На підставі науково-аналітичних матеріалів висвітлено сучасний стан науково-технічного розвитку України, визначено основні показники наукової та інноваційної діяльності, динаміки кадрового потенціалу науково-технічної сфери, фінансової та матеріально-технічної складової наукового та інноваційного потенціалів країни. Наведено інформацію щодо відповідних показників стану науково-технічної сфери в інших країнах.

На основе научно-аналитических материалов освещено современное состояние научно-технического развития Украины, определены основные показатели научной и инновационной деятельности, динамики кадрового потенциала научно-технической сферы, финансовой и материально-технической слагаемой научного и инновационного потенциалов страны. Приведена информация о соответствующих показателях состояния научно-технической сферы в других странах.

Розглянуто статистику інноваційної діяльності, застосовувану раніше в Україні, та наведено основні етапи становлення міжнародної статистики з інновацій. Проаналізовано термін "інновація", що необхідно для подальшого вдосконалення системи основних статистичних показників інноваційної діяльності. Показано значення її результатів, особливо економічного ефекту. Доведено необхідність упровадження економічних показників у форми статистичної звітності інноваційної діяльності підприємств, без чого неможлива реальна її оцінка.

На підставі сьогоденних офіційних джерел статистичної інформації запропоновано систему індикаторів моніторингу наукової та інноваційної сфер діяльності в Україні.

Проаналізовано міжнародний досвід зі збору даних про інноваційну діяльність у сфері послуг. Визначено основні проблеми дослідження інновацій у цій сфері в Україні та за кордоном.

Запропоновано інформаційно-аналітичні матеріали, що характеризують сучасний стан наукового й інноваційного потенціалу України у порівнянні з іншими країнами світу. Отримано найбільш інформативні оцінки в контексті проведення статистичного аналізу стану та перспектив розвитку науково-технічного й інноваційного потенціалу, визначено місце України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва з використанням системи індикаторів науки і технологій ОЕСР та індикаторів Європейського інноваційного табло (ЄІТ). Проведено експериментальні розрахунки індикаторів ЄІТ для України, побудовано прогнозні оцінки науково-технічного й інноваційного розвитку України на період до 2020 року.

Предложены информационно-аналитические материалы, характеризующие современное состояние научного и инновационного потенциала Украины сравнительно с другими странами мира. Получены наиболее информативные оценки в контексте проведения статистического анализа состояния и перспектив развития научно-технического и инновационного потенциала, определено место Украины в сфере международного научно-технического сотрудничества с использованием системы индикаторов науки и технологий ОЭСР и индикаторов Европейского инновационного табло (ЕИТ). Проведены экспериментальные расчеты индикаторов ЕИТ для Украины, построены прогностические оценки научно-технического и инновационного развития Украины на период до 2020 р.

Розглянуто основні принципи концепції розумної спеціалізації. Проведено аналіз міжнародного досвіду та визначено характерні особливості застосування розумної спеціалізації в окремих регіонах деяких країн світу. Сформульовано необхідні умови для розробки та реалізації стратегії розумної спеціалізації в Україні.

Розглянуто та проаналізовано основні напрями вдосконалення методологічних рекомендацій зі збору та надання даних щодо досліджень і розробок, що містяться в оновленій редакції Керівництва Фраскаті 2015 року.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.2-5

Рубрики:

Пухлини шийки матки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто формування нової промислової політики країн ЄС у контексті реіндустріалізації економіки. Визначено характерні особливості Індустрії 4.0 і зміни у процесі виробництва, пов'язані з її імплементацією. На прикладі країн Європи проаналізовано досвід щодо впровадження Індустрії 4.0. Здійснено оцінку можливостей України бути в тренді нових змін економічної реальності.

Висвітлено проблеми формування системного бачення розвитку української промисловості й обгрунтування ії спроможності стати ключовим елементом стратегії економічного розвитку. Оцінено перспективи розвитку галузевих ринків, які є важливими для здійснення реформ у переробній промисловості, з урахуванням специфічних проблем їх функціонування та обгрунтуванням механізмів та інструментів для розвитку потенціалу ключових ринків. Запропоновано шляхи нарощування технологічної та ресурсної бази для модернізації промисловості, які зумовлені інноваційним розвитком і переходом до цифровізації промислового виробництва, доступом до фінансових ресурсів і ринків капіталу, можливостями розвитку кадрового потенціалу галузі. Обгрунтовано напрями посилення глобальних зв'язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок.

Досліджено ключові концепти та інструментарій стратегії розвитку розумної спеціалізації в Україні на основі співпраці. Розкрито особливості формування конкурентних переваг територій та зміцнення колаборацій як основи розбудови регіональних інноваційних стратегій. Виокремлено пріоритети науково-технічного розвитку та узагальнено підходи до вибору напрямів розумної спеціалізації. Розглянуто рамкові умови та інструменти реалізації стратегії розумної спеціалізації в Україні. Проаналізовано вектори та особливості розвитку регіонів України на засадах розумної спеціалізації. Розкрито роль університетів у реалізації стратегії розумної спеціалізації. Проведено оцінку рівня технологічності продукції переробної промисловості в регіонах України. Досліджено структурні пропорції ціннісної пропозиції сектору вищої освіти в системі інноваційного розвитку економіки. Виокремлено особливості розвитку "розумних" міст в ЄС та Україні. Проведено оцінку рівня збалансованості економічного розвитку регіонів України як передумови стійкості національної економіки.

Розглянуто найактуальніші проблеми управління науковою системою - державному фінансуванню та його ефективному використанню. Державне фінансування досліджень і розробок (ДіР) характеризує ставлення уряду до науки як до фактора економічного розвитку. Проте ефективність витрачання цих коштів може суттєво відрізнятися між країнами. Мета дослідження - визначення особливостей державного фінансування ДіР в окремих країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) та ефективності наукової системи цих країн в контексті застосування найкращого досвіду управління наукою в Україні. На відміну від інших робіт, ефективність фінансування ДіР розглянуто авторами через показники участі в Рамковій програмі ЄС з досліджень та інновацій "Горизонт - 2020". Методи дослідження: системний аналіз, аналітичний, зіставлення, кореляційний аналіз. Використано статистичні бази та офіційні документи ЄС, Організації економічного співробітництва та розвитку, Світового банку, національних статистичних служб країн ЦСЄ та України. Виявлено, що ефективність державних витрат на ДіР мало залежить від їх питомої ваги в бюджеті, проте є підстави стверджувати, що обсяг цих витрат і наукоємність ВВП суттєво впливають на можливості дослідників щодо міжнародної конкуренції за гранти. Встановлено наявність прямого зв'язку між бюджетним фінансуванням ДіР і показниками участі в програмі "Горизонт - 2020". Наступним кроком у дослідженні було визначення особливостей фінансування ДіР в окремих країнах ЦСЄ: Чехії, Угорщині, Словаччині, Словенії, Сербії. Встановлено, що проведені в цих країнах реформи призвели до збільшення фінансування ДіР та їх ефективності, у багатьох країнах ЦСЄ держава відіграє провідну роль у наданні як інституційного, так і проєктного фінансування ДіР, має місце тенденція надання бюджетного фінансування через незалежні від профільних міністерств агентства або дослідницькі ради. Досвід країн ЦСЄ в управлінні наукою доводить, що для підвищення ефективності наукової системи, в тому числі активізації участі дослідників у міжнародних програмах ДіР, вкрай необхідно збільшувати обсяги бюджетного фінансування ДіР та здійснювати періодичний перегляд методик оцінювання наукової діяльності, спрямований на підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

Повномасштабне воєнне вторгнення РФ в Україну призвело до багатьох викликів для економічного розвитку, який на сьогодні важко уявити без внеску наукових досліджень та інновацій. Перебудова науково-інноваційної системи стає ще одним викликом для українських політиків. Мета статті - аналіз наукової та інноваційної політики в Україні під час воєнних дій та розроблення ряду рекомендацій для післявоєнного відновлення. Для цього було використано декілька методів, зокрема, узагальнення експертної думки, аналіз відповідної наукової та аналітичної літератури та статистичний аналіз. Інноваційну політику розглянуто з позицій трьох підходів до її формування в умовах кризи: виробництво інновацій, купівля інновацій та перепрофілювання наявних технологій і розробок. Наразі Україна використовує переважно другий підхід, купуючи та отримуючи сучасне озброєння та техніку. Водночас в Україні з'явилися інноваційні розробки, рівень виробництва яких недостатній для задоволення власних потреб. Після війни Україна навряд чи зможе купувати необхідне озброєння через фінансові обмеження. Таким чином, уряд має у короткостроковому періоді переорієнтувати зусилля на перепрофілювання існуючих розробок. Однак такий підхід не є сталим у довгостроковому періоді, коли потрібна достатньо широка науково-технічна база, що в екстрених випадках забезпечуватиме швидке перепрофілювання розробок під нагальні потреби. Війна завдала величезної шкоди науково-дослідницькому потенціалу України, який на сьогодні ще не повністю виміряний та кількісно визначений. Існує два типи збитків: фізична втрата дослідницької та інноваційної інфраструктури (наприклад, наукових установ і високотехнологічних підприємств) і "відплив мізків", на яких повинні зосереджуватися політики, які займаються прийняттям рішень у сфері науки. З огляду на зазначене запропоновано набір політичних заходів задля вирішення викликів, до яких призвела війна, у сфері науки та інновацій.