Проведено дослідження передумов ідеології фашизму, які склалися у соціальній філософії Німеччини у другій половині XIX - першій половині XX ст. Розглянуто ключові положення екзистенційної етики закинутості в світ у контексті конституювання німецької соціальної онтології, визначено тематику історії й історичності як темпоральних модусів соціальної онтології. З'ясовано характер взаємозв'язку неоміфології фашизму з класичним німецько-скандинавським міфом. Розкрито технологію критичного аналізу техніцизму в рефлексії проблематики тотальної мобілізації соціуму, а також проблеми політики та потестарної держави в соціальній філософії Німеччини в другій половині XIX - першій половині XX ст. Досліджено соціальну неоангропологію фашизму в конституюванні міфології надлюдини. Проаналізовано витоки, ключові ідеї соціальної етнології фашизму та розкрито особливості ідентифікації сутності та змісту суспільства й держави у фашистському етатизмі.