяжчий перебіг має токсична форма захворювання, що зумовлено перш за все мікрофлорою осередку запалення, продукти життєдіяльності котрої здатні уражати різноманітні органи і тканини організму. Полірезистентність виділених штамів мікроорганізмів зумовлює зниження чутливості до антибіотиків, що слід брати до уваги, враховуючи ступінь тяжкості стану хворого під час призначення емпіричної антибіотикотерапії.

Зазначено, що селен - необхідний мікроелемент у макроорганізмі. Він є кофактором глутатіонпероксидази. У комплексі з іншими антиоксидантами селен підтримує на постійному рівні в організмі процеси, що перебігають за участю пероксидази. Дефіцит селену провокує серйозні захворювання дітей і дорослих. Досліджували нагромадження селену пробіотичними мікроорганізмами, що виросли на живильних середовищах з селенітом натрію. Мікроорганізми активно нагромаджували селеніт натрію з живильного середовища, відновлюючи його до елементарного селену. Клітини, що містять гранули з селеном, активно виділяли його в довкілля. Створено культури пробіотичних мікроорганізмів, які містять 500 - 700 mkg селену на 1 млн клітин. Вивчено транслокацію селенвмісних мікроорганізмів з визначенням рівня селену в крові і сечі тварин. Дослідження виявило достовірне зростання концентрації селену в крові і сечі щурів через 90 хв після введення суспензії селенвмісних пробіотичних мікроорганізмів.

Отмечено, что селен - необходимый микроэлемент в макроорганизме. Он является кофактором глутатионпероксидазы. В комплексе с другими антиоксидантами селен поддерживает на постоянном уровне в организме процессы, протекающие при участии пероксидазы. Дефицит селена провоцирует серьезные заболевания детей и взрослых. Исследовали накопление селена пробиотическими микроорганизмами, которые выросли на питательных средах с селенитом натрия. Микроорганизмы активно накапливали селенит натрия из питательных сред, восстанавливая его до элементарного селена. Клетки, содержащие гранулы с селеном, активно выделяли его в окружающую среду. Созданы культуры пробиотических микроорганизмов, которые содержат 500 - 700 mkg селена на 1 млн клеток. Изучена транслокация селенсодержащих микроорганизмов с определением уровня селена в крови и моче животных. Исследование выявило достоверное увеличение концентрации селена в крови и моче крыс через 90 мин после введения суспензии селенсодержащих пробиотических микроорганизмов.

Представлены данные изучения антагонистических свойств биоассоциантов A. viridans и штамма B. subtilis 3 по отношению к патогенной и условно-патогенной микрофлоре, выделенной из рото- и носоглотки детей, которые были в контакте с больными туберкулезом органов дыхания (МБТ +). Показана выраженная антагонистическая активность аутосимбионтов A. viridans в отношении патогенной и условно-патогенной микрофлоры. Общая антагонистическая активность A. viridans (к) N 1 и В. subtilis 3 в отношении к различным штаммам тест-культур в 1,5 - 2 раза выше, чем антагонистическая активность A. viridans (к) N 1 и B. subtilis 3 отдельно. Полученные данные исследования показали возможность продолжения работы по разработке пробиотической ассоциации, содержащей в составе представителей нормальной микрофлоры биоассоциантов A. viridans и пробиотического штамма B. subtilis 3 с широким спектром антагонистической активности в отношении различных групп бактерий.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.1

Рубрики:

Кишкові (водно-харчові) інфекції

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі результатів експериментальних досліджень та їх теоретичних узагальнень вирішено наукову проблему щодо ролі сукупності симбіонтів А. viridans різних біотопів макроорганізму, що дозволило віднести їх до нормальної мікрофлори, а також обґрунтовано використання різнобіотопних аутоштамів роду Аеrососсus як основи для персоніфікованого методу корекції дисбіотичних станів. Вивчено біологічні властивості аутосимбіонтів роду Аеrососсus, кількісні та якісні показники присутності симбіонтів роду Аеrососсus у мікробіоценозах макроорганізмів, що дозволило віднести їх до нормальної мікрофлори. Встановлено первинну бар'єрну роль симбіонтів А. viridans проти умовно-патогенної мікрофлори з тих же біотопів. Показано високу адгезивну здатність аутосимбіонтів А. viridans в умовах контакту з епітеліоцитами та еритроцитами господаря і меншу активність в умовах гетероадгезії. Вивчено явище транслокації А. viridans в нормі та при порушенні бар'єрної функції кишечника. Показано необхідність вивчення транслокації мікроорганізмів при використанні препаратів з аутосимбіонтних штамів. Доведено на експериментальних моделях інфекцій на тваринах та доклінічних випробуваннях ефективність, безпека і переносимість аутосимбіонтів роду Аеrососсus. Вивчено вплив аутоштамів роду Аеrососсus на кількісні та якісні показники нормальної мікрофлори людини та показана їх нешкідливість при пероральному застосуванні у лабораторних тварин.

Мета дослідження - оцінка впливу препаратів різних фармакологічних груп на стан мікробіоти кишечника щурів на тлі ізоніазид-рифампіцин-індукованої ентеральної дисфункції в експерименті. Дослідження проведено на 70 білих статевозрілих щурах-самцях лінії Wistar масою 180 - 220 г. З метою оцінки стану мікробіоти кишечника за прогресування ізоніазид-рифампіцин-індукованої ентеральної дисфункції та впливу дослідних лікарських засобів з пре-/пробіотичною, гепато- та ноотропною активністю на перебіг зазначеного процесу щурам III - VII груп 1 раз на добу за 1 год до застосування протитуберкульозних засобів (ПТП) інтрагастрально (за виключенням S-AM) протягом останніх 14 діб експерименту вводили дослідні засоби та їх комбінації: III - Йогурт, 1 КУО/кг (Yo) + Лактулоза, 2680 мг/кг (Lac), IV - S-аденозил-L-метіонін, 35 мг/кг, внутрішньоміязово (S-AM), V - іпідакрину гідрохлорид/фенібут, 1/60 мг/кг (Ip/Ph), VI - Yo, 1 КУО/кг + Lac, 2680 мг/кг + S-AM, 35 мг/кг, VII - Yo, 1 КУО/кг + Lac, 2680 мг/кг + Ip/Ph, 1/60 мг/кг. Інтактні тварини та щури позитивного контролю одержували відповідні об'єми дистильованої води. Чисельність мікроорганізмів у 1 г фекалій визначали, враховуючи тинкторіальні, морфологічні, культуральні властивості, а також за числом колоній, які виросли на відповідному живильному середовищі з перерахунком на кількість посіяного матеріалу та ступінь його розведення. Результати експериментів свідчать про те, що перебіг експериментального ізоніазид-рифампіцин-індукованого ураження системи травлення супроводжувався суттєвими зрушеннями балансу мікроорганізмів кишечника, насамперед щодо кількісного представництва Bifidobacterium spp., Lactobacillus spp. та E. coli. Введення засобів з наявною пре-/пробіотичною активністю, зокрема, комплексу лактулози та мікроорганізмів Lactobacillus spp. усувало порушення кишкового мікробіому. Застосування як фіксованої комбінації іпідакрину гідрохлорид/фенібут, так і S-аденозил-L-метіоніну не відновлювало баланс у системі мікробіоценозу кишечника щурів, порушений протитуберкульозною хіміотерапією. Натомість сумісне введення комплексу йогурт/лактулоза та S-аденозил-L-метіонін виявляло позитивний вплив пре/пробіотика та гепатопротектора на кишкову мікробіоту в щурів. Одержані дані експериментально обгрунтовують доцільність застосування пре-/пробіотиків з метою корекції стану мікробіоти кишечника за умов протитуберкульозної терапії.

Розглянуто два підходи до англомовного навчання у вищому навчальному закладі медичного профілю: з використанням англійської як основної мови спілкування на заняттях (English as Medium of Instruction) та інтегрованого вивчення мови та професійно-орієнтованих дисциплін (Content and Language Integrated), поява яких була зумовлена широким поширенням у соціумі білінгвізму, важливістю підвищення конкурентоспроможності випускників вітчизняних університетів на міжнародному ринку праці. Автори репрезентують наявні моделі викладання в рамках описаних підходів, що сприяють ефективності процесу професійної підготовки майбутніх медиків до вирішення професійних завдань на основі реалізації іншомовної компетентності. Визначено умови впровадження в навчальний процес моделі предметно-мовного інтегрованого навчання. Висновок: зазначено, що інтеграція предметного та мовного досвіду сприяє оптимізації іншомовної підготовки та суттєвому покращенню якості навчального процесу. Визначено найгостріші питання, що потребують додаткових досліджень.