Метою вивчення клінічних дисциплін є не тільки засвоєння теоретичного матеріалу та оволодіння практичними навиками, але і формування у студента-медика відчуття відповідальності за вибір професії, усвідомлення морально-етичних обов'язків майбутнього фаху.

Написання навчальної історії хвороби з пропедевтики внутрішньої медицини - важливий елемент у набутті студентами практичних навиків: самостійного збору анамнезу, об'єктивного обстеження пацієнта. Також вперше відбувається робота з медичною документацією, студенти ознайомлюються з поняттям "обгрунтування діагнозу". Необхідною передумовою успішної курації, окрім власної активності студента, вважається методичний розбір структурних елементів навчальної історії хвороби на практичному занятті та аналіз основних помилок під час захисту роботи.

В період розквіту, удосконалення медичних технологій, комп'ютеризації медицини спілкування на рівні лікар - пацієнт не втрачає свого значення. Вимоги до професійних якостей лікаря зростають в унісон з вимогами до людських якостей медичного працівника.

Розглянуто складові частини діагностичного процесу. Охарактеризовано основні методи обстеження. Наведено у вигляді коротких алгоритмів методики фізикального обстеження хворого (виконання пальпації, перкусії та аускультації під час дослідження систем органів).

Студентський науковий гурток кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб сприяє залученню студентів до наукової діяльності, формує мотивацію щодо дослідницької роботи, поглибленого й творчого засвоєння навчального матеріалу.

Бесіда з пацієнтом не повинна обмежуватися лише з'ясуванням скарг і даних анамнезу - вона обов'язково повинна забезпечити дослідження проблеми пацієнта. Лікар повинен визначити, що є основним мотивом візиту до нього пацієнта, а в основі цього лежить вміння спілкуватися, тобто володіння не лише теоретичними аспектами спілкування, а й прикладними, які необхідні в безпосередній практиці діяльності лікаря. Для того, щоб процес взаємин пацієнта і лікаря був ефективним, необхідно пізнати психологічні основи подібної взаємодії: мотиви і цінності лікаря, його уявлення про "ідеального пацієнта", а також очікування самого пацієнта від поведінки лікаря, процесу діагностики та лікування.

Представлено проблеми підвищення якості медичної освіти, важливість горизонтальної міждисциплінарної інтеграції фундаментальних й клінічних наук, застосування інтерактивних методів навчання, зокрема міждисциплінарної наукової конференції з елементами лекції та дискусії. Наведено навчально-виховні цілі студентської міждисциплінарної наукової конференції, технологічні форми й методи, методичний сценарій впроваджуваної технології. Доведено, що саме інтерактивні методи навчання є ефективним засобом формування загальних компетенцій, посилюють зацікавленість студентів, підвищують ефективність засвоєння знань.

Упродовж багатьох століть професія лікаря залишається шанованою та необхідною. Проте, вона пред'являє до медичного працівника низку етичних принципів і вимог, так як на ньому лежить величезна відповідальність за життя та здоров'я людей. Це, у свою чергу, має на увазі наявність у лікаря певних індивідуально-психологічних особливостей, таких як співчуття, терпіння і спокій, уміння знайти правильний підхід до кожного хворого.

Розглянуто особливості організації самостійної роботи студентів з урахуванням сучасних вимог та умов навчання, методи її ефективної організації як невід'ємної складової в системі освітнього середовища. Встановлено проблеми самостійної роботи студентів на клінічній кафедрі, запропоновано ефективні методи її організації з урахуванням вимог до якості знань та професійної компетентності як цілісної системи освітнього процесу у формуванні висококваліфікованих спеціалістів. Одним з варіантів оцінки якості самостійної роботи може стати введення умовної "залікової книжки" виконання практичних навиків, що буде спонукати студента приходити на клінічну базу після занять та під керівництвом/за допомогою викладача засвоювати методики обстеження хворого.

Мета дослідження - підвищити ефективність лікування хворих на стабільну стенокардію (СС) III функціонального класу (ФК) з артеріальною гіпертензією (АГ) шляхом комбінації базисної терапії з L-аргініном. Обстежено 63 хворих на СС III ФК з АГ. Проводили пробу з реактивною гіперемією, визначали рівні NO і малонового альдегіду. Встановлено, що у хворих L-аргінін значно зменшує прояви ендотеліальної дисфункції, покращує продукування оксиду азоту і знижує рівень оксидного стресу.

Мета дослідження - підвищити ефективність лікування хворих на стабільну стенокардію III функціонального класу (ФК) із супутньою артеріальною гіпертензією (АГ) шляхом комбінації стандартної терапії з L-аргініном. Обстежено 63 хворих на стабільну стенокардію III ФК з АГ. Проводили пробу з реактивною гіперемією, визначали величину показників серцево-гомілково судинного індексу, швидкості поширення пульсової хвилі, індексу жорсткості аорти та товщини комплексу "інтима-медіа". Встановлено, що у хворих L-аргінін значно покращує ендотелійзалежну вазодилатацію, імовірно, за рахунок постачання субстрату для синтезу оксиду азоту, а також завдяки антиоксидантним властивостям, що перешкоджає надмірному утворенню токсичного пероксинітриту в умовах підвищеного оксидного стресу. Ендотелійнезалежна вазодилатація у групі стандартної терапії достовірно знижувалась, а у групі L-аргініну змінювалась недостовірно, що може свідчити про зниження чутливості до нітратів у I групі. Таким чином, включення до антиангінальної та антигіпертензивної терапії L-аргініну більш виражено, ніж на фоні лікування стандартною терапією, впливає на субклінічні показники жорсткості артерій.