Розглянуто напрями процесів варіативності сучасного репертуару соціально-побутових пісень Донецького Приазов'я.

Рассмотрено направление процессов вариативности современного репертуара социально-бытовых песен Донецкого Приазовья.

The article is dedicated to the directions of the variant's processes of the modern repertoire of the Donetsk Pryazov'ya. This research makes it possible for judge about the character of the folk tradition of the region.

Дисертацію присвячено з'ясуванню місця народнопісенної необрядової лірики Донецького Приазов'я у загальнонаціональній традиції. Донецьке Приазов'я - складний в історико-соціальному та демографічному планах регіон, який вирізняється масовими міграційними рухами та інтенсивною у радянському минулому політикою масової русифікації. Народнопісенну творчість за таких умов визнано єдиним виявом національної ідентифікації українців. Місцевий репертуар відзначено широким тематичним діапазоном, естетичною вишуканістю, варіантним розмаїттям. Незважаючи на складну історичну долю регіону, поетична система народнопоетичного фольклору, що там побутує, не зазнала руйнації. Місцева традиція виявляє живий активний характер, перебуває у тісному зв'язку з загальнонаціональною. У складі репертуару простежено її локальні особливості; частотності записів окремих творів, тематичних груп, циклів, певних мотивів; у досить поширеному явищі контамінації; в широкому семантичному полі багатьох місцевих варіантів. Народнопісенна творчість Донецького Приазов'я має дифузний, фрагментарний характер, її ще не сформовано остаточно.

Висвітлено ключові питання теорії культури й історії культури України. Національну культуру розглянуто як унікальне явище у контексті європейсько-азіатського культурного простору, як цілісний організм, що поєднує глибину історичної пам'яті з динамізмом XX ст. Увагу приділено трипільській культурі, культурі скіфів і сарматів, грецьких античних міст-колоній Північного Причорномор'я. Розкрито особливості культури Київської Русі. Надано відомості про культурно-просвітницьку діяльність української інтелігенції на межі XIX - XX ст., українське культурне піднесення 1920-х рр., умови розвитку української культури у роки Другої світової війни та повоєнного періоду. Розкрито характерні ознаки сучасної вітчизняної культури.

Викладено історико-теоретичні засади формування національної самосвідомості. Досліджено особливості утілення ідеї українського автононізму в історії України XIX - початку XX ст. Розглянуто кваліфіковану культуру як умову життєздатності нації та держави. Висвітлено українську народну ліричну пісню як транслятор національної ментальності. Досліджено проблему формування національної ідентичності як напрям мовної політики України. Проаналізовано складові національної ідентичності в сучасних поглядах на особистість правоохоронця та перспективу їх застосування у вищій школі МВС України. Висвітлено особливості впливу складових національної ідентичності на якість навчання курсантів і студентів. Окреслено окремі методичні аспекти формування національної ідентичності під час навчання у ВНЗ (на прикладі навчальної дисципліни "Історія України").