Рассмотрен синтез новых производних 1-фенил-2,3-диметил-4-арилсульфониламино-пиразолона-5 и смоделирована фармакологическая активность полученных сульфаниламидов в зависимости от природы заместителей и их положения в ароматическом кольце.

Розроблено метод синтезу олігооксипропіленфумаратів, які були використані як поліестерна складова для синтезу ряду фумаратвмісних поліуретанів. Досліджено їх структуру та фізико-механічні властивості.

Одержано фумаратвмісні епоксиполіуретанові (ЕПУ) композиційні матеріали, наповнені 0,1 - 10,0 % мас. фероцену. Як олігоестер був використаний олігооксипропіленфумарат MM = 2600. За допомогою методу ІЧ-спектроскопії досліджено структуру одержаних композитів. Виявлено вплив фероцену і співвідношення олігоестерної та ізоціанатної складових ізоціанатного форполімеру на теплофізичні та фізико-механічні властивості фумаратвмісних ЕПУ.

Синтезовано нові фумаратвмісні поліуретани на основі олігооксипропіленфумаратів. Досліджено фізико-механічні властивості, структуру та встановлено оптимальне співвідношення компонентів для одержання полімерних носіїв з покращаними властивостями. Встановлено, що введення отверджувача призводить до збільшення міцності на розрив, що можна пояснити взаємодією аміногруп Л-20 з гідроксильними групами фумаратвмісного поліуретану.

За механізмом радикальної полімеризації за допомогою методу термостверднення одержано кополімери на основі олігооксипропіленфумарату та реакційноздатних мономерів з подвійними зв'язками (N-вінілпіролідон, диметакрилат триетиленгліколю). За допомогою методу ІЧ спектроскопії досліджено їх структуру та підтверджено проходження кополімеризації ненасичених сполук. Встановлено вплив N-вінілпіролідону в системі на міцність у випадку розриву, відносне подовження за розриву та водопоглинання одержаних кополімерів. Фізико-механічними дослідженнями визначено, що оптимальним співвідношенням компонентів є пропорція 40:40:20.

Обгрунтовано можливість створення імплантаційних матеріалів з покращеними фізико-механічними та біологічними характеристиками на основі епоксиполіуретану, наповненого фероценом. Визначено концентрацію біологічно активної речовини, яка в складі полімерного носія не призводить до токсичного впливу. За результатами гістологічних досліджень встановлено вплив наявності фероцену в складі епоксиполіуретанових композицій на прискорення процесів регенерації.

Досліджено теплофізичні ті фізико-механічні властивості фумаратвмісних епоксиполіуретанів (ЕПУ). Виявлено залежність цих характеристик від складу композиційних матеріалів, наявності наповнювача та його концентрації. Встановлено, що температура склування та міцність на розрив залежать як від концентрації фероцену в композиції, так і від співвідношення вихідних компонентів у процесі синтезу ЕПУ.

Досліджено вплив модельного біологічного середовища (БС 199) на структуру та властивості епоксиполіуретанових (ЕПУ) композиційних матеріалів з фероценом. Встановлено, що перебування ЕПУ композиційних матеріалів у модельному БС 199 супроводжується втратою маси зразків внаслідок біодеградації поліуретанової складової та вивільнення фероцену. За результатами ІЧ-спектроскопічних досліджень біодеградація відбувається за естерними та етерними зв'язками з одночасним перерозподілом системи водневих зв'язків, що пов'язано зі структуруванням полімерних композицій у БС 199. Встановлено, що підвищення температури склування та зниження стрибка теплоємності у процесі склування зразків ЕПУ, наповнених фероценом, після їх інкубації в модельному середовищі свідчать про вивільнення фероцену з полімерної матриці, а також про перебіг у часі процесів сегрегації жорстких і гнучких блоків поліуретанової складової композицій.

Вперше на основі олігооксипропіленфумаратів синтезовано ряд нових біологічно активних біодеградабельних фумаратвмісних епоксиполіуретанових (ЕПУ) композиційних матеріалів, наповнених фероценом, для медицини. Встановлено особливості структуроутворення фумаратвмісних ЕПУ, наповнених фероценом. Встановлено вплив малих добавок фероцену на фізико-механічні та теплофізичні властивості композиційних матеріалів. Доведено, що одержані фумаратвмісні ЕПУ композиційні матеріали, наповнені фероценом, характеризуються високими фізико-механічними показниками, вони біосумісні, біологічно активні, здатні до біодеградації та вивільнення лікарської речовини з полімерної матриці.

За допомогою методу термоотверднення розроблено кополімери на основі олігооксипропіленфумарату, диметакрилат триетиленгліколю та стиролу за різного співвідношення компонентів. Досліджено їх фізико-механічні властивості та встановлено, що введення стиролу до складу кополімерів забезпечує підвищення міцності та відносне подовження у разі розриву. За допомогою ІЧ-спектроскопії підтверджено проходження реакції радикальної полімеризації, а також вплив присутності та концентрації стиролу у складі полімерних матеріалів на їх структуру.

Розроблено композиційні матеріали з левамізолом на основі олігооксипропіленфумарату, диметакрилат триетиленгліколю та стиролу. Встановлено вплив полістирольної складової на структуру та фізико-механічні властивості одержаних полімерних матеріалів. За допомогою спектрофотометричного методу досліджено динаміку вивільнення левамізолу з полімерної матриці композиційних матеріалів і встановлено, що потрійні композити зі стиролом характеризуються більш повним і тривалим вивільненням левамізолу.

Огляд присвячено ненасиченим естерам із подвійними зв'язками фумарової кислоти, зокрема пропіленфумаратам, які здатні до реакції кополімеризації з утворенням біодеградабельних полімерних матеріалів як перспективних полімерних матриць для вивільнення лікарських препаратів. Синтез пропіленфумаратів і полімерів на їх основі привертає увагу багатьох учених світу та є актуальним. Наведено методи синтезу, очищення, а також показано вплив вибору реагентів, каталізаторів, інгібіторів та умов реакції на кінцеві властивості пропіленфумаратів. Продемонстровано створення біополімерів на їх основі з використанням різних мономерів, різними способами ініціювання та застосування в медичній практиці. Показано, що полімерні матеріали на основі пропіленфумаратів біосумісні, здатні пролонговано вивільняти лікарські речовини, здатні до біодеградації, зумовлюючи їх застосування без повторного оперативного втручання для видалення. Це перспективні матеріали, придатні для використання як імтантаційні матеріали в реконструктивній хірургії.

Досліджено вплив модельного біологічного середовища 199 (БС 199) на структуру та властивості композиційних матеріалів з лізоцимом на основі поліуретансечовин (ПУС) з фрагментами кополімеру полі(вінілбутираль-вінілацетат-вініловий спирт) (ПВБ). Проведені ІЧ-спектроскопічні та фізико-механічні дослідження ПУС із лізоцимом, які містять у структурі фрагменти кополімеру ПВБ після інкубації в БС 199. Встановлено, що під впливом БС 199 біодеградація досліджуваних ПУС і композицій з лізоцимом на їх основі супроводжується структуруванням полімерної матриці за рахунок руйнування та перерозподілу сітки міжмолекулярних водневих зв'язків з утворенням більш досконалої сітки фізичних взаємодій. Методом спектрофотометрії встановлено, що розроблені композиційні матеріали здатні до пролонгованого вивільнення антибактеріального препарату лізоциму, що для ПУС, синтезованих за співвідношення ГМДА:ПВБ, рівного 70:30, за 4 доби становить 75,0 %.