Розглянуто загальні питання анестезіології. Висвітлено метод знеболювання та наведено класифікацію методів анестезії, а також процес підготовки до анестезії та операції. Наведено деякі різновиди місцевої анестезії, зокрема епідуральний та спінальний методи. Досліджено особливості анестезії за незвичайних умов і в окремих галузях медицини.

Наведено результати дослідження дії та клінічної ефективності нових сорбентів. Обгрунтовано доцільність використання сорбентів у комплексній терапії гематологічних хворих.

Представлены результаты исследования действия и клинической эффективности новых сорбентов. Обоснована целесообразность использования сорбентов в комплексной терапии гематологических больных.

Висвітлено особливості фармакокінетики та фармакодинаміки гемостатичних препаратів, які застосовують у лікуванні пацієнтів з гемокоагуляційними порушеннями. Обгрунтовано необхідність індивідуального контролю за призначенням гемостатичних та інфузійних препаратів для покращання прогнозу основного захворювання.

In the article the date about pharmakinetic and pharmacodynamic the main gemostatics medicines for the treatmen haemorrhagic disorders are considered. On the bases of the clinical criteria determid the using of blad components and the new drags for the treatmen of the hemorrhagic disorders.

Описано апаратуру й особливості проведення плазмаферезу у хворих на захворювання системи крові. Увагу приділено показанням і можливим ускладненням у процесі проведення плазмаферезу. Показано роль плазмозамінних препаратів у відновленні об'єму циркулювальної крові під час детоксикаційного плазмаферезу (ДП). Проаналізовано особливості фармакологічних властивостей препаратів гекодезу, реосарбілакту, сорбілакту та ксилату. Висвітлено клінічний досвід проведення ДП у даних хворих.

Описаны аппаратура и особенности проведения плазмафереза у больных с заболеваниями системы крови. Внимание уделено показаниям и возможным осложнениям при проведении плазмафереза. Показана роль плазмозамещаючих препаратов в восстановлении объема циркулирующей крови при детоксикационном плазмаферезе (ДП). Проанализированы особенности фармакологических свойств препаратов гекодеза, реосарбилакта, сорбилакта и ксилата. Освещен клинический опыт проведения ДП у данных больных.

Представлено результати обстеження та лікування 15 хворих на гемофілію, у яких під час оперативних втручань застосовували аутогемотрансфузію. За умови ретельного моніторингу системи гемостазу та адекватної корекції факторів зсідання крові метод дозволяє зменшити об'єм переливання препаратів донорської крові, що знижує ймовірність виникнення гіперсенсибілізації, гемотрансфузійних реакцій та ускладнень.

Мета роботи - визначити переважну локалізацію та частоту виникнення інтрам'язових гематом у хворих на гемофілію А та В. Дослідження проведено у 76 хворих на гемофілію А та В із крововиливами в м'язи, госпіталізованих у відділення хірургічної гематології та гемостазіології ДУ "Інститут гематології та трансфузіології АМН України" за період 2006 - 2008 рр. З них 65 хворих на гемофілію А та 11 - на гемофілію В. Вік пацієнтів - від 15 до 60 років. Досліджували частоту геморагічних кризів на рік, локалізацію крововиливів у м'язовій системі. У 44 (67,7 %) хворих на гемофілію А діагностовано тяжку форму захворювання, у 14 (21,5 %) - середнього ступеня тяжкості, у 7 (10,8 %) - легку, у 7 (63,6 %) хворих на гемофілію В - тяжку форму та у 4 (36,4 %) - легку. Висновки: найчастіше інтрам'язові крововиливи у хворих на тяжку форму гемофілії спостерігали у такі групи м'язів: медіальні та передні групи м'язів стегна, задні групи м'язів гомілки, передні групи м'язів передпліччя та здухвинно-поперекові м'язи. В середньому на рік на одного хворого з тяжкою формою гемофілії А припадає 1,66 інтрам'язового крововиливу, із середнім ступенем тяжкості - 1,39, з легкою формою - 1,08; із тяжкою формою гемофілії В - 1,81 та з легкою - 1,0. Частота виникнення гематом у хворих варіює залежно від рівня дефіциту фактора VIII або IX.

Проведення високодозової хіміотерапії у онкогематологічних хворих супроводжується чисельними побічними діями, зокрема, порушеннями фібринолізу та тромбогеморагічними ускладненнями. Мета роботи - вивчити зміни ряду показників фібринолітичної системи крові у хворих на гострі лейкози (ГЛ) та виявити їх взаємозв'язок з терапевтичними заходами. Обстежено 15 хворих на ГЛ, яким проводилася інтенсивна терапія за наявності коагулогічних порушень. Фібринолітичну активність крові досліджували за допомогою визначення показників вмісту фібриногену, концентрації продуктів деградації фібриногену, мономерних розчинних комплексів, активності плазміногену в крові. Проведення інтенсивної терапії в комплексному лікуванні хворих на гемобластози сприяло зростанню рівня фібриногену, зниженню продуктів деградації фібриногену, рівня активності плазміногену, що може свідчити про зниження внутрисудинної активації крові внаслідок проведеного лікування. Спостерігалось покращання клінічного стану хворих. Висновки: застосування методів інтенсивної терапії у хворих на гемобластози на тлі плазмаферезу сприяє зменшенню проявів фібринологічної активності крові, що сприяє редукції розвитку тромбогеморагічних проявів.

Формування економічно обгрунтованого маршруту руху є одним з ключових завдань фахівця з транспортних технологій. Складання обгрунтованої матриці маршруту є важливим елементом будь-якого підприємства, задіяного в транспортному процесі. Метою складання маршруту руху є мінімізація коштів та персоналу, необхідного для перевезення вантажу. Досить часто саме вдало вибрані маршрути дають змогу суттєво вплинути на економічну ситуацію виробництва, адже витрати на паливо-мастильні матеріали є одними з найбільших. Під час формування маршруту руху логістичний центр часто стикається з таким явищем як "порожній пробіг", який має негативний вплив на економічний показник. Найширше маршрутизація може бути використана в оптовій торгівлі. Завданням першої є мінімізація витрат на доставку товару споживачам. На сьогоднішній день транспорт є одним з головних елементів у логістичних системах, за його допомогою відбуваються переміщення товарів чи продукту на будь-якому підприємстві в середині або між виробництвами. Розвиток цього напрямку може дозволити суттєво скоротити витрати, поліпшити умови праці водіїв та обслуговувального персоналу. Вдало спроєктувати маршрут руху сьогодні можна, використовуючи сучасне програмне забезпечення та відомі математичні алгоритми, які досить просто використовувати у таких базах, як: Microsoft Excel або MathCad. Вибрано та обгрунтовано найактуальніший метод побудови матриці маршруту. Запропонований метод дає можливість швидкого накопичення та оброблення даних. Головним завданням статті є аналіз сучасних методів побудови матриць маршрутів для реального виробництва. Проаналізувавши відомі методи побудови матриць маршруту визначено, що найвдалішим з економічної точки зору є метод потенціалів, який дозволяє мінімізувати не тільки витрати, а й відстані руху. Економічний ефект від використання методу потенціалів для побудови матриці маршруту складає близько 15 %.