Розглянуто підходи психоаналізу та гештальтпсихології до структурних елементів композиції творів образотворчого мистецтва (ОТМ). Протистояння цих позицій знімається через розмежування предметного поля обох напрямків. Запропоновано розглядати гештальт у творах ОТМ як морфологічну систему, а архетип як смислотворчий фактор мистецького твору. Обидва мають досвідний характер і походять з несвідомого.