Розглядається шлях природознавства, його загальнотеоретичних положень та моделей вiд античностi, епохи раннього християнства i середньовiччя до науки нового часу, зазначенi їх протирiччя та недолiки, що сполучається з реконструкцiєю понятiйного апарату та космогонiчних моделей науки доiсторичних цивiлiзацiй. Зроблено висновок про доцiльнiсть залучення до такого аналiзу методологiї загальної теорiї систем та необхiднiсть подолання сучасною наукою низки її усталених стереотипiв.