Розглянуто історію та сучасні тенденції розвитку державного управління і місцевого самоврядування, проблеми регіонального управління та регіональної політики. Проаналізовано методи сприяння економічному розвитку в контексті державного управління та місцевого самоврядування, а також визначено роль громадських організацій у місцевому самоврядуванні.

Розглянуто сучасні підходи до місцевого економічного розвитку в США та питання вибіркової інтерпретації їх можливого застосування в Україні. Проаналізовано проблеми інституційно-організаційного та фінансового забезпечення місцевого економічного розвитку, деякі елементи сталого розвитку, а також наведено перелік міжнародних та іноземних благодійних організацій.

Висвітлено деякі аспекти місцевого самоврядування та проблеми міст районного підпорядкування. Проаналізовано роль релігійних громад у вирішенні міжконфесійних конфліктів. Окремі розділи присвячено екологічному законодавству, електронній торгівлі, правовим механізмам і практиці транскордонного регіонального співробітництва в Європі, іноземним інвестиціям, муніципальній реформі та громадянській освіті.

Індекс рубрикатора НБУВ: У50-96 + У9(4УКР)0-96

Рубрики:

Світова економіка в цілому

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР-4ЗАК)8

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У053.9(4УКР-4ЗАК)306.41

Рубрики:

Економічний аналіз в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено результати дослідження основних тенденцій в динаміці регіонального індексу розвитку людського потенціалу Закарпатської області, особливістю якого є застосування спеціального аналітичного інструментарію з метою виявлення пріоритетних напрямів покращення ІЛР. Для здійснення аналізу використано динамічні ряди, структурний аналіз, вперше сформовані аналітичні квадранти з розподілом та вагою спеціально згрупованих складових ІЛР. Здійснене дослідження підтверджує, що в Україні в міжрегіональних порівняннях Закарпаття має стійку тенденцію до рангу індексу людського розвитку вище середнього. Запропоновано можливі шляхи підвищення ІЛР області.

Досліджено побудову моделі розвитку лісопромислового комплексу (ЛПК) області, що базується на просторово-функціональних засадах, і розроблено рекомендації щодо вдосконалення комплексного інструментарію підтримки та стимулювання розвитку ЛПК. Методи дослідження: економічний і статистичний аналіз; експертне опитування представників бізнесу, громадських організацій, органів влади та місцевого самоврядування; кластерний аналіз на основі методу k-середніх, деревовидної кластеризації; картографія. Обгрунтовано чотири кластери (залежно від поєднання наявних інструментів підтримки розвитку видів діяльності та податкових надходжень від них), що формують ядро ЛПК, і три наступні рівні його розвитку. Одержана таким чином інформація послужила основою для побудови просторово-функціональної моделі ЛПК Закарпатської області та її візуалізації у картографічному вигляді. На основі узагальнення результатів даного та попередніх досліджень авторів щодо можливих та застосовуваних інструментів регіональної політики у сфері підтримки та сприяння розвитку бізнесу у статті запропоновано комплексний інструментарій задоволення існуючих потреб ЛПК загалом та окремих його видів економічної діяльності у Закарпатті. Рекомендаційна складова представлена у розрізі: кадрового забезпечення, організаційно-консультаційної підтримки, фінансово-бюджетного забезпечення, програмних методів та додаткових інструментів, які у сукупності здатні давати синергійний ефект від їх застосування.

За сучасних умов України, коли вектор поставлено на підвищення самодостатності регіонів, діагностика структурних трансформацій в їх господарських системах є обов'язковою і необхідною складовою виявлення потенційних точок розвитку регіону. Мета роботи - дослідження структурних тенденцій економіки Закарпатської області та виявлення її лідируючих секторів у докризових і кризових умовах, гармонійності динаміки основних показників і обсягів реалізації продукції, регіональної доданої вартості, капітальних вкладень і кількості найнятих працівників, а також формування основних напрямків розвитку економіки регіону. Виявлено, що впродовж останніх десяти років структурна перебудова економіки області відбувалася не надто стрімко, і наразі важко говорити про чітку тенденцію переходу до постіндустріальної системи. З огляду на сучасні особливості економіки Закарпаття, встановлено основні проблемні аспекти її структурних трансформацій. Це дозволило окреслити перспективні, на думку авторів, шляхи імодернізаціїі економічних процесів, що лежать у площинах залучення інвестицій, інноваційності, підвищенні ділової активності, формуванні повних циклів виробництва, використанні альтернативних джерел енергії, імплементації вимог ЄС.

Проведено аналіз переліку інституцій і видів діяльності, що генеруються цими інституціями, які в комплексі покликані стимулювати економічний розвиток громади за умов децентралізації влади. Проведено поділ інституцій на урядові/квазіурядові, освітні/наукові та бізнесові. Проаналізовано кількісно-структурні співвідношення організаційних заходів місцевого економічного розвитку в розрізі цих інституцій. Встановлено, що найбільше організаційних заходів, які сприятимуть економічному розвитку громади, можуть вживати урядові/квазіурядові та бізнесові інституції - це відповідно 85 і 80 % від усього визначеного їх переліку. Наукові й освітні організації мають у своєму активі лише 35 % у цьому структурному розподілі. Тобто на сьогодні важливим є більше функціональне наповнення заходів, які сприяють місцевому економічному розвитку, для освітніх і наукових інституцій. Адже вони в цьому питанні в 2 - 2,5 разу відстають від урядових і бізнесових інституцій. Надано оцінку наскрізності організаційних заходів місцевого економічного розвитку в розрізі інституцій. При цьому найінтенсивнішим заходом можуть стати муніципальні кластери, що зможуть об'єднати понад 75 % місцевих інституцій (13 інституцій з 20-ти, визначених дослідженням). Співпраця з науковими, освітніми та фінансово-кредитними установами також має досить значний відсоток наскрізності - 50. Заходи, пов'язані з активізацією бізнес-діяльності (бізнес-дорадництво, фандрейзинг, поширення кращих практик тощо), за інтенсивністю застосування серед розглядуваних інституцій складають близько 30 %. Найменшу наскрізність (близько 6 %), що відповідає 1 інституції, мають міжмуніципальне співробітництво, організація громадських слухань, електронне урядування та розвиток кредитних відносин у громаді.

Розглянуто метод просторового групування пріоритетних видів економічної діяльності на основі двокритеріального кластерування. Використаний у дослідженні підхід дозволяє формувати ядро кластера за пріоритетним видом діяльності з відповідного набору районів, виробляти спільні рішення для територіальних одиниць, розміщених на одному рівні в кластерній матриці, та формувати потенційну просторову динаміку кластера.

Інноваційний розвиток є визначальною характеристикою провідних країн. Нині інновації залишаються напрямом, затребуваним не тільки економікою, але і всім суспільством. За останні десятиліття в Україні в нормативних документах визначено декілька концептуальних моделей інноваційного розвитку, проте досягти їх впровадження так і не вдалося. Мета роботи - вивчення еволюції концептуальних моделей інноваційного розвитку в Україні, формування їх класифікації за критеріями лінійності та інтегрованості, розробка напрямів їх удосконалення. Узагальнено базові засади пропонованих моделей інноваційного розвиту у відповідних нормативних документах (концепціях і стратегіях) і запропоновано концептуальну конфігурацію інноваційного розвитку для його активізації та впровадження нових організаційних підходів. Використано контентні, дискриптивно-аналітичні та графічні методи дослідження. Виокремлено чотири основних етапи розвитку інноваційних моделей в Україні: лінійна модель (до 1999 р.), інтерактивна модель (1999 - 2009 рр.), функціонально інтегрована модель (2009 - 2012 рр.), системно інтегрована і мережева модель (з 2012 р.). Запропоновано концептуальну схему взаємодії в інноваційному процесі. Обгрунтовано, що дієвість інноваційних моделей може запрацювати тільки через відповідну мотивацію - пробудження бізнесового (чи соціального - у випадку соціальних інновацій) інтересу до інновацій, оскільки саме вони є виразниками попиту і реципієнтами інновацій. Така мотивація може сформуватися і посилитися завдяки розширенню та поглибленню взаємодії учасників інноваційного процесу в разі нелінійних та добре інтегрованих моделей інноваційного розвитку, втілення яких має відбуватися через відповідні організаційні формати. Важливими інструментами для впровадження прогресивних інноваційних моделей є розумна спеціалізація, фінансування багатостороннього залучення учасників національних інноваційних систем до спільних дослідних проектів, формування інноваційної культури та вдосконалення управлінських підходів.

Розглянуто теоретичні основи бізнес-адміністрування та його особливості за умов невизначеності навколишнього середовища. Досліджено структурні компоненти й особливості бізнес-адміністрування в різних галузях економіки. Особливу увагу приділено практичним аспектам формування системи бізнес-адміністрування сучасного підприємства. Розкрито особливості бізнес-адміністрування пріоритетних напрямків підвищення ефективності функціонування активів підприємств ЖКГ. Висвітлено адміністративні аспекти формування політики якості підприємств. Показано можливості використання мультиплікативних моделей і детермінованого факторного аналізу в бізнес-адмініструванні.

Сформовано підходи до спільної політики економічного розвитку громад у межах кластерного групування, що сприятиме застосуванню найбільш прийнятних інструментів відповідно до класифікованого рівня розвитку громади. Запропоновано модель економічного розвитку громад за умов децентралізації. Розроблено диференційовані моделі економічного розвитку громад Закарпатської області на основі їх групування за рівнем розвитку. Наведено модель економічного розвитку громад з прикладними сценаріями її реалізації залежно від спроможності громад.