Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.341.35(4УКР-4ЛЬВ)

Рубрики:

Caudata Хвостаті

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.341.132Dis*990.33*88(4УКР3)

Шифр НБУВ: РА317514 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено технологічний процес однозернинного відбору насіння зернових колосових культур пневмо-механічним висівним апаратом внутрішнього заповнення. Розглянуто вплив конструктивно-технологічних параметрів пневмо-механічного висівного апарата вакуумної дії на рівномірність розподілу насіння у площі поля. Розроблено імітаційну комп'ютерну модель технологічного процесу однозернинного відбору насіння зернових колосових культур пневмо-механічним висівним апаратом. Проведено розрахунок економічної ефективності використання експериментальної сівалки з розробленим пневмо-механічним висівним апаратом внутрішнього заповнення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.155*80(4УКР3) + Е60*804*803.1(4УКР3)

Рубрики:

Crustacea Ракоподібні. Карцинологія

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні напрями сучасної зоогеографії, історію її формування й екологічні засади. Значну увагу приділено вченням про ареал і фауну. Висвітлено принципи та методи зоогеографічного районування. Описано структуру та тваринний світ фауністичних областей суходолу Землі та регіонів Світового океану. Наведено зоогеографічне районування та характеристику фауни України. Акцентовано на ролі зоогеографії у вирішені питань збереження фауни та раціонального використання ресурсів тваринного світу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.202

Рубрики:

Бронхіальна астма у дітей

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано характеристику гірських лентичних водойм, їх тваринного (ракоподібні, твердокрилі, бабки, земноводні) та рослинного (альго- і бріофлора, вищі судинні рослини) світу й виділено види-індикатори стану забруднення гірських водойм. Описано трансформаційні процеси в лентичних водоймах Чорногори, наслідки впливу антропічних чинників, звернено увагу на негативну дію нерегульованої рекреації на гідроекосистеми високогір'я Чорногори. Показано тренди змін структури і параметрів лентичних водойм за сучасних умов антропопресії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.341*804*803.3

Рубрики:

Amphibia Земноводні. Батрахологія

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.922.1 Ran*805*803.133

Рубрики:

Ranunculales (Berberidales)

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.927.11 Gen*805(4УКР3) + Е0*805*803.133(4УКР3)

Рубрики:

Gentianales

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто просторові аспекти формування різноманітності угруповань земноводних у басейні верхів'я р. Прип'ять з урахуванням наслідків антропогенної трансформації заплавного ландшафту. Встановлено, що до складу угруповань загалом входять 13 видів земноводних. Показники різноманіття вказують на більше видове багатство та вищу чисельність батрахоугруповань заплав нижніх ділянок течій рік, у порівнянні з верхніми. Найбільша відмінність за показниками різноманіття встановлена між угрупованнями заплав верхніх і нижніх ділянок течій, а найменша - між нижніми ділянками. Виявлено тенденцію до негативної динаміки різноманіття угруповань земноводних за умови значної антропогенної трансформації заплав басейну верхів'я р. Прип'ять. Одержані результати підтверджують гіпотезу про пасивну міграцію видів земноводних за течією річок.

Найчисленнішим видом земноводних у високогір'ї Українських Карпат є тритон карпатський, а евритопні ропуха сіра та жаба трав'яна трапляються нечасто. Розмірна (вікова) структура популяцій тритона карпатського є нормальною, що свідчить про сприятливі передумови для їх самовідновлення. Екологічна щільність і статева структура популяцій карпатського й альпійського тритонів забезпечують їх самовідновлення за умов різних високогірних оселищ (калюж і озер). Встановлено, що перевага репродуктивних механізмів самовідновлення популяцій типово гірських видів земноводних, порівняно з евритопними, виявляється за настання несприятливого гідроперіоду. Одержані результати вказують на відносно невелику площу території, яка здатна забезпечити основні життєві потреби популяцій хвостатих земноводних у високогір'ї, а наявність передумов і можливостей для безпечного переміщення особин досліджуваних видів земноводних суходолом є вагомим механізмом забезпечення самовідновлення їх популяцій.

Проблема видового визначення зелених жаб пов'язана з гібридним способом відтворення особин Pelophylax esculentus. Гібрид успадковує гени обох батьків: жаби озерної Pelophylax ridibundus і жаби ставкової Pelophylax lessonae. Встановлено, що чотири з досліджених особин є типовим прикладом геміклонального успадкування, а їх локалізація не зумовлена географічними умовами. Порівнявши дані генетичного та морфологічного аналізів, встановили, що під час визначення видової приналежності особин зелених жаб за польових умов оптимальним є використання індексу F/T. За його допомогою точність визначення особин зелених жаб до виду становить 70 %.

Транспортна інфраструктура фрагментує середовище, наслідком чого є значна смертність тварин, зокрема земноводних, на транспортних шляхах сполучення, які виступають як міграційні бар'єри. Одним із малодосліджених аспектів такого впливу є розгалужена дренажна система залізничних шляхів, яка має негативний вплив на чисельність і міграційну здатність популяцій земноводних. Протягом 2008 - 2009 рр. проведене дослідження з метою оцінки впливу дренажної системи на земноводних до і після встановлення кількох варіантів захисних конструкцій на відтинку завдовжки майже 50 км залізниці Е20 у Польщі. Одержані результати вказують на очевидну ефективність встановлених конструкцій, оскільки вони знижують кількість земноводних у дренажних ровах в середньому утричі. Перпендикулярний і трубний варіанти захисних конструкцій виявили найкращий захисний ефект з-поміж решти конструкцій.

Демодекоз є поширеним захворюванням серед собак центрального та прилеглих мікрорайонів м. Суми. За останні три роки спостерігалося зменшення кількості виявлених хворих на демодекоз собак. Дослідженнями встановлено, що хворіють тварини до 1 року - 67,85 %, від 1 до 4 років - 22,62 %, а кількість випадків захворювання собак віком від 4 до 10 та більше 10 років становила 6,0 % і 3,57 % відповідно. Демодекоз виявлено у 22 порід собак, із яких частіше хворіли безпородні собаки 15,47 %, мопси - 14,29 % та німецькі вівчарки - 10,71 %. ЕЕ препарату "Advocate" становила 90 %, а "Дектомаксу" та "Івермектину 1 %" - 80 %.

Досліджено взаємозв'язок ключових видів із біотичним різноманіттям в екосистемах. Звернуто увагу на те, що вивчення біотичного різноманіття на всіх рівнях і у всіх проявах живого є надзвичайно важливою науковою проблемою, від розв'язання якої значною мірою залежить існування людства. Дослідження біорізноманіття можна проводити у двох аспектах: інтегральному (глобальному) і диференціальному (локальному). Цих два підходи різняться між собою кінцевими результатами і ресурсними затратами на їх реалізацію. За глобального підходу кінцевим продуктом є встановлення рівня усього біорізноманіття Землі, а за диференціального - конкретних груп організмів (систематичних, екологічних тощо) конкретної ділянки планети. Обидва цих підходи суттєво різняться за методичними підходами. Одним із ефективних методичних прийомів під час дослідження локального біорізноманіття є вивчення ролі ключових видів у його формуванні. У роботі прийнята така категоризація ключових видів: екологічні, охоронні, економічні, соціальні, адвентивні тощо. Розглянуто деякі приклади ролі ключових видів у формуванні видового різноманіття в екосистемах. Зокрема, встановлено, що мурашки Lasius niger і L. flavus масово заселяють закинуті орні землі, формують специфічні мікроландшафти й позитивно впливають на ріст і розвиток деяких видів трав'яних рослин. Кріт європейський Talpa europaea завдяки своїй риючій діяльності суттєво змінює структуру грунту і впливає на видове різноманіття рослин. На особливу увагу як індикатори стану середовища (оселища) заслуговують також земноводні, а саме Bombina bombina, Triturus cristatus, Rana arvalis, Pelobates fuscus, Bufotes viridis тощо. Звернуто увагу на те, що дослідження взаємозалежності між ключовими видами і біорізноманіттям є найефективнішими у разі застосування консорційного аналізу, спрямованого на вивчення облігатних і факультативних організмів різних систематичних груп, які функціонують як єдине ціле.

Досліджено взаємозв'язок ключових видів із біотичним різноманіттям в екосистемах. Звернуто увагу на те, що вивчення біотичного різноманіття на всіх рівнях і у всіх проявах живого є надзвичайно важливою науковою проблемою, від розв'язання якої значною мірою залежить існування людства. Дослідження біорізноманіття можна проводити у двох аспектах: інтегральному (глобальному) і диференціальному (локальному). Цих два підходи різняться між собою кінцевими результатами і ресурсними затратами на їх реалізацію. За глобального підходу кінцевим продуктом є встановлення рівня усього біорізноманіття Землі, а за диференціального - конкретних груп організмів (систематичних, екологічних тощо) конкретної ділянки планети. Обидва цих підходи суттєво різняться за методичними підходами. Одним із ефективних методичних прийомів під час дослідження локального біорізноманіття є вивчення ролі ключових видів у його формуванні. У роботі прийнята така категоризація ключових видів: екологічні, охоронні, економічні, соціальні, адвентивні тощо. Розглянуто деякі приклади ролі ключових видів у формуванні видового різноманіття в екосистемах. Зокрема, встановлено, що мурашки Lasius niger і L. flavus масово заселяють закинуті орні землі, формують специфічні мікроландшафти й позитивно впливають на ріст і розвиток деяких видів трав'яних рослин. Кріт європейський Talpa europaea завдяки своїй риючій діяльності суттєво змінює структуру грунту і впливає на видове різноманіття рослин. На особливу увагу як індикатори стану середовища (оселища) заслуговують також земноводні, а саме Bombina bombina, Triturus cristatus, Rana arvalis, Pelobates fuscus, Bufotes viridis тощо. Звернуто увагу на те, що дослідження взаємозалежності між ключовими видами і біорізноманіттям є найефективнішими у разі застосування консорційного аналізу, спрямованого на вивчення облігатних і факультативних організмів різних систематичних груп, які функціонують як єдине ціле.

Починаючи з другої половини XIX ст., фауну безхребетних Карпат детально вивчали багато науковців. Західні відроги Чорногірського масиву Українських Карпат привертали увагу дослідників різноманітних груп безхребетних, проте за відсутності узагальнених багаторічних порівняльних даних немає можливості оцінити динаміку їх різноманіття на цій території. Зважаючи на це, а також на вигідне розташування тут високогірного біологічного стаціонару Львівського національного університету ім. Івана Франка як зручної бази для таких досліджень, поставлено мету описати видове різноманіття безхребетних Західної Чорногори для започаткування тут стаціонарних досліджень його динаміки. Матеріал було зібрано студентами під час навчальних екскурсій у липні 2015 - 2019 рр. згідно з загальноприйнятими в зоології методиками на семи радіальних маршрутах у різних ценотичних умовах і на різних ділянках Західної Чорногори. Загалом було зареєстровано 149 видів безхребетних тварин, які належать до 9 класів. Серед них за видовим складом значно переважають комахи (приблизно 80 %). Із 14 зареєстрованих рядів комах найбільшу видову представленість мають твердокрилі (приблизно 40 %), перетинчастокрилі та лускокрилі (по 15 %). Деякі з зареєстрованих видів безхребетних трапляються на кількох різних маршрутах. Наприклад, Gastrophysa viridula, Carabus auronitens, C. glabratus, Geotrupes stercorarius, Silpha carinata, Gordius aquaticus було виявлено на трьох із них. Найбагатшим за видовим представленням безхребетних є маршрут "Кевелів" (45 видів), де кількість зафіксованих видів майже удвічі перевищує середній показник по всіх маршрутах (26 видів), а найбіднішим - маршрут "Шешул" (17 видів). Серед зареєстрованих нами видів виявлено 7 представників Червоної книги України (Apatura iris, Aromia moschata, Chrysolina carpatica, Cordulegaster bidentata, Emus hirtus, Papilio machaon, Parnassius mnemosyne) та додатково 3 види з Червоної книги Українських Карпат (Bombus wurflenii, Carabus transsylvanicus, Pieris bryoniae). Вважаємо, що одержані дані можна використати як вихідні для подальшого аналізу зміни видового різноманіття безхребетних залежно від трансформації оселищ із подальшим розробленням ефективних способів збереження біорізноманіття Західної Чорногори.

Досліджено особливості структури, динаміки, репродукції, поведінки та інших властивостей популяцій рідкісних видів флори і фауни високогір’я Українських Карпат за несприятливих умов існування. Описано трансформаційні перетворення у високогірних угрупованнях. Розкрито причини і наслідки негативної динаміки популяцій. Виявлено аут- і демекологічні особливості раритетних видів рослин за песимальних умов розвитку. Розроблено заходи пасивного й активного збереження популяцій для уникнення втрат біорізноманіття за сучасних природних і антропогенних змін середовища існування. Висвітлено вплив сучасних змін довкілля на популяції рідкісних високогірних видів рослин в Українських Карпатах. Досліджено новітні проблеми збереження біотичного і ландшафтного різноманіття у високогір’ї.

На базі кафедри зоології Львівського національного університету ім. Івана Франка 9 - 12 вересня 2021 р. відбулася Всеукраїнська конференція "Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку та інших природоохоронних територій", присвячена 100-й річниці від дня народження К. А. Татаринова. У роботі конференції взяли участь 65 учасників зі 40 провідних наукових і навчальних установ Києва, Львова, Харкова, Шацька, Івано-Франкового, Одеси, Сум, Ужгорода, Житомира, Брно (Чехія), Нью-Делі (Індія), Копенгагена (Данія) й інших міст. Більшість цих установ підпорядкована Міністерству освіти і науки України, Національній академії наук України. Були представлені також інституції природозаповідного фонду України, реабілітаційні центри для тварин і громадські організації.