Розглянуто екологічний рух як різновид нових масових соціальних рухів доби соціальної трансформації та виникнення соціогенних ризиків. Розкрито соціальний контекст становлення та розвитку екологічного руху в Україні, особливості даного руху як суб'єкта альтернативної природоохоронної політики. Особливу увагу приділено аналізу організаційних і креативних ресурсів екологічного руху, зокрема, його здатності до саморепродукції. Детально розглянуто ареали соціально-екологічної діяльності неурядових екологічних організацій, взаємовідносини спільноти з зовнішніми соціальними факторами.

Висвітлюються результати республіканського соціологічного опитування "Регіон в Україні: динаміка, рухи і політика". У вивченні регіонального розмаїття України автори виходять з тієї гіпотези, що феномен регіоналізму є в першу чергу не феномен статистично визначуваних індикаторів матеріального життя, а утворюється інформаційними та символічними величинами. Регіони розглядаються не тільки як своєрідний продукт регіональної географії України, але і в історичному контексті становлення української державності, що, на думку авторів, допомагає зрозуміти суть неідентичності земель України, зокрема розриву по лінії "Схід - Захід".

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*666

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше в українській соціології розглянуто механізм інституціоналізації екологічної сфери на прикладі становлення інституту екологічної безпеки. У соціологічному аспекті розкрито суть понять екологічних інтересів, соціогенних ризиків та екологічної безпеки. На підставі узагальнення великого емпіричного матеріалу численних соціологічних і експертних опитувань, анкетувань, проведених протягом 1995 - 2001 рр. визначено рівні легальності та легітимності функціонування інституту екологічної безпеки.

Впервые в украинской социологии рассмотрен механизм институционализации экологической сферы на примере становления института экологической безопасности. В социологическом аспекте раскрыто содержание понятий экологических интересов, социогенных рисков и экологической безопасности. На основании обобщения обширного эмпирического материала многочисленных социологических и экспертных опросов, анкетирований, проведенных на протяжении 1995 - 2001 гг. определены уровни легальности и легитимности функционирования института экологической безопасности.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*63*45

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено перелік досліджень регіональних відмінностей політичної культури. З використанням матеріалів соціологічних досліджень підтверджено, що на процес формування політичної культури регіональних спільнот впливають такі чинники як регіональна ідентифікація, регіональні інтереси і цінності, спільний історичний та політичний досвід, етноконфесійні особливості, наявність регіональних "агентів". Виконано регіональну класифікацію типів політичної культури.

Уперше розглянуто механізм інституціоналізації екологічної сфери на прикладі становлення інституту екологічної безпеки. Як базові атрибути інституту запропоновано розвиненість організаційної інфраструктури, рівень легальності та легітимності функціонування. Доведено, що головними перешкодами на шляху успішної праці закладу в Україні є концептуальна невизначеність екологічного законодавства та недостатня легітимність екологічних норм і цінностей.

Наведено доповіді авторитетних вітчизняних соціологів щодо визнання та покликання соціолога, його життєвої, громадянської позиції в сучасному суспільстві, непростого шляху входження молоді у професійне соціологічне співтовариство. Розглянуто соціологічну культуру на тлі доволі складних взаємин між статистичним аналізом і змістовним тлумаченням отриманих даних. Розкрито взаємини соціології та сучасного суспільства, показано вплив соціального контексту на результати соціологічних досліджень (від масових опитувань до наукових проектів). Розглянуто соціологічну культуру як важливу умову гармонійного поєднання чисел - формалізованих результатів соціологічних досліджень і смислів - тлумачень отриманих емпіричних даних у різних ракурсах (від розуміння її як внутрішньо-корпоративних зразків поведінки, дотримання певних етичних норм у взаєминах з колегами та замовниками, до власне рівня професійної підготовки та кваліфікації).

Помещены доклады авторитетных отечественных социологов о признании и призвании социолога, его жизненной, гражданской позиции в современном обществе, непростого пути вхождения молодежи в профессиональное социологическое сообщество. Рассмотрена социологическая культура на фоне достаточно сложных взаимоотношений между статистическим анализом и содержательным толкованием полученных данных. Раскрыты взаимоотношения социологии и современного общества, показано влияние социального контекста на результаты социологических исследований (от массовых опрашиваний до научных проектов). Рассмотрена социологическая культура как важнейшее условие гармоничного соединения чисел - формализованных результатов социологических исследований и смыслов - толкований полученных эмпирических данных в разных ракурсах (от понимания ее внутренне-корпоративных примеров образцов поведения, соблюдения определенных этических норм в отношениях с коллегами и заказчиками, до собственно уровня профессиональной подготовки и квалификации).

Наведено доповіді учасників конкурсу "Кращий молодий соціолог року - 2011". Розглянуто існування двох специфічних стратегій соціологічного пізнання соціальної реальності - уявлення та мислення як реальні дослідницькі практики соціолога. Розкрито питання про співвідношення в соціальній реальності людського вимислу та можливості емпіричної перевірки фактів соціологічного спостереження. Проаналізовано соціальну реальність як суб'єктивне бачення дійсності, створене людською уявою, або як об'єктивну реальність. Розглянуто існування єдиної чи множинної реальності відповідно до варіацій людського уявлення про неї. Вказано на виклики, з якими стикається соціальний дослідник: неконкретність, ізольованість, помилкова опозиційність, деактуалізованість і гіперреальність.

Проаналізовано особливості розвитку сучасного посткомуністичного суспільства, місію соціолога у вивченні проблем суспільства, а також місце соціологічної науки (СН) за сучасних глобалізаційних умов. Розглянуто питання про визнання та покликання соціологів, досягнення професійності в СН для утвердження авторитету серед колег. Визначено основні типи визнання, зокрема, публічне, державне - номенклатурне та професійне, публічне.

Проанализированы особенности развития современного посткоммунистического общества, миссия социолога в изучении проблем общества, а также место социологической науки (СН) в современных глобализационных условиях. Рассмотрены вопросы о признании и призвании социологов, достижении профессионализма в СН для утверждения авторитета среди коллег. Определены основные типы признания, в частности, публичное, государственное - номенклатурное и профессиональное, публичное.

Розглянуто доповіді "Перших міжнародних соціологічних питань пам'яті Н. В. Паніної", есе учасників конкурсу "Кращий молодий соціолог 2008 року", а також матеріали, що висвітлюють яскраві риси особистості та наукової діяльності Н. В. Паніної.

Рассмотрены доклады "Первых международных социологических вопросов памяти Н. В. Паниной", эссе участников конкурса "Лучший молодой социолог 2008 года", а также материалы, освещающие яркие черты личности и научной деятельности Н. В. Паниной.

Всеохоплювальну корупцію розглянуто як різновид соціогенного ризику, який є водночас новим соціальним феноменом сучасного українського суспільства. Подібне тлумачення всеохоплювальної корупції зумовлює логіку запропонованого соціологічного аналізу.

Висвітлено історію формування, теоретичні основи соціології довкілля, методологічні складнощі соціологічного вивчення екологічних проблем і наявний арсенал методів такого вивчення. Увагу приділено предмету соціології довкілля, його особливостям і динамічним змінам у сучасному суспільстві. Надано відомості про соціологічні дослідження деяких екологічних проблем, серед яких - екологія міста, екологічні ризики та катастрофи, глобальні екологічні проблеми. Вміщено матеріал про агентів, структури та процеси економічного реформування суспільства. Розглянуто соціологію екологічної політики, представлену соціальним змістом політичної доктрини "сталого розвитку" й екологічною модернізацією.

Розглянуто основні методологічні складності, що виникають у проведенні порівняльних соціологічних досліджень сучасних суспільств, специфіка і зміст поняття крос-культурного аналізу.

Участь українських соціологів у Європейському соціальному дослідженні дозволяє здійснити науково обгрунтований аналіз соціально-політичних процесів у нашій країні в контексті європейських соціальних змін, змалювати цілісний соціальний портрет населення України в зіставленні з більшою частиною населення Європи. Порівняльний аналіз емпіричних даних виявив об'єктивні передумови для приєднання України до ЄС, проте головною її проблемою на шляху євроінтеграції залишаються низькі, у порівнянні з цими країнами, показники задоволення соціально-економічним становищем, а також атмосфера невпевненості в достатній дієздатності та ефективності основних державних інститутів.

Розглянуто місце екологічних цінностей в ієрархії соціальних цінностей населення України; уявлення респондентів про небезпеку конкретних екологічних проблем; рівень інформованості про наявні екологічні проблеми, артикуляцію та поширеність екоатрибутивних практик.

Розглянуто змістовні характеристики наявних соціологічних підходів до вивчення типів політичної культури. Акцентовано увагу на тому, що політична культура розуміється як сукупність сталих форм політичної свідомості та поведінки, що визначає особливості функціонування різних суб'єктів політичного процесу в межах конкретної політичної системи. Поміж представлених у сучасній вітчизняній соціології підходів до вивчення типів політичної культури наголошується на важливості побудови типології на підставі виокремлення та комбінування інтеграційної й активаційної функції політичної культури.

Проаналізовано соціальну значущість навколишнього природного середовища для діяльності соціальних суб'єктів, необхідність врахування в еколого-соціологічних теоріях суспільної практики, соціальних явищ та інституційних моделей, які мають екологічне значення. Надано ретроспективу основних досліджень вітчизняних соціологів з екологічної проблематики за весь період державної незалежності України. Наголошено на важливості, з науково-практичної точки зору, моніторингу громадської думки щодо екологічних проблем і необхідності розробити відповідну методику дослідження конкретних соціальних спільнот з даної проблематики.

Мета роботи - визначення та дослідження основних екологічних небезпек, що виникають під час експлуатації магістральних трубопроводів, та розробка основних напрямів екологічної безпеки трубопровідного транспорту. Використовуючи системний аналіз та принцип багаторівневої декомпозиції, було запропоновано формалізацію вирішення проблеми управління екологічною безпекою під час процесу ремонту та експлуатації магістральних трубопроводів. Представлено та проілюстровано загальний аналіз причин відмов магістральних трубопроводів під час їх експлуатації та реєстр факторів техногенної та природної небезпеки, розроблені авторами. Проаналізовано стан магістральних трубопроводів в цілому та оцінено ризик виникнення небезпек під час експлуатації трубопроводів. Запропоновано дерево проблем системи експлуатації магістральних трубопроводів передбачає формалізацію вирішення заданого завдання, просто дотримуючись основних принципів багаторівневої декомпозиції. Це означає такі особливості: аналіз негативних наслідків та груп основних факторів негативного впливу верхнього рівня; пріоритет дії рівнів і етапів знизу до вершини; взаємозв'язок рівнів; різновиди вибору та вирішення завдань для кожного рівня. Вперше створено реєстр природних та техногенних небезпек, що мають місце при експлуатації магістральних трубопроводів, а також аналіз проведених досліджень дозволив побудувати дерево проблем системи експлуатації магістральних трубопроводів. Застосування такого підходу дозволяє комплексно розглядати проблему екологічної безпеки ремонту та експлуатації магістральних трубопроводів, з урахуванням впливу техногенних та природних небезпек на об'єкт дослідження.

Недієвість реформ, спрямованих на підвищення економічної ефективності функціонування підприємств аграрної галузі, вплинуло на початок розвитку холдингових структур на території України. Аграрні підприємства можуть стати ефективними за умов агрохолдингізації сільськогосподарської діяльності та аграрних підприємств. З боку держави необхідно контролювати негативний вплив від діяльності вертикально-інтегрованих структур на соціально-економічний розвиток країни.