Розглянуто питання взаємодії сім'ї та суспільства, обгрунтовано роль сім'ї як суб'єкта й об'єкта соціально-педагогічного впливу, висвітлено актуальні проблеми сучасної сімейної педагогіки.

Проаналізовано структуру системи моніторингу на прикладі загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів № 36 Харківської міської ради Харківської області. Обгрунтовано модель моніторингу, яка спрямована на з’ясування чинників, необхідних для розвитку школи, а також обрано адекватні методи збору даних та їх опрацювання, за результатами яких сформовано циклограму моніторингу. Схематично доведено, що організаційно-управлінська структура школи включає п'ять творчих груп, які об’єднують вчителів різних предметів, традиційні методичні об’єднання, наукову організацію вчителів та учнів, програми соціального партнерства, яке дозволяє адміністрації закладу приймати ефективні управлінські рішення на всіх рівнях. Зроблено висновок, що моніторингові дослідження є фактором розвитку школи.

Проанализирована структура системы мониторинга на примере общеобразовательной школы І - ІІІ ступени № 36 Харьковского городского совета Харьковской области. Обоснована модель мониторинга, направленная на выяснение причин, которые необходимы для развития школы, а также выбраны адекватные методы сбора данных и их обработка, по результатам которых сформирована циклограмма мониторинга. Схематично доказано, что организационно-управленческая структура школы включает пять творческих групп, которые объединяют учителей различных предметов, традиционные методические объединения, научную организацию учителей и учащихся, программы социального партнерства, что позволяет администрации заведения принимать эффективные управленческие решения на всех уровнях. Сделан вывод, что мониторинговые исследования являются фактором развития школы.

В українському літературознавстві сформувалася думка, що "західній" літературі другої половини ХХ ст. властива естетика постмодернізму. Однак виникає питання: чи однорідний цей процес? Розгалуженість естетики літературних творів другої половини ХХ ст. є науковою проблемою, яка потребує осмислення. Це важливо, оскільки потрібна теоретична база для дослідження окремих персоналій/письменників, ідіостиль яких має спільні точки перетину із загальними світовими художніми орієнтирами. Мета статті - спроба сформувати "систему" напрямів і течій другої половини ХХ ст. Це є першим наближенням до наукової проблеми. Для досягнення мети використано порівняльно-історичний і типологічний методи, системний підхід. У добі постмодерну "2 пол. ХХ ст. "віддзеркалено відчуття безсвідомого страху індивіда перед розвитком наукових технологій, перед атомною загрозою. Напрям "робітничий роман", течія "неореалізм", течія "нова хвиля", угрупування "мінімалізм" сформувалися в літературі 2 пол. ХХ ст., вони не входять в дискурс постмодернізму і поставангардизму, оскільки в цих творах наявний реалістичний хронотоп. Тут утворено новий тип героя та порушено морально-етичні проблеми "пересічної" звичайної особистості, яка не досягає успіху. Свідомість персонажів розпадається, вони не здатні осмислити ані свої ідеї, ані висловлювання інших. У них зовсім немає сил та енергії. Нудьга іноді підштовхує їх до дій, у чому відзеркалюються віяння часу. Інтелектуали представлені як психологічно мертві люди, які ні на що не здатні, порожні, приречені. Індивідуалізм героя порушує проблему відірваності та розрізненості людей у вузькому побутовому та широкому історичному контексті. Соціальна проблематика "робітничого роману", "нової хвилі", мінімалізму та неореалізму сприяла впровадженню та використанню письменниками межі XX - XXI ст. реалістичного хронотопу у напрямі "критичний вимисел".