Проаналізовано теоретичні питання сутності сучасних грошей та їх відмінностей від сутності золотих (за Марксом, дійсних) грошей та від визначень даної сутності закордонними економістами. Обгрунтовано сутність сучасних грошей як грошей-нетовар і грошей-нееквівалент, які на сьогодні можна розглядати лише як кредитний знак ціни. Описано функції сучасних грошей без власної вартості і зв'язку із золотом, які не можуть виконувати такі функції дійсних грошей, як міра вартостей і світові гроші, у зв'язку з чим сучасні гроші виконують функції засобів обігу, платежу, вираження товарних цін і збереження та нагромадження цінності (за умов сталості останньої). Обгрунтовано дві форми сучасних грошей, висвітлено їх роль у соціальному та економічному розвитку країни. Розкрито відмінності грошової маси від грошового обороту, викладено функції грошового обороту та його організації. Висвітлено роль і значення кожної зі складових частин єдиного грошового обороту країни (готівкового, безготівкового, платіжного). Показано інфляцію як механізм знецінення сучасних грошей без власної вартості, доведено її негативний вплив на економіку та соціальну сферу. Доведено необхідність установлення в Україні такого монетарного устрою, як інфляційне таргетування з метою зменшення інфляції та досягнення її сталого низького рівня.

Розглянуто необхідність розрахунку банками своєї загальної відкритої валютної позиції, встановлення її обмежень. Визначено існуючі проблеми з концепцією НБУ щодо методики розрахунку загальної валютної позиції банку.

Проаналізовано погляди різних економістів на сутність сучасних грошей без власної вартості і зв'язку із золотом та аргументовано підходи до трактування їх природи, сутності й функцій.

Розкрито сутність грошового обороту, його відмінності від грошової маси, функції та принципи організації. Проаналізовано інфляційні процеси в Україні та проблеми, які заважають введенню таргетування інфляції. Досліджено сутність ліквідності банку та банківської системи як їх спроможності повертати вкладникам будь-які вклади (поточні чи строкові) готівкою за їх першою вимогою. Проведено кореляційно-регресійний аналіз показників ліквідності банків і банківської системи та факторів, які впливають на їх рівень. Показано, що однією з причин виникнення проблем у ліквідності банківської системи є перевищення обсягів довгострокових позичок над обсягами короткострокових вкладів. Доведено, що грошово-кредитна політика та грошово-кредитне регулювання взаємопов'язані, але є різними поняттями, які не можна ототожнювати. Разом з тим, єдність дій Національного банку України та уряду в справі досягнення та підтримки сталості національних грошей та цін є необхідною умовою вирішення даної проблеми. Показано, що узгодженість дій уряду та Національного банку України в справі системного реформування економіки, завдяки переходу до інноваційно-інвестиційної моделі державно-приватного партнерства, дозволить модернізувати економіку, а завдяки переходу до інфляційного таргетування - досягнути сталості національних грошей за низької інфляції на рівні 4 %.

Розглянуто деякі з існуючих сьогодні в банківський системі України проблеми, створені Національним банком України як регулятором. Зокрема, існування суттєвої обмеженості вільної конкуренції між банками, яка не відповідає розвитку ринкових відносин; ототожнення ліквідності банку з його платоспроможністю, що спотворює реальний стан справ з банківською ліквідністю як однією з важливих сторін діяльності банків і банківської системи; скасування необхідності визначення банками своєї загальної відкритої валютної позиції, яка визначає рівень валютного ризику банку на кінець кожного робочого дня.

Досліджено актуальну проблему формування і реалізації в Україні грошово-кредитної політики як стратегічного плану розвитку грошово-кредитних відносин у країні на довгострокову перспективу (до 20 - 25 років). Розкрито суттєві відмінності та взаємозв'язок грошово-кредитного регулювання і грошово-кредитної політики, яку створено на базі стратегічної довгострокової загальнодержавної політики уряду.

Проаналізовано роль термінології в теорії і практиці економічних відносин. Досліджено, як однозначне і чітке визначення термінів допомагає уникнути неясності і подвійного тлумачення суті однієї і тієї самої економічної категорії, не дозволяє підміняти одну економічну категорію іншою і приймати помилкові рішення, які гальмують економічний розвиток країни.

Генезис банківської справи налічує тисячоліття й бере свій початок від лихварів, які позичали гроші під процент, монастирів і храмів, що зберігали вклади громадян (для паломництва). Оскільки в іудаїзмі, християнстві та ісламі існувала заборона на лихварство та стягування процента, що збереглося до теперішнього часу тільки в ісламських банках, то, відповідно, сьогодні існують дві парадигми банку. Мета - звернути увагу вчених-економістів на існування сьогодні у світовій практиці двох різних за економічною суттю парадигм діяльності банків (традиційного та ісламського); показати їх специфічні відмінні риси (традиційного - функціонує на кредиті та позичковому проценті та ісламського - функціонує на фінансових відносинах і забороні на позичковий процент), по-різному визначають їх роль і місце на грошових ринках своїх країн. При цьому, якщо в парадигмі традиційного банку гроші спочатку залучаються на кредитній (поворотній) основі за плату в одних осіб, а потім надаються за плату іншим особам, то в парадигмі ісламського банку, яка забороняє процент, банк і вкладник-інвестор, або банк і бізнес-компанія, або усі разом формують спільне підприємництво на принципі розподілу між собою і прибутків, і збитків, що відповідає нормам шаріату та ісламській моделі банку. При цьому вкладник передає банку гроші для участі в сучасному бізнесі не як вклад (як у традиційному банку), а як інвестицію, що не створює обов'язки банку повернути вклад у разі збитків. Таким чином, парадигма ісламського банку відображає його яскраво виражене фінансове посередництво, на відміну від парадигми традиційного банку, яка грунтується на кредиті, що має важливе практичне значення при оцінці їх ролі та місця в економічному житті суспільства.

Розглянуто дії Національного Банку України, які сприяли виникненню та розвитку в Україні не лише кредитної експансії, але й кредитних валютних бумів, що призвело банки за зростання інфляції та їх гонитві за прибутками до росту простроченої заборгованості, зниженню їх ліквідності та капіталізації, росту обсягів позичок рефінансування та резервів під активні операції й, як наслідок, до серйозних збитків і збільшенню банкрутств банків; розглянуто також невідповідність між динамікою ВВП і грошової маси, яка значно перевищує об'єми реального ВВП; названо ознаки, які потребують найшвидшого вжиття заходів щодо поліпшення економіки держави. Запропоновано можливі шляхи управління процесом розширення кредиту. А відсутність у вітчизняній літературі аналізу появи, розвитку та негативної ролі кредитної експансії та валютних бумів в економіці України відображає новизну та актуальність досліджування.

Кредитна експансія (credit expansion) - це кількісний процес розширення масштабів кредитування і грошової маси в обігу, причинами виникнення і розвитку якого в Україні було встановлення НБУ наприкінці 2008 р. нульової норми обов'язкового резервування за гривневими вкладами. Це означало надання банкам необмеженої потенціальної можливості для кредитування (запровадження нормативного грошового мультиплікатора із знаком нескінченності), що завжди призводить до втрати ними ліквідності і навіть банкрутства, особливо в їх гонитві за прибутком. Досліджуючи особливості кредитної експансії в Україні, не можна не зазначити, що темп зростання обсягів кредитування в іноземній валюті набагато випереджав темп зростання загальної маси виданих банками позичок. Це означало, що в Україні, поряд з кредитною експансією в національній валюті, паралельно розвивалась і валютна кредитна експансія, яка сприяла виникненню валютного кредитного буму у 2008 р. і особливо у 2014 р. Оскільки ж реальний ВВП країни від моменту розпаду СРСР і донині не досяг свого вихідного рівня (діловий цикл не завершено), то надмірні обсяги кредитування при зростанні обсягів реального ВВП, що відставало, сприяв розкручуванню інфляції, яка становила за всі роки незалежності понад 24 млн. процентів. Це обумовило виникнення від'ємних процентних ставок і відіграло (разом з кредитною експансією) не останню роль у формуванні безпрецедентного для вітчизняних банків рівня збитків (53 млрд. грн.) у 2014 р. На наш погляд, виходом з такого становища є розробка НБУ науково обгрунтованої монетарної політики і реанімація реального виробництва, яка вимагає матеріальної заінтересованості вітчизняних товаровиробників. За таких умов питання про розширення кредитування доцільно розглядати у контексті правильного управління ним, а саме - використовувати його на розвиток і підвищення ефективності реального виробництва і на соціально-економічне піднесення країни без диспропорцій та загострення суперечностей.

Вплив законодавчих і нормативних документів з банківництва на діяльність вітчизняних банків. Висвітлено ряд теоретично необгрунтованих термінів у цих документах, вдосконалення яких сприятиме подальшій діяльності вітчизняних банків та соціально-економічному розвитку країни. Актуальність теми полягає в необхідності використання бездоганних з точки зору теорії і практики законодавчих і нормативних основоположних документів, які безпосередньо впливають на діяльність вітчизняних банків. Запропоновано певні кроки щодо усунення існуючих недоліків у Законі України "Про Національний банк України" (ст. 6 - 7) і в нормативних документах з банківництва, помилковість двоїстого терміна "рефінансування банків". Вважаємо за необхідне термін "рефінансування" використовувати тільки при повторному постійному фінансуванні уряду банками країни; позики НБУ, які він надає банкам як кредитор останньої інстанції, називати позиками для підтримання ліквідності банків; підходи НБУ до суті відкритої валютної позиції банку привести у відповідність з її науково обгрунтованою і визначеною у ст. 1 названого Закону сутністю; підкоригувати методику розрахунку індивідуальних і загальної відкритої валютної позиції банку; відновити розрахунок загальної відкритої валютної позиції за всіма валютами та банківськими металами з урахуванням знака на кінець робочого дня і відновити ліміти всіх видів відкритих валютних позицій, керуючись методикою визначення її видів у Законі України "Про Національний банк України". Після проведення даних заходів законодавчі та нормативні акти, за якими працює банківська система України, сприятимуть розвитку як банківської системи, так і країни в цілому.