На основі широкого кола історичних джерел та літератури досліджується й аналізується становище українських жінок, особливості їх політичного і соціального статусу в різні періоди історії - з найдавніших часів до сьогодення. Зібрано біографії жінок, діяльність яких суттєво вплинула на суспільно-політичний та культурний розвиток України, складено перелік жіночих громадських організацій, що були невід'ємною частиною громадянського суспільства.

На підставі відомостей столичних та провінційних періодичних видань другої половини XIX ст. висвітлено створення жіночих навчальних закладів у Києві, Харкові, Одесі, Полтаві та інших містах України. Досліджено роль громадськості у справі формування основ безстанової відкритої середньої жіночої освіти.

З'ясовано сутність знання як економічної категорії. Визначено поняття "знання" з позицій прагматичних інтересів компанії, виділено його форми та специфічні ознаки. На підставі аналізу літературних джерел узагальнено та уточнено класифікацію знань, наявних в організації. Сформульовано вимоги до підприємства в контексті управління знаннями.

Розкрито теоретичну суть обліку, аналізу й аудиту. Подано інформацію про права, обов'язки, спеціальні вимоги та відповідальність бухгалтерів і суб'єктів аудиторської діяльності. Викладено порядок сертифікації бухгалтерів (аудиторів) відповідно до вимог чинного законодавства. Наведено порядок надання бухгалтерських та аудиторських послуг. Висвітлено сучасний стан грошово-кредитної системи України та визначено основні напрями її розвитку. Увагу приділено категоріальному апарату управління організацією, функціям та ролі менеджерів в організації. Викладено основні поняття економічного аналізу, наведено види та суб'єкти аналітичної роботи на підприємстві. Охарактеризовано методичні прийоми статистичного аналізу взаємозв'язку між суспільними явищами.

Розглянуто об'єктивні причини необхідності формування стратегії розвитку соціального капіталу підприємства, визначено переваги спільної праці за умов нерегламентованого середовища та можливості використання досвіду сучасної організації виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Визначено місце трансферу технологій у розвитку інноваційної діяльності в Україні. Проаналізовано сучасний стан і тенденції здійснення процесу передачі технологій у відповідності з його основними етапами. Встановлено основні чинники впливу на ефективність здійснення як внутрішнього, так і міжнародного технологічного обміну.

Розкрито основи управління процесом розроблення і освоєння виробництва нових продуктів. Висвітлено питання управління етапами розроблення нових продуктів. Викладено методи переходу на випуск нових продуктів та подано обгрунтування їх вибору. Розглянуто інтеграційні технології в забезпеченні наукових досліджень і розробок.

Подано результати науково-дослідної роботи з питань теоретичних і прикладних засад інноваційно-інвестиційного підприємництва як основи економічного зростання. Обговорено питання міжнародного бізнесу в умовах тенденцій розвитку глобальних викликів, менеджменту сучасного бізнесу в умовах трансформаційних перетворень економіки, логістики й управління ланцюгами поставок.

Мета роботи - обгрунтування стратегічних пріоритетів державної політики стимулювання промислово-технологічного розвитку національної економіки на засадах маркетингу в цілях забезпечення економічної безпеки. Стратегічними пріоритетами забезпечення економічного зростання визначено інвестиційну привабливість країни, розвиток людського капіталу, сприятливе науково-освітнє середовище, науково- технічний прогрес, технологічний потенціал, високу наукоємність промислового виробництва, екоінноваційність національної економіки, міжнародні партнерські зв'язки тощо. Запропоновано модель, яка визначає стратегічні орієнтири зміцнення економічної безпеки держави, а також передумови створення системних стратегічних рішень на засадах маркетингового забезпечення промислово-технологічного розвитку. Наведена модель відображає стратегічні пріоритети підвищення конкурентоспроможності національної економіки у глобальному світі шляхом маркетингового забезпечення промислово-технологічного у розрізі восьми оперативних цілей державної політики: міжнародного, інвестиційного, екологічного, промислового, інноваційного, технологічного, освітнього та наукового маркетингу. Обгрунтовано взаємозв'язок між головною метою економічної безпеки та оперативними цілями стратегії маркетингового забезпечення промислово-технологічного розвитку національної економіки. Обгрунтуванню сприяла систематизація складових стратегічного маркетингу щодо промислово-технологічного розвитку національної економіки. Визначено, що стратегічною метою державної політики в аналізованій сфері має стати забезпечення здатності національної економіки до розширеного самовідтворення шляхом забезпечення ефективної діяльності державних, економічних, суспільних інститутів у напрямі захисту від зовнішніх і внутрішніх загроз. Оперативні цілі національної стратегії доречно вибудовувати відповідно до забезпечення належного рівня складників маркетингового забезпечення промислово-технологічного розвитку національної економіки.

Досліджено теоретичні та науково-методичні питання, пов'язані з генезисом взаємозв'язку економічної безпеки держави й економічних наслідків війни. Значну увагу присвячено дослідженню передумов становлення політики миротворення у процесі виникнення наслідків гібридних і збройних конфліктів. Обґрунтовано наукові засади формування державної політики становлення економіки миробудівництва як комплексної системної моделі, що одночасно поєднує загальну макроекономічну стабілізацію, формування здорової конкурентоспроможної економіки; розбудову сучасної конкурентоспроможної економіки на прилеглих до непідконтрольних територій задля їх перетворення на території впровадження нових моделей пріоритетного розвитку; протидію гібридним конфліктам в економічній, військовій, інформаційній, суспільно-політичній, міжнародній та релігійно-культурній сферах. Визначено стратегічні пріоритети державної політики миротворення в Україні. Для цього узгоджено стратегічні пріоритети економічного розвитку країни, економічного пожвавлення на прилеглих до збройного конфлікту територіях, поступу в країні галузей миробудівництва, соціального вирівнювання, використання потенціалу міжнародної співпраці з очікуваними системними змінами в державі та напрямами зміцнення складових її економічної безпеки. Розроблено організаційно-економічний механізм реінтеграції країни в умовах гібридної окупації, який є системою поєднаних між собою суб'єктів регулювання та суб'єктів-учасників, які спільно ініціюють і компанують архітектоніку, інструментарій і ресурсне забезпечення політики державного регулювання в системі економічної безпеки. Запропоновано інструменти стимулювання соціально-економічного розвитку постраждалих територій та відновлення потенціалу їх макроекономічного зростання, які спрямовані на вирішення стратегічних завдань формування прогресивнішої структури більш конкурентоспроможної економіки та запуску нових драйверів розвитку регіонів, постраждалих від воєнного конфлікту.

Подано результати науково-дослідницької роботи з питань розвитку бізнесу та інновацій за такими напрямами: менеджмент, економічна кібернетика, економіка і підприємництво, маркетинг, міжнародна економіка. Видання приурочене до 30-ї річниці від заснування факультету менеджменту та маркетингу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

Подано результати науково-дослідницької роботи з питань теоретичних і прикладних засад розвитку бізнесу та менеджменту; менеджменту міжнародного бізнесу в умовах глобалізації; інновацій та підприємництва як основи економічного зростання країни; управління ланцюгами поставок у стратегії розвитку підприємства. Розглянуто тенденції та виклики цифровізації бізнес-процесів менеджменту. Увагу приділено стратегії забезпечення кадрового потенціалу підприємства та його розвитку в умовах військового стану. Окреслено ризики та переваги менеджменту в нових умовах для віддаленої роботи. Розглянуто також стан і тенденції розвитку сільськогосподарської галузі України. Оцінено фактори впливу на ресурсний потенціал стратегічного управління підприємством у цифровому середовищі. Досліджено ризики матеріально-технічного забезпечення підприємства в сучасних умовах. Наведено методи прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності. Розкрито роль людського капіталу в цифровому економічному середовищі. Висвітлено світовий досвід забезпечення економічної безпеки. Описано особливості розвитку підприємства в конкурентному середовищі. Проаналізовано сучасні зміни в експортній діяльності України. Оцінено ризики впровадження штучного інтелекту на підприємствах. Наведено моделі управління державними закупівлями у світовій практиці тощо.

Мета роботи - обгрунтування та композиційне представлення порівняльних характеристик тенденцій соціальної політики в низці європейських країн із урахуванням певного набору критеріїв соціального забезпечення та приведенням аналітичних висновків стосовно їх змін. Обгрунтовано актуальність розширення сфер реалізації соціальної політики, що обумовлена теперішніми трансформаціями суспільних цінностей і швидким технологічним розвитком світового господарства. Це потребує проведення постійного моніторингу соціальних змін та аналізу впливу глобального середовища на соціально-економічний розвиток країн. Наведено порівняльні характеристики соціального забезпечення населення деяких європейських країн за низкою критеріїв (ратифікація оновлених Конвенцій МОП про соціальне забезпечення, ефективне охоплення соціальним захистом (включно з показниками ЦСР 1.3.1, 3.8.1), витрати на охорону здоров'я та соціальний захист, законодавче охоплення соціального захисту, допомоги на дітей та сімії, захист материнства, допомога у зв'язку з хворобою, захист від виробничих травм, захист від безробіття, виплати по інвалідності, пенсії за віком). Наголошено на явній відмінності соціальної політики України від європейських країн, що головним чином пов'язана із соціально-економічним станом нашої країни та посилилася від початку загострення гібридних загроз і необхідності військового захисту. Виділено тенденції, що визначають критичну необхідність теперішніх реформ у соціальній політиці та мають значний вплив на соціально-економічний стан європейських країн. Наголошено на подальшому поглибленні соціальних проблем і необхідності ще більш активного реформування соціальної сфери. Зроблено висновок, що основним завданням України в теперішніх умовах є задоволення базових потреб та інтересів суспільства, підтримання основних процесів життєдіяльності соціуму, забезпечення на достатньому рівні освоєння та творення соціальних цінностей.