Висвітлено джерела з історії унійної церкви XVII - XVIII ст. Розглянуто протоколи генеральних візитацій в архівних, бібліотечних та музейних збірках України та Польщі. Представлено зведений каталог збережених описів церков і монастирів.

Освещены источники по истории унийной церкви XVII - XVIII ст. Рассмотрены протоколы генеральных визитаций в архивных, библиотечных и музейных коллекциях Украины и Польши. Представлен сводный каталог сохраненных описаний церквей и монастырей.

Проаналізовано збірку актів єпархіального собору у Володимирі 13 - 15 жовтня 1715 р. "Synodus Dioecesana Vladimiriensis". Уперше запропоновано тезу про руське унійне відродження для окреслення культурних, соціальних і релігійних процесів, які відбувалися протягом другої половини XVII - початку XVIII ст. в українсько-білоруських землях (у межах Речі Посполитої). Розглянуто рішення собору 1715 р. як один з етапів підготовки Замайської реформи 1720 р.

Проанализирован сборник актов епархиального собора во Владимире 13 - 15 октября 1715 г. "Synodus Dioecesana Vladimiriensis". Впервые предложен тезис о русском унийном возрождении для определения культурных, социальных и религиозных процессов, происходивших во второй половине XVII - начале XVIII вв. в украинско-белорусских землях (в пределах Речи Посполитой). Рассмотрены решения собора 1715 г. как один из этапов подготовки Замайской реформы 1720 г.

Вивчено генезу та еволюцію парафіяльної сфрагістики Перемишльської греко-католицької єпархії Галицької митрополії австрійського періоду. Досліджено сфери вжитку парафіяльних штемпелів, охарактеризовано основні види документів, засвідчених печатками, визначено тривалість використання матриць, причини їх заміни. Здійснено класифікацію сфрагістичних пам'яток, визначено регіональні особливості їх розвитку.

Охарактеризовано здобутки української історіографії XIX-XX ст. у сфері джерелознавчої евристики, наукового дослідження, публікації й практичного використання візитаційної документації Уніатської церкви XVIII ст. Розглянуто особливості функціонування інституту єпископських візитацій у Львівській єпархії під час запровадження унії в 1700 р. до початкового етапу реалізації ухвал Замойського синоду 1720 р. Проаналізовано зміст та структуру опису церков у візитаційних протоколах 1730-1733 рр. Здійснено спробу визначити їх достовірність та наукову вартість. Наголошено про перспективи використання подібного типу церковно-історичного джерела у піонерських студіях з історії та культури України ранньомодерної доби. На кількох прикладах розкрито джерелознавчий потенціал візитаційної документації Уніатської церкви XVIII ст.

Проаналізовано організаційну структуру та правовий статус Галицької (з 1539 р. - Львівської) єпархії від її заснування в середині ХІІ ст. до кінця XVIII ст. - на початку австрійських секуляризаційних реформ у Галичині та ліквідації російською владою унії на Поділлі. Висвітлено взаємозв'язок між тогочасною українською (руською) культурою та східною церквою (православною, з 1700 р. - унійною), розкрито їх взаємодію у середньовіччі та ранньомодерний період у контексті формування української етнічної території в її регіональних виявах, а також маркування західної та частково південної межі розселення української етноконфесійної спільноти на основі джерельної бази, сучасного наукового інструментарію та міждисциплінарного підходу. Встановлено, що єдиний географічний простір Галицької (Львівської) єпархії, домінуюча києво-християнська (літургійна) традиція, спільний слов'янсько-візантійський обряд, усталена еклезіальна пам'ять про історію та подібна "ментальна географія" в сукупності творили елементи тяглості. Доведено, що за умов конфесійних, політичних і станових поділів церковні структури - від владної резиденції до парафії мали вирішальну роль у збереженні єдності української культури в Галичині та Поділлі, в окремі періоди - Брацлавщини, Південної Київщини та Русо-Влахії, до формування протонаціональної самосвідомості сучасних українців, молдаван і руминів.

Проанализированы организационная структура и правовой статус Галицкой (с 1539 г. - Львовской) епархии от её основания в середине ХІІ ст. до конца XVIII ст. - начало австрийских секуляризационных реформ в Галиции и ликвидации русской властью унии на Подолье. Освещена взаимосвязь между украинской (русской) культурой и восточной церковью (православной, с 1700 г. - унийной), раскрыто их взаимодействие в средневековье и раннемодерный период в контексте формирования украинской этнической территории в её региональных проявлениях, а также маркирования западной и частично южной границы расселения украинского этноконфессионного сообщества на основе архивной базы, современного научного инструментария и междисциплинарного подхода. Установлено, что единое географическое пространство Галицкой (Львовской) епархии, доминирующая киево-христианская (литургийная) традиция, общий славянско-византийский обряд, упроченная эклезиальная память об истории и подобной "ментальной географии" в совокупности создавали элементы тяглости. Доказано, что в условиях конфессионных, политических и становых делений церковные структуры - от властной резиденции к парафии играли решающую роль в сохранении единства украинской культуры в Галиции и Подолье, в отдельные периоды - Брацлавского, Южного Киевского региона и Русо-Влахии, до формирования протонационального самосознания современных украинцев, молдаван и румынов.

Розглянуто організаційну структуру та правовий статус Галицької єпархії від часу її заснування в середині XII ст. до кінця XVIII ст. Досліджено зв'язок між тогочасною українською культурою та Східною церквою. Встановлено, що аналіз процесу формування організаційної структури єпархії та пов'язаних з ним культурно-релігійних інновацій й адміністративної діяльності місцевих владик охоплює: апарат управління за владичого двору, ієрархічну вертикаль адміністративно-територіального устрою - генеральні намісництва, намісництва та парафії, інститути церковного контролю. Вивчено юрисдикційні засади її належності до тієї чи іншої церковної провінції. Висвітлено конфесійний статус і сукупність світських законодавчих актів, звичаєвих норм і канонічних пам'яток, які регламентують функціонування єпархії за різних політичних і соціальних умов.

Висвітлено життєвий та творчий шлях українського історика, доктора історичних наук, провідного наукового співробітника Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, голови Українського геральдичного товариства А. Гречила. Наведено відомості про науковий та редакторський доробок ученого за 25 років праці (1989 - 2013).

Подано 55 статей, розвідок, есеїв і спогадів відомого історика, політв'язня та громадського діяча, професора Я. Дашкевича (1926 - 2010), що охоплюють широку палітру досліджень у категоріях тяглості української традиції - від східних слов'ян (язичництво) до сучасних феноменів доби незалежності. Акцентовано увагу на генезі й історичному розвитку українського християнства (православні та греко-католики) в тісному взаємозв'язку з іншими конфесіями і релігіями - монофізитами (вірменами), римо-католиками (поляками, німцями, угорцями і литовцями), а також юдеями, мусульманами і буддистами. Зазначено, що особливістю творчого доробку дослідника є розгляд культурних та релігійних феноменів у глобальному цивілізаційному контексті та водночас у межах ширших процесів державотворення і націотворення в українських землях.

Опубліковано найдавніший зі збережених описів архів Унійної Церкви, укладений василіанином Августином (Войною) на початку 1760-х pp. В основу критичного академічного видання покладено копію митрополичого архіву 1768 p., яка сьогодні зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України. У кодексі описано 190 фасцикулів (в’язок) різноманітної документації (відображають зміст понад 5 000 актів) з цього архіву. Вона розкриває широку палітру пастирської, адміністративної, господарської й політичної діяльності українсько-білоруської єрархії, функціонування регіональних владичих структур, мережі парафій і монастирів, економічний потенціал церковних бенефіціїв, міжконфесійних відносин тощо. Публікація Реєстру митрополичого архіву 1763 р. в перспективі уможливить реконструкцію первісного документального зібрання Унійної Церкви, а відтак стане підгрунтям для відтворення й комплексного опрацювання всієї рукописної спадщини давньої Київської митрополії.

Подано перелік окремих видань Львівського відділення (ЛВ) та інформацію про наукову і редакторську працю співробітників ЛВ за 2013 - 2017 рр. Наведено короткі біографічні довідки про І. І. Альмеса, А. Б. Гречила, О. В. Гуль, Н. О. Паславську, І. Б. Скочиляс, А. В. Фелонюка й ін. Подано бібліографію їх праць. Зазначено напрями наукових досліджень, над якими працюють співробітники ЛВ.

Досліджено особливості функціонування та сфрагістичні параметри деканатських печаток Перемишльської греко-католицької єпархії кінця XVIII - початку XX ст. Висвітлено основні тенденції розвитку церковної сфрагістики цього регіону впродовж більш як 100-літнього періоду, здійснено класифікацію на основі зображень. Подано каталог усіх виявлених оригінальних штемпелів і відтисків на документах.

Висвітлено духовну спадщину княжого Галича - одного з найважливіших культурних і релігійних центрів київського християнства. Розглянуто феномен галицької еклезіальної та політичної традиції, що впродовж віків справляла потужний вплив на формування української культури та самобутність Церков Володимирового Хрещення. Особливу увагу звернуто на унікальну пам'ятку слов'янської писемності - Галицьке Євангеліє 1144 року, найдавнішу збережену богослужбову книгу з теренів сучасного Прикарпаття.

Вміщено 114 історіографічних студій історика та сходознавця Я. Дашкевича про 78 знакових постатей минулого України - від доби середньовіччя до наших днів. Увагу приділено історичним особам, а також визначним українським і зарубіжним інтелектуалам. Подано інформацію про Я. Ласицького, З. Гамоцького, Д. Зубрицького, М. Драгоманова, Б. Януша, І. Іванцова, Є. Сушкевича, Н. Теплоухову, В. Кучабського та З. Красівського. Розглянуто матеріали І. О. Левицького як джерело для біографічного словника. Висвітлено особливості боротьби з Грушевським і його львівською школою за радянських часів. Досліджено життя й історико-публіцистичну діяльність Р. Бжеського. Розкрито питання вивчення історії польсько-українських відносин ученим Д. Бовуа.

Зроблено спробу реінтерпретації традиційного погляду на історію унії в Російській імперії як епоху переслідувань і мучеництва та масової відмови русинів-католиків від своєї етноконфесійної тотожності. Охарактеризовано Луцьку греко-унійну єпархію, засновану 1798 р., як живу спільноту, котра, попри релігійні обмеження з боку офіційної влади, зуміла зберегти свою організаційну структуру та розвинути доволі успішну душпастирську, культурно-освітню й харитативну діяльність. Зазначено, що феномен "довгого тривання" Унійної Церкви на Волині аж до 1840-х рр. (на відміну від Київщини та Поділля) уможливили тісна взаємодія духовенства та мирян на парафіяльному рівні, діяльна підтримка місцевої шляхти латинського і "руського" обрядів та попередні успіхи конфесіоналізації в Київській митрополії за часів Речі Посполитої.

Висвітлено різні аспекти наукової спадщини видатного українського історика, сходознавця, публіциста та громадсько-культурного діяча Я. Р. Дашкевича (1926 — 2010). Назву книги «На межі між Сходом і Заходом» обрано невипадково. Я. Дашкевич першим у національній науці в статті «Україна на межі між Сходом і Заходом (ХІV — ХVІІІ ст.)» (1991 р.) сформулював дослідницький концепт Великого кордону (цивілізаційної межі між Європою й Орієнтом), що в минулому проходив через Україну і суттєво вплинув на її історію та культуру. Вміщені дослідження з джерелознавства, історіографії та історії України новітньої доби. Розкрито різноманітність мистецтва вірмен в Україні. Описано окремі сторінки минулого українського Причорномор'я, зокрема Криму.

Запропоновано новий інклюзивний підхід щодо інтерпретації спільної культурної спадщини литовського та українського народів. Зазначено, що географічна локалізація Литви на балто-слов'янському пограниччі латинської та візантійської цивілізацій детермінувала появу у Вільнюсі в XIV ст. однієї з найдавніших релігійних інституцій у столиці Великого князівства Литовського (ВКЛ) - спочатку православного, а від XVII ст. унійного монастиря Пресв. Трійці. Аж до середини XIX ст. спільнота ченців східного обряду і створені нею інституції були місцем зустрічі литовського Заходу та руського (українсько-білоруського) Сходу, а також духовним центром Василіянського чину і всієї Київської (Віденської) митрополії. Водночас Святотроїцька обитель перетворилася на важливий осередок публічної репрезентації культурних моделей Slavia Orthodoxa, Slavia Unita та Lithuania Latina в поліетнічному і мультиконфесійному соціумі ВКЛ.

Висвітлено основні проблеми історії Дерманя, Мізоча й околиць упродовж XVI - XX ст. Проаналізовано мистецьке оздоблення Дерманського Євангелія 1507 р. Подано інформацію про перехід Мізочка до різних державців у період Острозької ординації. Оприлюднено документ із першою писемною згадкою про Мізоч 1545 р. Вивчено ремісниче середовище містечка останньої чверті XVIII - першої половини XIX ст., а також Мізоцький маєтковий комплекс Дуніних - Карвицьких того ж часу. Розкрито невідомі сторінки історії Мізоча 17 вересня 1939 р., Дерманського монастиря в період німецької окупації, "зачистки" радянськими каральними органами Дерманя в 1948 - 1950 рр. Увагу приділено знаним постатям цього краю - В. Марцинковському, Л. Ступницькому та Борисові Тену.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т225(4УКР) + Э377.109(4УКР331)-34/35,16

Рубрики:

Сфрагістика

Греко-католицька церква в окремих країнах

Шифр НБУВ: ВА820451 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Книга присвячена одному з найбільш яскравих феноменів соборноправних традицій Київської Церкви - соборам Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії, котрі впродовж ранньомодерного періоду були основою її адміністрації та канонічної структури. Видання охоплює православний та унійний періоди в історії цього руського владицтва, - від часу відновлення єпархіяльного статусу (1539 р.) до архиєрейського служіння Петра Білянського (1798) включно. Дослідження складається з двох частин - історичного нарису та збірки унікальних документів і матеріялів церковнослов'янською, польською та латинською мовами, що розкривають засади й механізми функціонування інституту єпархіяльних соборів (канонічні пам'ятки, державні акти, пастирські листи та послання, діяння, конституції й правила соборів, ординації, соборові повчання, наративні та епістолярні джерела, судові та консисторські акти тощо). Документи, більшість з яких вводяться у науковий обіг уперше, супроводжуються перекладами на сучасну українську мову.

Вивчено малознані аспекти минувшини Дерманя, Мізоча й довколишніх сіл. Зокрема, поселення трипільців на Мізоцькому кряжі, перша писемна згадка про Мізоч і сусідні села 1322 р., землеволодіння Дерманського Святотроїцького монастиря у другій половині XVIII - перших десятиліттях XIX ст., сповідний розпис Дерманя 1799 р., архітектурно-просторові особливості резиденції Дуніних-Карвицьких у Мізочі, просвітянські осередки Мізоцької гміни в 1920-1930-х рр., бої УПА за Мізоч протягом 1943-1945 рр., антирадянська діяльність молоді Дерманя в післявоєнний період. Висвітлено життя Олександра Гнатюка-Гриценка за документами КДБ УРСР, дерманські сторінки біографії письменника Валерія Тарасова, опубліковано спогади та щоденник дерманця Лавріна Красовського, критично оглянуто видання про минуле Дерманя, що з’явилися за останнє десятиліття.