Запропоновано безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 300 КК України, визнавати моральні засади суспільства у частині розповсюдження інформації, спрямованої на забезпечення поваги гідності особи згідно з загальнолюдськими цінностями. З метою уніфікації термінології рекомендовано мінімізувати кількість оціночних понять у дефінації "порнографія" та визнавати як натуралістичне зображення, а також опис статевих органів персонажів (людей, тварин) у момент вчинення ними або щодо них дій сексуального характеру. Запропоновано розглядати зберігання творів, що пропагують культ насильства та жорстокості, з метою збуту або розповсюдження як підготовку до даних дій, а не як самостійний злочин, зважаючи на те, що дані дії не досягають ступеня суспільної небезпечності, характерного для злочину. Рекомендовано включити до переліку кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого ст. 301 КК, ознаку скоєння даного злочину спеціальними суб'єктами - батьками або особами, що їх замінюють, учителями, вихователями та іншими особами, які на законних підставах утримують, доглядають, виховують, дають освіту дітям віком до 16-ти років. Рекомендовано суб'єктом злочинів, передбачених ст. 300 і 301 КК, які вчинюються щодо неповнолітніх або з примушуванням їх до створення порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства та жорстокості, визнавати осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку. Вперше, на підставі результатів аналізу статистичного матеріалу, наведено кримінологічну характеристику злочинів, передбачених ст. 300 і 301 КК України.

Визначено поняття та структуру кримінологічної характеристики окремих видів (груп) злочинів. Детально викладено кримінологічні особливості, комплекси детермінант і заходів запобігання загальнокримінальної корисливої, насильницької, економічної, професійної, рецидивної, пенітенціарної, організованої, транснаціональної, політичної, комп'ютерної, екологічної злочинності у сфері правосуддя, наркозлочинності, злочинності неповнолітніх, осіб молодіжного віку, жінок, військовослужбовців, мігрантів, необережної злочинності тощо. Наведено витяги до даних видів злочину з міжнародних і вітчизняних нормативно-правових актів, які стосуються запобігання конкретним видам злочинності, або пояснюють окремі визначення та поняття, що є загальноприйнятими в міжнародній спільноті чи офіційно визначені українським законодавством.

Досліджено поняття системи покарань з онтологічного, гносеологічного та методологічного підходів. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення системи покарань. Запропоновано власне визначення з урахуванням функціонально-цільового спрямування системи покарань. Проаналізовано сучасні підходи до класифікації видів покарань. Розкрито структуру та принципи побудови сучасної системи покарань. Охарактеризовано основні тенденції реформування системи покарань в Україні з огляду на все більш широке запровадження гуманістичних тенденцій та пошуку нових засобів карального впливу на осіб, які вчинили злочини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю703.72

Рубрики:

Мораль і мистецтво

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано вітчизняну доктрину та кримінальне законодавство окремих зарубіжних країн з метою з'ясування найбільш оптимальних підходів до можливості підвищення ефективності основних і додаткових покарань через правову регламентацію призначення покарань та врахування її в судовій практиці.

Проаналізовано розвиток наукової думки щодо визначення поняття та змісту ефективності системи та окремих видів кримінального покарання в 1960-х р. Виокремлено основні концептуальні та окремі перспективні напрями подальших досліджень у цьому напрямі з урахуванням сучасного стану розвитку правової думки та кримінально-правової доктрини.

Здійснено порівняльний аналіз кримінального законодавства України та зарубіжних країн на предмет з'ясування реалізації в законі властивостей системи покарань.

Проаналізовано види покарань, які можуть призначатись засудженим і колишнім співробітникам правоохоронних органів, на предмет їх потенційної та реальної ефективності в досягненні цілей покарання.

Проаналізовано підходи щодо виокремлення з існуючих у кримінальному законодавстві видів покарань адекватних та доцільних заходів державного примусу, яким має піддаватись особа, яка вчинила кримінальний проступок (провину) з огляду на виділення їх як критерію розмежування злочинів та кримінально караних проступків.

Проаналізовано питання, пов'язані із застосуванням покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатись певною діяльністю за вчинення злочинів у сфері професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг. Висвітлено проблеми, які можуть виникнути у разі призначення цього виду покарання, що спрогнозовані на підставі аналізу судової практики призначення цього виду покарання за злочини у сфері службової діяльності. Виокремлено перспективні напрями вдосконалення практики призначення цього покарання.

Проаналізовано наукові підходи (позиції) з ряду суттєвих питань, що виникають у разі оцінювання загально-превентивного потенціалу покарань в Україні та під час наукової розробки напрямів підвищення його ефективності з урахуванням соціальних факторів. Окреслено перспективні для подальших досліджень у цьому напрямі орієнтири, що базуються на врахуванні сучасного стану розвитку правової думки, правової свідомості та культури й кримінально-правової політики держави.

Проаналізовано підходи вітчизняних і зарубіжних криміналістів до визначення поняття системи покарань на різних етапах розвитку кримінально-правової науки та кримінального законодавства. Показано наступність і відмінність у розумінні властивостей та ознак, які б розкривали особливості, властиві системі покарань.

На підставі поєднання гносеологічного, онтологічного та методологічного підходів визначено поняття системи покарань. З’ясовано становище з реалізацією властивостей системи покарань у кримінальному законодавстві та правозастосовній діяльності, на підставі чого зроблено висновок про рівень її функціональності. Окреслено місце системи покарань серед інших заходів кримінально-правового характеру. Визначено та розкрито вплив принципів кримінально-правової політики, кримінально-правового регулювання та кримінального права на формування системи покарань, реальний стан відповідності їм системи покарань. Висвітлено принципи формування системи покарань. Здійснено системно-структурний аналіз системи покарань (вид покарання, група покарань, підсистема, зв’язки між ними). Упорядковано підходи щодо змісту, значення та критеріїв класифікації покарань у кримінальному праві й кримінальному законодавстві України. Доведено, що система покарань є функціональною, оскільки всі її елементи у своїй сукупності, їх структурованості та класифікації, взаємодії та взаємозумовленості, визначені в приписах кримінального закону, спрямовані, насамперед, на забезпечення реалізації принципу диференціації кримінальної відповідальності та покарання на законодавчому рівні (під час пеналізації) і принципу індивідуалізації покарання на правозастосовному рівні (у судовій практиці) відповідно до принципів кримінального права, кримінально-правового регулювання та кримінально-правової політики. Наголошено, що чинна система покарань покликана визначати однаковість у правозастосовній діяльності, бути важливим засобом забезпечення законності. Виявлено фактори та напрями оптимізації системи покарань. Наведено рекомендації з удосконалення правозастосовної діяльності в частині застосування окремих видів покарань, системи покарань з метою найбільш оптимального за цих умов розвитку кримінально-правової політики та кримінального права її функціонування, досягнення поставлених перед нею завдань.

Проаналізовано поняття системи з позиції основних положень теорії системного аналізу та з урахуванням його онтологічного, методологічного й гносеологічного статусів щодо її суті та значення. Акцентовано увагу на важливості дослідження цього питання для розроблення на належному теоретичному рівні поняття системи покарань у доктрині кримінального права.

Проаналізовано зміст принципу законності та особливості його реалізації в аспекті побудови та функціонування системи покарань в Україні.

Розглянуто формування системи покарань у період розвитку України як Української козацької держави. Проаналізовано правові пам'ятки в галузі кримінального права та особливості регулювання призначення покарань нормами звичаєвого права.

Розглянуто проблеми періодизації розвитку системи покарань в Україні та визначення кола джерел права (правових пам'яток), які діяли на теренах України в той чи інший період розвитку держави і права, та запропоновано періодизацію, яка найповніше сприятиме всебічному ретроспективному аналізу системи покарань.

Розглянуто актуальні проблеми щодо злісної непокори засуджених вимогам адміністрації установи виконання покарань, яка протягом всього періоду незалежності України є однією з хронічних проблем. Проаналізовано значну кількість законодавства з означеної проблематики та розроблено науково обґрунтовані заходи щодо його удосконалення, включаючи кодекси та закони України.

Представлено тези подані на пꞌяту Всеукраїнську студентську науково-практичну конференцію "Реформування правової системи України під впливом євроінтеграційних процесів", які містять дослідження з загальнотеоретичної юриспруденції та з основних галузей права. Зазначено, що тематика публікацій охоплює актуальні проблеми правознавства, правоохоронної діяльності та юридичної освіти, матеріали конференції можуть бути використані в науково-дослідній роботі та в освітньому процесі зкладів вищої освіти.