Розкриваються зміст та етапи розвитку українського визвольного руху в період, що передував цій незалежності в контексті антитоталітарних рухів в Центральній і Східній Європі. Використовуючи малодоступні і невідомі документи, автор показав масштаби, рівень, організацію і проблеми цього руху. Висвітлена діяльність як підпільної течії руху у вигляді груп, гуртків, так і більш відкриті форми боротьби за незалежність і демократію проти імперіалізму і тоталітаризму. Монографія представляє і розвиток непідцензурної суспільно-політичної думки в ті роки. Також показано роль і місце соціального спротиву системі, робітничих протестів.

Проаналізовано причини робітничих страйків. Встановлено, що найбільш яскравим виявом невдоволення робітників своїм становищем були страйки на виробництві, кількість яких за період з кінця 1950 - на початок 80-х років складала не менше 70. Вони були різні за масштабами, рівнем вимог, тривалістю. Доведено, що майже всі страйки декларувалися соціально-економічними причинами та вимогами. Особливу увагу приділено утворенню незалежних робітничих організацій - профспілок. За останні шість років спостережено певний розвиток незалежних робітничих профспілкових утворень, а також спроби налагодити соціальне партнерство у державі.

На підставі узагальнення архівних документів, а також різних публікацій, що вийшли за кордоном і в останні роки в Україні, висвітлено боротьбу українського народу за незалежну, самостійну та демократичну Україну в період 1940 - 1950-х рр. Проаналізовано особливості розвитку національних рухів опору в Білорусії, Литві, Латвії й Естонії в роки Другої світової війни та після неї.

На основе обобщения архивных документов, а также разных публикаций, вышедших за границей и в последние годы на Украине, освещена борьба украинского народа за независимую, самостоятельную и демократическую Украину в период 1940 - 1950 гг. Проанализированы особенности развития национальных движений сопротивления в Белоруссии, Литве, Латвии и Эстонии в годы Второй мировой войны и после нее.

Висвітлено проблеми українського, східно- та центральноєвропейських рухів Опору під час Другої світової війни й у повоєнні роки. Розкрито місце та роль України в цій боротьбі. Наведено відомості щодо діяльності Організації Українських Націоналістів у роки німецько-фашистської окупації України (1941 - 1942 рр.), опору єврейського населення Київщини нацистській політиці геноциду (1941 - 1944 рр.), українського руху Опору в радянских концтаборах (1940 - 1950-ті рр.).

Освещены проблемы украинского, восточно- и центральноевропейского движений Сопротивления во время Второй мировой войны и в послевоенные годы. Раскрыты место и роль Украины в этой борьбе. Приведены данные о деятельности Организации Украинских Националистов в годы немецко-фашистcкой окупации Украины (1941 - 1942 гг.), сопротивлении еврейского населения Киевщины нацистской политике геноцида (1941 - 1944 гг.), украинском движении Сопротивления в советских концлагерях (1940 - 1950-е гг.).

Висвітлено українську історію XX ст. із застосуванням концепції імперії тоталітаризму та в контексті історії Європи, зокрема Східної. Проаналізовано історико-правові та джерелознавчі проблеми тоталітаризму і терору в Україні. Особливу увагу приділено проблемам українського визвольного руху від середини XX ст. до його завершення. Розглянуто особливості українсько-польських і українсько-російських стосунків.

Освещена украинская история XX в. с применением концепции империи тоталитаризма и в контексте истории Европы, в частности Восточной. Проанилизированы историко-правовые и источниковедческие проблемы тоталитаризма и террора в Украине. Особое внимание уделено украинскому освободительному движению с середины XX в. до его завершения. Рассмотрены особенности украинско-польских и украинско-российских отношений.

Розвиток українського національно-визвольного руху в умовах постсталінського СРСР відбувався у вигляді підпільної і "легальної" течій. Підпільну течію творили різноманітні гуртки, групи, організації. "Легальна" течія виникла з діяльності різних неформальних груп та об'єднань, що згодом дістали назву дисидентських. Рух пройшов кілька етапів у своєму розвитку відповідно до власної еволюції та існуючого в країні режиму. Метою визвольного руху було досягнення незалежності України (мирними засобами). Рух мав виразно антитоталітарне спрямування. З кінця 1980-х років український рух стає масовою політичною силою, що, врешті-решт, і привела Україну до незалежності. Робітничі протести, особливо страйки, були другим за силою вияву антитоталітарним рухом в республіці. Як союзник визвольного руху він сприяв виборенню незалежності України.

Висвітлено історію дисидентського руху в Україні в 1956 - 1987 рр. Визначено місце дисидентського руху в історичному процесі, розкрито культурологічні аспекти цього явища. Розглянуто увесь спектр дисидентських напрямів і течій, що існували в Україні в цей період: український національний рух, загальнодемократичний рух, релігійні рухи, єврейський і німецький рухи за свободу еміграції, рух кримських татар за повернення на історичну батьківщину, рух за соціальні й економічні права. Особливу увагу приділено українському національному руху.