Наведено розширене трактування формування планових результатів діяльності підприємства як складової фінансового плану та приклад складання фінансового плану акціонерного товариства.

Досліджено проблеми формування амортизаційних відрахувань: уповільнення їх накопичення, недостатність коштів для забезпечення процесів відтворення. Запропоновано та обгрунтовано шляхи збільшення коштів амортизаційного фонду: нарощення коштів амортизаційного фонду через механізми його доцільового використання як фінансового ресурсу, використання механізму розширеного формування нематеріальних активів та їх амортизації.

Представлено методику аналізу процесів відтворювання основних засобів та їх інвестування: визначено цільову послідовність даного дослідження, відповідно до неї проведено групування показників, уточнено й обгрунтовано підходи до визначення показників.

Досліджено сутнісні характеристики процесу відтворення, його особливості на сучасному етапі, а також місце основних засобів (ОЗ) у відтворювальному процесі (ВП) і роль загального ВП у забезпеченні відтворювання ОЗ.

Розглянуто можливості створення та основні засади функціонування цільових галузевих підприємницьких структур венчурного типу з метою забезпечення розроблення та виготовлення інноваційної техніки.

Досліджено стан і визначено проблеми інвестування в основні засоби виробництва на вітчизняних підприємствах харчової промисловості. Проаналізовано можливості самофінансування процесів відтворення основних засобів виробництва.

Проаналізовано проблеми, що виникають у процесі застосування сучасних методик оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Надано пропозиції щодо інтегральної оцінки ефективності проектів, використання різних ставок дисконту, формування грошових потоків, застосування дисконтування та компаундингу.

Зв'язок процесів відтворення основних засобів та їх інвестування по роках і стадіях життєвого циклу підприємства надано у матричних таблицях у формалізованому вигляді.

Досліджено механізм формування власних інвестиційних коштів для забезпечення відтворювального процесу шляхом додаткового залучення до участі в капіталі та прибутках.

Проведено теоретичне узагальнення й удосконалено механізм інвестування відтворення основних засобів на підприємствах харчової промисловості. Проаналізовано характеристики й особливості зношення та відтворення даних засобів. Розроблено методику комплексного аналітичного оцінювання їх відтворення. Визначено суть і механізм інвестування відтворення основних засобів з використанням структурного, сценарного та процесного підходів. Досліджено складові механізму інвестування. Проаналізовано процеси відтворення основних засобів і особливості їх інвестування на підприємствах харчової промисловості. Запропоновано методику прогнозування відтворення основних засобів та інвестиційних витрат з урахуванням концепції життєвого циклу та стратегії підприємства. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення інвестування дослідженого процесу відповідно до реальних умов діяльності підприємств. Розроблено підходи до формування підприємствами амортизаційного фонду шляхом використання альтернативних напрямків його накопичення з застосуванням фінансових технологій і елементів внутрішньогосподарського розрахунку. Запропоновано формування інвестиційних коштів підприємств з залученням до участі у капіталі та прибутках через внутрішнє запозичення та залучення з використанням прибуткової складової та інвестиційного потенціалу фізичних осіб. Запропоновано утворення галузевих структур венчурного типу з метою забезпечення інноваційного відтворення основних засобів.

Розглянуто методичні підходи до формування інвестиційної програми підприємства за умов обмежень інвестиційних ресурсів: обмеження за граничною вартістю інвестиційних ресурсів та за їх загальним обсягом.

Проаналізовано сутність і необхідність змін в організації у зв'язку з її життєвим циклом і згідно з теорією фазових трансформацій бізнесу. Визначено необхідність та види інвестиційних стратегій для забезпечення змін в організації.

Розглянуто сутнісні характеристики та об'єктивну необхідність інвестування підприємства, уточнено економічну сутність категорії "інвестиційна привабливість підприємства", доповнено основні складові інвестиційної привабливості підприємства та розроблено послідовність оцінки інвестиційної привабливості підприємства. Інвестиційну привабливість підприємства розглянуто як економічну категорію, що характеризує усі аспекти внутрішньої та зовнішньої діяльності підприємства з позиції можливості та доцільності вкладання капіталу інвестором в об'єкт інвестування з метою досягнення компромісу інтересів обох сторін, примноження прибутку та досягнення соціального ефекту. До основних складових інвестиційної привабливості, окрім загально прийнятих, віднесено стадію життєвого циклу підприємства, внутрішньо генерований гудвіл, прогноз основних показників діяльності підприємства. Послідовність оцінки інвестиційної привабливості пропонується наступна: збір та опрацювання загальної інформації про підприємство, визначення стадії життєвого циклу підприємства, аналіз показників фінансової надійності, аналіз фінансового стану, прогнозування основних показників діяльності, оцінювання та моніторинг величини гудвілу. Розроблені методичні підходи дозволять більш обгрунтовано здійснювати оцінку інвестиційної привабливості підприємства та підвищити ефективність інвестиційних вкладень.

Проаналізовано існуючі елементи продуктової політики та запропоновано додаткові елементи. За допомогою синтезу всіх проаналізованих елементів, складових і чинників запропоновано модель продуктової політики підприємств сфери послуг як систему взаємодії елементів, покликану забезпечити відповідний рівень задоволеності споживача.

Проаналізовано інтелектуальну діяльність (ІД) у контексті подвійної природи інтелектуальної власності (ІВ), розглянуто окремі етапи ІД. Надано бачення об'єкта ІВ з матеріальної та нематеріальної точки зору, у цьому ж аспекті розглянуто особисті майнові права, подібні до стандартного права власності, й особистісні моральні права автора, що є невід'ємними за будь-яких умов. На підставі узагальнення запропоновано схематичне відображення процесу настання прав власності на різних етапах створення інтелектуальних цінностей - від самого процесу ІД, коли права власності ще не набирають чинності, до створення матеріальних об'єктів у результаті використання об'єктів ІД, коли починають діяти права власності у класичному розумінні.

Досліджено специфіку процесу надання послуги як окремого елементу маркетингового міксу; запропоновано структуру даного елемента; сформульовано пропозиції щодо його оптимізації; надано схематичне відображення процесу обслуговування.

Проаналізовані проблеми якості послуг із врахуванням чотирьох головних специфічних рис послуг, таких як невідчутність, невіддільність від джерела, мінливість та непридатність до зберігання. Визначено, що роль людського чинника є однією з головних проблем ефективної організації процесу обслуговування. Визначені можливі дії, за допомогою яких можна мінімізувати негативний вплив людського чинника на якість послуги. Перша група таких дій пов'язана із встановленням чітких вимог до обслуговуючого персоналу та ефективно організованим внутрішнім маркетингом. Останнє передбачає дієву систему мотивації, яка б забезпечила високу якість обслуговування в процесі взаємодії обслуговуючого персоналу з клієнтом. Друга група дій пов'язана із залученням споживача до процесу надання послуги. Проаналізовані та систематизовані існуючі погляди на якість послуги. Поняття якості послуг розглядається як поєднання двох складових: якість процесу обслуговування та якість результату від придбання послуги. Визначені чинники впливу на кожну складову. Якість процесу обслуговування залежить від якості інтерактивної взаємодії між обслуговуючим персоналом та клієнтом, ефективності організації процесу обслуговування в часі та в просторі та атмосфери надання послуги. Якість результату пов'язана із рівнем професійної кваліфікації персоналу, якістю обладнання та матеріалів і рівнем інноваційності технологій. Якість процесу запропоновано розглядати як психологічну та гедоністичну якість, в той час як якість результату є раціоналістичною якістю. Запропоновано поділ існуючих послуг на дві групи: послуги, для яких якість результату та якість процесу можна чітко розмежувати, та послуги, для яких саме якість процесу визначає якість результату.

Предмет дослідження - складові системи маркетингу сфери нематеріального виробництва, їхня специфіка та взаємозв'язок. Мета роботи - конкретизація складових успішності кожного із запропонованих на даний момент видів маркетингу нематеріальної сфери, а також дослідження системи взаємодії між ними. Методологія проведення роботи - системного підходу (для формування системи внутрішнього маркетингу підприємства), узагальнення (при розробленні моделі маркетингу послуг), індукції та дедукції (при дослідженні складових та чинників успішності маркетингу нематеріальної сфери), аналізу та синтезу (при формуванні системи маркетингу сфери нематеріального виробництва), монографічного методу (при дослідженні існуючих поглядів та проблем функціонування маркетингу сфери послуг). Результати роботи - запропонований системний підхід до розуміння внутрішнього маркетингу підприємства, згідно з яким внутрішній маркетинг являє собою систему елементів, які враховують цілі підприємства з одного боку та потреби персоналу з іншого. Сформульований алгоритм функціонування внутрішнього маркетингу, досліджений взаємозв'язок внутрішнього та зовнішнього маркетингу з інтерактивним. Виокремлені основні складові кожного виду маркетингу. Висновки: налагоджена система внутрішнього маркетингу, що базується на розумінні потреб працівників, разом із дієвою системою зовнішнього маркетингу, в основі якої лежать потреби клієнтів, мають забезпечити ефективний інтерактивний маркетинг як маркетинг взаємодії між продавцем та покупцем послуги у процесі обслуговування. Зазначені види маркетингу у логічній взаємодії являють собою сукупну систему маркетингу послуг.

Проаналізовано проблеми і перспективи формування конкурентоспроможної освітньої послуги з огляду двох ринків: ринку освітніх послуг та ринку праці. Досліджено та систематизовано основні риси класичного й інноваційного підходів до надання послуг освіти. Відфільтровано наявні недоліки класичного підходу, запропоновано способи їх усунення. Виділено основні переваги класичного підходу, які пропонується поєднувати з інноваційними методами, та основні етапи формування маркетингової стратегії освітніх закладів, проаналізовано її особливості. Сформульовано особливості та чинники успішності маркетинг-міксу освітніх закладів з урахуванням нематеріальної складової продукту, який пропонується, а також специфіки послуг освіти. Маркетинговий комплекс освітньої послуги запропоновано розглядати як сукупність семи взаємопов'язаних між собою елементів: чотирьох класичних, трьох додаткових, таких, що притаманні нематеріальній сфері. Описано кожен елемент, досліджено взаємозв'язок між ними. Визначено основні принципи формування успішного маркетингового комплексу закладів освіти. Процес обслуговування під час надання освітньої послуги запропоновано розглядати як модель маркетингу послуг SERVACTION, взаємодію контактного персоналу, кожного окремо взятого клієнта та інших клієнтів у матеріальному середовищі. Матеріальне середовище закладу освіти розглядається як сукупність трьох налагоджених систем: складових, пов'язаних із впровадженням в освіту досягнень НТП, естетичних складових і складових комфорту. Вимоги до персоналу запропоновано класифікувати за двома основними ознаками: за професійними й особистими якостями. Організація процесу надання освітньої послуги розглядається у трьох площинах: процес інтерактивної взаємодії між контактним персоналом та клієнтами, організація процесу освіти в просторі і в часі, процес надання супутніх і додаткових послуг.

Актуальність дослідження. За умов глобалізації економіки та інтеграції України у європейський простір все більшого значення набуває впровадження у бізнес практики європейських країн, зокрема реалізація принципів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) як запоруки стабільного розвитку суспільства і держави. Мета дослідження - аналіз практики впровадження принципів КСВ українськими підприємствами, виявлення проблем та перешкод на шляху реалізації політики КСВ представниками українського бізнесу, формулювання пропозицій щодо подолання існуючих проблем. Методи дослідження: узагальнення, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, графічні методи. Результати дослідження. Проаналізовані практичні аспекти впровадження політики КСВ в українському бізнесі. Систематизовані головні мотиви впровадження КСВ українськими суб'єктами господарювання та основні причини відмови від такого впровадження. Досліджені аспекти розуміння українськими суб'єктами господарювання сутності КСВ, проаналізована узгодженість цього розуміння із цілями стабільного розвитку, сформульованими мережею UN Global Compact. Виявлені перешкоди на шляху реалізації принципів КСВ та запропоновані шляхи їх подолання. Висновки: основними проблемами на шляху впровадження принципів КСВ у діяльність українських компаній є нестача коштів на реалізацію таких заходів та відсутність усвідомлення значимості КСВ як представниками бізнесу, так і споживачами. Серед шляхів подолання проблем впровадження КСВ українськими компаніями можна запропонувати наступні: розроблення системи заходів для стимулювання КСВ з боку держави (матеріальне стимулювання, законодавча база, стимулювання популяризації принципів КСВ, власний приклад); здійснення широкомасштабної пропаганди принципів КСВ; формування нової, соціально-відповідальної свідомості у споживачів (як наслідок другого шляху) та пред'явлення ними попиту на соціально-відповідальну, етичну продукцію.