Встановлено основні вимоги до змісту, структури й оформлення студентських наукових робіт, наведено рекомендації до їх написання. Визначено сутність, напрями та форми організації науково-дослідної діяльності студентів. Розглянуто методологію, методи, техніку й етапи проведення наукового дослідження. Розроблено методики написання рефератів і наукової статті. Наведено загальну характеристику курсової, дипломної (бакалаврської), магістерської робіт як кваліфікаційних досліджень. Розглянуто зразки оформлення титульних аркушів та змісту наукових робіт, а також бібліографічного опису використаних джерел. Встановлено критерії оцінювання студентської наукової роботи.

Установлены основные требования к содержанию, структуре и оформлению студенческих научных работ, даны рекомендации по их написанию. Определены сущность, направления и формы организации научно-исследовательской деятельности студентов. Рассмотрены методология, методы, техника и этапы проведения научного исследования. Разработаны методики написания рефератов и научной статьи. Приведена общая характеристика курсовой, дипломной (бакалаврской) магистерской работ как квалификационных исследований. Даны образцы оформления титульных листов и содержания научных работ, а также библиографического описания использованных источников. Установлены критерии оценивания студенческой научной работы.

Уперше в українській істріографії комплексно досліджено наукову, громадську та педагогічну діяльність Г.Ю. Храбана. Проаналізовано стан опрацювання цієї проблеми. Вивчено широке коло опублікованих і архівних джерел, значну частину яких уперше введено до наукового обігу. Виявлено фактори, що вплинули на формування особистісного світогляду та громадянської позиції Г.Ю. Храбана. Здійснено періодизацію його життя та творчості. Акцентовано на важливості громадської діяльності історика, визначено його роль і місце в організації музейної, пам'яткоохоронної та краєзнавчої роботи. Детально розглянуто участь Г.Ю. Храбана у підготовці матеріалів до написання тому "Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область". Висвітлено співпрацю історика з провідними науковими установами, діячами науки та літератури. Увагу приділено аналізу внеску дослідника у розвиток історичної науки. Доведено, що дослідження Г.Ю. Храбана мали новаторський характер і є важливою складовою загального контексту історії України другої половини XX ст.

Вперше в українській історіографії комплексно проаналізовано основні етапи життя та наукової діяльності відомого вітчизняного археолога, історика, краєзнавця Г.Ю. Храбана. Розглянуто його творчість у контексті соціальних, політичних і культурних процесів 1950 - 1980-х рр. в Україні. Охарактеризовано об'єктивні та суб'єктивні фактори, які впливали на результати роботи дослідника, визначено пріоритетні напрями його наукового пошуку, здійснено класифікацію праць історика та розкрито їх значення для сучасної історичної науки.

Впервые в украинской историографии комплексно проанализированы основные этапы жизни и научной деятельности известного отечественного археолога, историка, краеведа Г.Е. Храбана. Рассмотрено его творчество в контексте социальных, политических и культурных процессов 1950 - 1980-х гг. в Украине. Охарактеризованы объективные и субъективные факторы, повлиявшие на результаты работы исследователя, определены приоритетные направления его научного поиска, осуществлена классификация работ историка и раскрыто их значение для современной исторической науки.

Висвітлено основні тенденції суспільного розвитку європейських країн (ЄК), Північної та Латинської Америки у XVII - початку ХХ ст. Увагу приділено англійській революції XVII ст., боротьбі північноамериканських колоній Англії за незалежність та утворення США у XVII - XVIII ст., абсолютній монархії у Франції в другій половині XVII - наприкінці XVII ст., міжнародним відносинам і колоніальній політиці ЄК в другій половині XVII - XVIII ст., а також розвитку ЄК наприкінці XVIII - першій половині XIX ст.

Висвітлено історію європейських країн, Північної та Латинської Америки другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Розглянуто проблеми історії Нового часу періоду завершення промислового перевороту та становлення індустріальної економічної системи. Проаналізовано основні тенденції соціально-економічного та державного розвитку західного суспільства, а також події Першої світової війни та їх наслідки.

Проаналізовано вплив ранніх революцій на становлення держави нового типу, Українського Гетьманату в протистоянні європейських держав. Висвітлено особливості Конституції Пилипа Орлика в контексті політично-правового втілення української державності. Визначено місце і роль "Пактів та Конституційних прав і вольностей Війська Запорізького" у формуванні засад конституційного права європейських країн.

Розглянуто питання закріплення прав людини в Старовалилонському суспільстві за Кодексом Законів Хаммурапі. Проаналізовано становище римо-католиків на Правобережній Україні та Білорусі наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст. в контексті свободи віросповідання в Російській імперії. Висвітлено проблеми формування громадянського суспільства (ГС) в країнах Західної Європи, еволюцію конституційного права. Розкрито значення прав та свобод людини в становленні ГС. Визначено співвідношення норм приватного та публічного права в здійсненні фінансової діяльності державних органів влади України.

На основі наукової спадщини Григорія Юхимовича Храбана проаналізовано впливи польської спільноти на соціально-політичне, економічне та ідеологічне життя українців. Виявлено спроби Г. Ю. Храбана довести, що через розуміння взаємин між поляками та українцями, культурного взаємовпливу, соціально-економічних та політичних процесів, що відбувалися з поляками, можливе відтворення правдивішої картини історичного розвитку України.

Проаналізовано наукові розвідки Г. Ю. Храбана в контексті впливів народів, що населяли терени Європи в різні епохи, на історію України. Доведено, що Г. Ю. Храбан, будучи високопрофесійним дослідником, вивчав історію України загалом та історію Уманщини зокрема як невід'ємну складову загальноєвропейського та світового історичного процесу.

З розпадом СРСР однією з найгостріших проблем стала проблема прикордонно-територіального розмежування незалежних республік. Сучасний державний кордон Російської Федерації і України є підсумком тривалого процесу його визначення у 20-х рр. XX ст. Досліджено проблему становлення донецької ділянки російсько-українського кордону цього періоду. Серед проблем і протиріч, які були закладені у формуванні російсько-українського кордону у 1920-х рр., постала проблема визначення приналежності не тільки території, а й об'єктів господарювання. Висвітлено наслідки роботи адміністративно-територіальних комісій різного рівня стосовно визначення приналежності спірних територій.

Проаналізовано форми й методи більшовицької централізаторської політики в управлінні промисловістю, досліджено систему підпорядкування базових галузей української промисловості. Доведено, що через систему загальносоюзних наркоматів і союзних трестів відбулася адміністративно-територіальна інкорпорація та політично-економічна уніфікація промислової інфраструктури Донбасу і Наддніпрянщини. Пролетаризація регіонів певною мірою зумовила їх русифікацію.

Вперше в українській історіографії комплексно досліджено концептуальні засади відносин між РСФРР і УСРР у 1920-х рр. Виявлено чинники, що мали визначальний вплив на формування та діяльність органів влади радянських республік. Показано особливості формуванняя та діяльності повноважних і постійних представництв, інституту уповноважених та їх вплив на характер російсько-українських відносин. Досліджено особливості процесу становлення російсько-українського кордону, статус УСРР у системі союзної держави, способи та методи російської радянської централізаторської політики.

Комплексно і всебічно досліджено концептуальні засади відносин між РСФРР і УСРР 1919 – 1929 рр., проаналізовано чинники, що мали визначальний вплив на формування та діяльність органів влади РСФРР і УСРР, характер взаємовідносин, розкрито зміст російської радянської політики під час установлення російсько-українського кордону. Охарактеризовано особливості дипломатичних та господарсько-інституційних взаємин між РСФРР і УСРР, досліджено вплив повноважних та постійних представництв, інституту уповноважених на формування характеру російсько-українських відносин. Розкрито організаційно-правові та соціально-економічні засади функціонування "бюджетної системи федерації", здійснення торгово-економічних відносин. Досліджено суть протиріч між УСРР і РСФРР/СРСР, народження нових історичних концепцій, що породжували дискусії й "ухили", формування загальносоюзного "народногосподарського комплексу" та систему підпорядкування базових галузей республіканської промисловості.

Мета дослідження - виокремити та проаналізувати форми й методи радянської централізаторської політики в галузі економічного районування та управління промисловістю, систему підпорядкування базових галузей республіканської промисловості. Методологічну основу склали загальнонаукові та історичні підходи і принципи. Застосовано загальнонаукові, спеціальні, міждисциплінарні методи дослідження, що дало можливість вивчити різні документи, нагромадити й систематизувати емпіричний матеріал, проаналізувати статистичні дані. На основі широкого кола опублікованих джерел та архівних матеріалів досліджено особливості здійснення радянською владою політики економічного районування УСРР, проаналізовано форми й методи централізаторських зусиль у галузі економіки та управління промисловістю, систему підпорядкування базових галузей республіканської промисловості. Висновки: формуванням комуністичної системи виробництва та розподілу передбачалася й докорінна модернізація продуктивних сил. Установлено, що план ДЕЕЛРО поклав початок практичної реалізації цієї політики. За ним радянська влада рахувалася тільки з Півднем Росії, а саме з Донбасом. Інтереси інших частин республіки, особливо Правобережжя, у ньому не знайшли відображення. Економічний принцип мав стати основою нового адміністративно-територіального поділу за тричленною формулою: область - округ - район. Адміністративні межі областей і кордони республік належало змінити відповідно до економічного районування. Територію УСРР планувалося поділити на два економічних райони, підпорядковані московським центральним органам. Доведено, що здійснення економічного районування з одночасним реформуванням системи управління промисловістю за винятком другорядних галузей позбавили республіку регулятивних функцій.

Проаналізовано відносини між РСФРР і УСРР у сфері адміністративно-територіального устрою. Показано особливості здійснення російської радянської політики щодо визначення російсько-українського кордону 1923 - 1928 рр. Охарактеризовано діяльність державних комісій з врегулювання кордону між РСФРР і УСРР 1920-х рр. Доведено, що при визначенні російсько-українського кордону не було дотримано етнографічного принципу, економічної доцільності та не враховано клопотань населення.