Розглянуто кріплення п'яти труб діаметра 1420 мм на залізничній платформі. Для кріплення труб використані реквізити, що містять натяжні пристрої і пружні елементи з лінійними характеристиками. Виконано порівняння варіантів кріплення труб безпосередньо до рами платформи і способу, який передбачає кріплення труб нижнього ярусу до рами платформи, а кожного наступного ярусу - до труб попереднього. На основі визначення значень динамічних сил, що діють на елементи кріплення труб при зіткненні вагонів, виконаний аналіз міцності несучої конструкції платформи. Кінцево-елементне моделювання, виконане з застосуванням програмного комплексу DSMFem, продемонструвало, що при кріпленні труб безпосередньо до платформи міцність її конструкції не забезпечується. Показано, що для транспортування розглянутих труб доцільно використовувати поярусне кріплення.

Наведено результати обстеження технічного стану головного і проміжного вагонів метрополітену після тривалої експлуатації. Виконано серію розрахунків на міцність методом кінцевих елементів їх металоконструкцій з урахуванням фактичного і прогнозного технічного стану основних несучих елементів. Наведено результати експериментальних досліджень напруженого стану напруженого стану кузовів вагонів метрополітену. Отримано масиви динамічних напруг у конструктивних елементах кузовів вагонів при різних режимах експлуатації. Отриманий масив експериментальних даних використаний для оцінки залишкового ресурсу несучих конструкцій вагонів метрополітену після тривалої експлуатації.