Рассмотрены условия формирования суточного максимума осадков. Наибольшие значения суточного максимума осадков в зимний и переходные сезоны года наблюдаются в районе горных массивов на южном макросклоне Крымских гор. Преимущественно суточный максимум осадков в исследованые сезоны года представлен ливневыми осадками, что характерно для горных местностей, но в районе предгорьев может образовываться за счет обложных осадков или при переходе из одного их вида в другой. В основном суточный максимум осадков в исследуемый период в юго-западной части Крымских гор образуется за счет жидких осадков. Дана статистическая оценка зависимости величины суточного максимума осадков от высоты местности. Определены значения этого показателя, которые могут вызывать развитие эрозии, оползней, селей.

Проведено комплексний аналіз природно-гідрокліматичних умов Кримських гір зимою та у перехідні сезони року. Визначено гідрометеорологічні показники, що характеризують природні особливості геокомплексів західної частини Кримських гір у холодний період року. Досліджено особливості їх просторово-часового розподілу та встановлено кількісну залежність від висоти місцевості. Складено відповідні карти розподілу гідрометеорологічних показників на території регіону. Встановлено тенденцію до зменшення кількості опадів у холодний період року за останні десятиріччя. Проаналізовано сучасні прояви небезпечних екзогенних процесів у регіоні, встановлено їх стабілізацію у холодний період року. Досліджено просторово-часовий розподіл поля хмар нижнього ярусу над Кримськими горами. Запропоновано сценарії можливих наслідків робіт, спрямованих на збільшення кількості опадів, динаміку розвитку окремих геокомплексів у регіоні.

Мета дослідження - встановити тенденції у розподілі середньої кількості випадків відкладень ожеледі протягом ожеледного періоду на території України протягом останніх 15 років (2001 - 2015), які відображають його сучасний стан відносно стандартної кліматологічної норми 1961 - 1990 рр. Здійснено порівняння середньої кількості випадків відкладень ожеледі протягом ожеледного сезону на сучасному етапі зміни клімату 2001 - 2015 рр. відносно аналогічного періоду стандартної кліматологічної норми 1961 - 1990 рр. Виявлено тенденції у розподілі цього показника на території України у вигляді районів із їх додатними та від'ємними відхиленнями. Встановлено, що на території України протягом останніх 15 років переважають від'ємні відхилення, проте виявлено території, де спостерігається тенденція до збільшення таких відкладень, про що свідчать чітко виражені осередки додатних відхилень. Найбільші з них спостерігаються на північному заході та заході країни - півночі Волинської та у Рівненській областях. Окремими ізольованими ареалами вони представлені на півдні Львівської та Тернопільської областей, південному заході Івано-Франківської, півночі Чернівецької, північному сході Закарпатської областей, північному заході Житомирської області. На півночі такий осередок спостерігається на півночі та північному сході Чернігівської та Сумської областей та на північному сході Харківської області. На сході додатні відхилення спостерігались на півночі та сході Луганської області. У центрі країни вони представлені переважно окремими невеликими ареалами на заході Вінницької, північному заході та сході Кіровоградської, заході та у центрі Полтавської, півдні та південному сході Дніпропетровської областей. Виражені осередки додатних відхилень спостерігаються на південному заході Одеської, півдні Херсонської та Запорізької областей, у окремих місцях північної частини Криму. Отримані результати можуть бути використані як довідковий матеріал для планування різних видів виробничої діяльності та впровадження адаптаційних заходів для запобігання появі небезпечних ситуацій.

Мета роботи - встановити характер поля розповсюдження відкладень ожеледі на території України протягом двох періодів: діючої стандартної кліматологічної норми 1961 - 1990 рр. та періоду останніх 25 років (1991 - 2015 рр.) у місяці холодного періоду року (IХ - III) та центральні місяці весняного (IV) та осіннього (Х) періодів у роки її найбільшого розповсюдження. Встановлено, що для періоду 1961 - 1990 рр. що роки з найбільшим розповсюдженням відкладень ожеледі здебільшого відносяться до його початку або його середини, а у сучасному періоді 1991-2015 рр. здебільшого до середини, або до його кінця. Доведено, що більша кількість осередків відкладень ожеледі у різних областях можуть бути пов'язані між собою та утворювати значні розгалужені поля. Крім того на тлі значних за площею та розгалужених осередків таких відкладень дуже часто, особливо у місяці холодного періоду року, виділяються більш помітні їх центри. Прикладом такого виду розповсюдження відкладень ожеледі здебільшого є області на заході та північному заході України, області північного сходу та сходу, окремі області центрального та південного регіонів. Доведено, що окремі осередки відкладень ожеледі виявляють свою стійкість із місяця до місяця та з року в рік. Так, це стосується осередків на Західній Україні у Львівській (Броди, Рава-Руська, Кам'янка-Бузька, Львів) та Закарпатській областях (Нижні Ворота - Плай та Ужгород), на Прикарпатті у Хмельницькій (Хмельницький, Нова Ушиця) та Тернопільській області (Ямпіль, Тернопіль), у центрі у Вінницькій, Кіровоградській Дніпропетровській Полтавькійобластях (Вінниця, Кропивницький, Долинська, Дніпро, Кривий Ріг, Синельнікове, Чаплине, Гадяч, Полтава) на північному сході у Ченігівській та Сумській областях (Сновськ, Семенівка, Суми, Конотоп, Харків, Великий Бурлук Слобожанське), у Донецькому регіоні (Дебальцеве, Дар'ївка, Амвросіївка, Маріуполь ), на півдні виділяється південний захід Одещини (Сарата - Болград - ізмаїл), південь Миколаївщини (Миколаїв, Очаків), схід та південь Херсонщини (Асканія Нова, Нижні Сірогози, Бехтери, Хорли), у центрі та на півдні Запоріжжя (Пришиб, Бердянськ) а у Криму район Ангарського перевалу та Ай-Петрі.

Мета роботи - виявлення просторових особливостей розподілу відкладень ожеледі на території України у окремі роки цих періодів, коли їх спостерігалось найменше. Дослідження виконано по окремих місяцях ожеледного періоду для з'ясування особливостей змін, які відбуваються у структурі поля цих відкладень від місяця до місяця при їх найменшому розповсюдженні. Праця є логічним продовженням подібної вже виконаної роботи з виявлення просторових обсобливостей розпорвсюдження відкладень ожеледі у роки найбільшого розповсюдження. Встановлено, що у більшості досліджуваних місяців в обох періодах на тлі більш розгалужених осередків відкладень ожеледі так само, як і при максимальному її розповсюдженні спостерігаються локалізовані центри. Така катрина найбільш чітко проявляється у досліджувані роки 1961 - 1990 рр., переважно на північному сході (північ Чернігіської, більша частина Сумської, північ та центр Харківська області), сході (Луганська, Донецька області - центральна та південна частини), подекуди в центрі (південна частина Кіровоградської, північна та північно-західна частини Дніпропетровська області), на півдні та південному сході та (окремі регіони Одещини, північ Миколаївської, схід Херсонської, центр та південна частина Запоріжжя, Північна та північно-східна частина АР Крим). У 1991 - 2015 рр. подібна структура осередків спостерігається на заході Карпатського регіону, північному заході (Волинь (схід Волинської та більша частина Рівненської областей) - Прикарпаття (Хмельницька та Тернопільська області)), північному сході (північ Чернігіської та Сумської областей, північ та північний захід Харківщини), сході (центр та більша частини Донеччини у напрямку з півночі на південь) та подекуди на півдні (південний захід Одещини, південь Миколаївщини, південь Запоріжжя, окремі осередки на півночі АР Крим та у горах). Помічено, що у більшості мсяців обох досліджуваних періодів поле відкладень ожеледі має подібний характер не дивлячись на окремі відмінності.

Мета дослідження - побудова функцій лінійного дискримінантного аналізу для визначення можливості виникнення відкладень ожеледі у зимовий сезон на території України та побудови альтернативного прогнозу її виникнення з трьох денною завчасністю. Під час роботи було використано матеріали попередніх досліджень з визначення коефіцієнта кореляції між основними метеорологічними величинами у дні початку утворення відкладень ожеледі та встановлено значущі коефіцієнти кореляції між ними. Розрахунки проводились саме з урахуванням значущих коефіцієнтів кореляції між окремими метеорологічними величинами, які увійшли до схеми розрахунку. Для уникнення штучного покращення результатів у розрахунках у разі залучення всіх метеорологічних величин, з подібними включно, між якими є статистично значущі кореляційні зв'язки; шукані дискрімінантні функції одержано експериментально шляхом покрокового включення у розрахунки тільки однієї з подібних метеорологічних величин. Було побудовано відповідні рівняння лінійних дискримінантних функцій для дат фактичного утворення ожеледі протягом зимового сезону 2001 - 2013 рр. та одержано достатньо високу їх справджуваність, а також високу оцінку справджуваності на незалежному матеріалі за зимовий сезон 2014 - 2016 рр. З метою альтернативного прогнозу відкладень ожеледі одержано прогностичну функцію лінійного дискримінантного аналізу для визначення можливого виникнення таких відкладень з 3-денною завчасністю за зимовий сезон 2001 - 2010 рр. Одержано достатньо значну та задовільну справджуваність таких прогностичних функцій та задовільну оцінку справджуваності побудованих рівнянь на незалежному матеріалі за зимовий сезон 2011 - 2016 рр.

Виконано розрахунок кореляційного зв'язку між окремими метеорологічними параметрами у дати початку відкладення ожеледі на стандартному ожеледному станку у окремі сезони року для території України протягом 2001 - 2013 рр. Визначено пари метеорологічних параметрів, які мають статичтично значущий коефіцієнт кореляції та одержано просторово-часовий його розподіл у окремі сезони року по території України.

Наведено результати дослідження визначення кореляційного зв'язку між рядом метеорологічних величин у дати початку відкладення ожеледі на дротах стандартного ожеледного станка у окремі місяці холодного періоду року на території України протягом 2001 - 2013 рр. Дослідження проводилось для 3-х зимових місяців, а також для березня та листопада. Визначено пари метеорологічних параметрів у дати початку відкладення ожеледі які мають статичтично значущий коефіцієнт кореляції та одержано просторово-часовий його розподіл у визначених місяцях по території України.

Мета дослідження - побудова функцій лінійного дискримінантного аналізу для визначення можливості виникнення відкладень ожеледі у зимовий сезон на території України та побудови альтернативного прогнозу її виникнення з трьох денною завчасністю. Під час роботи було використано матеріали попередніх досліджень з визначення коефіцієнта кореляції між основними метеорологічними величинами у дні початку утворення відкладень ожеледі та встановлено значущі коефіцієнти кореляції між ними. Розрахунки проводились саме з урахуванням значущих коефіцієнтів кореляції між окремими метеорологічними величинами, які увійшли до схеми розрахунку. Для уникнення штучного покращення результатів у розрахунках у разі залучення всіх метеорологічних величин, з подібними включно, між якими є статистично значущі кореляційні зв'язки; шукані дискрімінантні функції одержано експериментально шляхом покрокового включення у розрахунки тільки однієї з подібних метеорологічних величин. Було побудовано відповідні рівняння лінійних дискримінантних функцій для дат фактичного утворення ожеледі протягом зимового сезону 2001 - 2013 рр. та одержано достатньо високу їх справджуваність, а також високу оцінку справджуваності на незалежному матеріалі за зимовий сезон 2014 - 2016 рр. З метою альтернативного прогнозу відкладень ожеледі одержано прогностичну функцію лінійного дискримінантного аналізу для визначення можливого виникнення таких відкладень з 3-денною завчасністю за зимовий сезон 2001 - 2010 рр. Одержано достатньо значну та задовільну справджуваність таких прогностичних функцій та задовільну оцінку справджуваності побудованих рівнянь на незалежному матеріалі за зимовий сезон 2011 - 2016 рр.

Проведено дослідження просторово-часового розповсюдження випадків відкладень паморозі категорії НЯ (небезпечна) по території України у місяці холодного періоду року та окремих місяців перехідних сезонів протягом стандартної кліматологічної норми 1961 - 1990 рр. Отримано, що найбільш розповсюдженими такі відкладення були у січні. Лютому та грудні досліджуваного періоду. Найбільш визначним за кількістю випадків відкладень паморозі категорії НЯ виявився січень 1964 р., коли вони були найбільш поширені на території України. У цілому переважна кількість випадків відкладення паморозі категорії НЯ спостерігалась на території Закарпатської області на МС Плай та у АР Крим на МС Ай-Петрі. Дослідження розподілу кількості випадків відкладень паморозі категорії НЯ по окремих десятиріччях дало змогу встановити тенденцію, за якою встановлено істотне збільшення таких випадків у листопаді, особливо у 1971 - 1980 рр. Також помічена тенденція до збільшення кількості випадків відкладень паморозі категорії НЯ у грудні протягом 1971 - 1980 та 1981 - 1990 рр., на відміну від 1961 - 1970 рр., коли їх найбільша кількість спостерігалась у січні. У цілому найбільше випадків відкладень паморозі категорії НЯ спостерігалось протягом 1971 - 1980 рр.

Проведено дослідження просторово-часового розповсюдження випадків відкладень паморозі категорії НЯ (небезпечна) по території України у місяці холодного періоду року та окремих місяців перехідних сезонів протягом останнього тридцятиріччя, яке відображає стан розповсюдження відкладень паморозі категорії НЯ на території України на сучасному етапі зміни клімату. Останнє десятиріччя вказує на певні тенденції в розповсюдженні небезпечних відкладень паморозі в країні, а саме найбільше їх розповсюдження у гірських місцевостях на Закарпатті завдяки ще більшому потеплінню у холодний період року. Проте зважаючи на різкі зміни погодних умов протягом холодного періоду року, слід продовжити та моніторити ситуацію із небезпечними явищами погоди. Встановлено, що відкладення паморозі категорії НЯ протягом десятирічь досліджуваного періоду здебільшого спостерігаються у січні та грудні. Крім того було помічено збільшення кількості випадків таких відкладень у місяці перехідних сезонів року протягом другого десятиріччя. Помічено, що загальна кількість таких випадків за окремі десятиріччя приблизно однакова та знаходиться в межах 70, або дещо більше. Проте їх кількість має тенденцію до зростання. З'ясовано, що у останньому десятиріччі досліджуваного періоду зросла кількість таких відкладень в районі Плаю. У інших областях такі відкладення паморозі були поодинокі і спостерігались на Київщині (Баришівка) та на Івано-Франківщині (Пожежевська). Крім того зникли випадки таких відкладень на території України у жовтні, на відміну від попередніх десятирічь.

Встановлено та досліджено особливості випадків найбільш масового розповсюдження відкладень ожеледі на території України (більше 20 та більше 30 станцій в 1 дату) протягом окремих десятиріч періоду 1991 - 2020 рр. Найбільш часто такі випадки зустрічаються протягом місяців холодного періоду року з листопада по січень. Найбільша кількість випадків масового розповсюдження відкладень ожеледі кількістю 20 станцій та більше становила 5 - 7 днів у перші 2 десятиріччя, але в останнє десятиріччя зросла до 8 - 12. Для випадків масового розповсюдження відкладень на 30 та більше станцій одночасно здебільшого кількість становила 2 - 3 дні. Тривалість масового розповсюдження відкладень ожеледі протягом місяців досліджуваного періоду може варіювати, проте здебільшого становить 2 - 3 дні. Територіально такі відкладення при їх масовому прояві частіше зустрічаються у центральних (Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська), північних (Київська, Чернігівська), північно-східних (Харківська), східних (Донецька) та окремих південних (Одеська, Херсонська) областях. Серед західних областей можна назвати Волинську, Львівську, Хмельницьку та Тернопільську області.

Для з'ясування особливостей масового розповсюдження відкладень ожеледі категорії НЯ (небезпечна) та СГЯ (стихійна) протягом 30-и річного періоду цей період було розбито на 3 окремих десятиріччя. Для кожного з них було встановлено загальну кількість випадків масового розповсюдження відкладень ожеледі категорії НЯ та СГЯ по місяцях холодного періоду року, а також встановлено роки, коли їх кількість була найбільшою та розрахована їх повторюваність. Встановлено, що за кількістю таких випадків дещо переважає період 1991 - 2000 рр., а останні два десятиріччя майже рівноцінні. Доведено, що протягом досліджуваних десятиріч такі випадки здебільшого переважають у зимові місяці. Проте існує певна динаміка їх розподілу. Так, протягом двох останніх десятиріч такі випадки частіше зустрічаються у січні, а у 1991 - 2000 та 2011 - 2020 рр. у грудні. Крім того у періоді 2001 - 2010 рр. помічено різке збільшення таких випадків у лютому. У березні протягом досліджуваних десятиріч їх кількість майже не змінилась. Встановлено 1 випадок таких відкладень у жовтні 2014 р. Встановлено, що у 1998, 1999, 2009, 2013, 2014, 2018 рр. випадків масового відкладення ожеледі категорії НЯ було найбільше. Для випадків масового відкладення ожеледі категорії СГЯ було встановлено, що у періоді 1991 - 2000 та 2011 - 2020 рр. їх було більше, ніж у 2001 - 2010 рр. Видатним випадком масового розповсюдження таких відкладень виявився випадок, який трапився 25.11.2000 - 7.12.2000 р.

Здійснено аналіз погодних умов (середньої місячної температури повітря та стану зволоження ) у окремі місяці теплого періоду року протягом останнього 15-річчя (2006 - 2020 рр.), а також встановлено типи засух та їх локалізацію на території України. Виявлено, що у визначені місяці з квітня по жовтень здебільшого середня місячна температура повітря була вище норми, особливо наприкінці весни та влітку. Здебільшого у вересні середня місячна температура повітря також була вище норми. Опади протягом досліджуваного періоду часу розподілялись дуже нерівномірно, переважно їх було недостатньо на більшій частині території України за винятком Карпатського регіону. Засухи протягом 2006 - 2020 рр. спостерігались кожного року за винятком 2012, 2016, 2018 та 2019 рр. Здебільшого це були повітряно-грунтові засухи, які є найбільш небезпечними для сільськогосподарського виробництва та тривали у декілька етапів. Частіше засухи були пізньовесняно-літні, проте спостерігались і літньо-осінні та пізньоосінні. У 2011 р. перший етап засухи спостерігався наприкінці лютого по кінець березня а потім у травні-червні та другої половини серпня до кінця листопада. У 2006, 2009, 2010 рр. та 2015 рр. на тлі засух спостерігались суховії та пилові бурі в орному шарі грунту. Частіше такі явища спостерігались на сході та південному сході та півдні України.

Проведено дослідження просторово-часового розподілу випадків масовго відкладення ожеледі категорії НЯ (небезпечна) та СГЯ (стихійна) на території України протягом останніх 30 років. Два останніх десятиріччя відображають стан розповсюдження таких відкладень на території України на сучасному етапі зміни клімату. Визначено випадки масового відкладення ожеледі категорії НЯ та СГЯ для кожного з досліджуваних десятиріч. Найбільш часто спостерігаються у передзим'ї та взимку. Доведено, що в окремі місяці є позитивна динаміка таких випадків. Встановлено загальну тривалість випадків масового відкладення ожеледі категорії НЯ та СГЯ яка здебільшого дорівнювала 2 - 3 дні, проте в окремих випадках могла бути довшою. У цілому розповсюдження таких відкладень спостерігається на території 2-х або 3-4-х областей, проте в окремих випадках їх розповсюдження може спостерігатись на території 5 - 6 або навіть більше областей. Серед масових відкладень ожеледі категорії НЯ найбільше виділялись випадки у січні 1996, лютому 1999, березні 1994 та 1998, листопаді 1991, 1998, 1999, 2000, грудні 1995 та 1997 рр.; січні 2003, 2005, 2009 та 2010 рр.; лютому 2001-2010 рр.; березні 2006 та 2009 рр., грудні 2002, 2008, 2009, 2010 рр.; у січні 2013, 2014,2016, 2019 рр.; лютому 2013; березні 2018; жовтні 2014; листопаді 2014; грудні 2014, 2018, 2020 рр. Найбільш визначні випадки масового відкладення ожеледі категорії СГЯ траплялись у листопаді 2000 р. та січні 2014 р. Здебільшого відкладення ожеледі НЯ та СГЯ при масовому їх розповсюдженні спостерігались у центральних, південних та східних областях.

Проведено дослідження просторово-часового розповсюдження складних ожеледо-паморозевих відкладів масового розповсюдження по території України протягом окремих десятирічь останнього тридцятирічного періоду 1991 - 2020 рр. З'ясовано розподіл випадків масового розповсюдження складних ожеледо-паморозевих відкладів по окремих місяцях зимового та окремих місяцях перехідних сезонів року та по окремих роках десятирічних періодів протягом 1991 - 2020 рр. Встановлено, що протягом усіх досліджуваних періодів спостерігаються випадки масового розповсюдження складних ожеледо-паморозевих відкладень на території України. Проте найбільша кількість таких випадків встановлена у останньому десятиріччі (2011 - 2020 рр.) загального досліджуваного періоду. Кількість станцій, які в одну дату спостерігають такі відкладення здебільшого становлять 11 - 15 станцій, проте їх може бути щонайменше 10, а в окремих випадках їх кількість може сягати 16 - 20. Територіально випадки масового розповсюдження складних ожеледо-паморозевих відкладів протягом досліджуваних десятирічь періоду 1991 - 2020 рр. можуть спостерігатись на території від 5 - 6 областей до 13 - 14. Однак здебільшого, оцінюючи усі десятиріччя, вони здебільшого спостерігаються на території 5 - 6 областей.

Здійснено дослідження просторово-часового прояву випадків масового розповсюдження складних ожеледо-паморозевих відкладень на території України протягом окремих десятиріч періоду 1991 - 2020 рр. Доведено, що на третє десятиріччя досліджуваного періоду припала найбільша кількість випадків масового розповсюдження складних ожеледо-паморозевих відкладень. Встановлено, що найбільша кількість таких випадків спостерігалась на території областей центрального регіону, а також на північному сході, сході та півдні країни. Найчастіше при масовому розповсюдженні такі відклади спостерігались на метеорологічних станціях у Кіровоградській, Полтавській, Донецькій, Одеській областях та АР Крим. Доведено, що при масовому розповсюдженні складних відкладень у грудні 1991 - 2000 рр. найбільший внесок, порівняно із іншими областями мали Луганська, Донецька, Херсонська області та АР Крим. У січні 2011 - 2020 рр. найбільший внесок мали Харківська та Кіровоградська області. У грудні 2011 - 2020 рр. найбільший внесок мали Кіровоградська та Дніпропетровська Донецька області, а також Полтавська, Харківська, Черкаська, Одеська і Запорізька.