Висвітлено патофізіологічні передумови розвитку критичних станів (КС) за туберкульозу органів дихання (ТОД) у дорослих, їх класифікацію залежно від причин, які призвели до різних ускладнень, від ступеню тяжкості, давності, фази та клінічної форми туберкульозного процесу. Розглянуто питання патогенезу, клінічних проявів, лікувальної тактики за легеневих кровотеч і кровохаркань, гемотараксу, спонтанного пневмотараксу, стенозу гортані, тромбоемболії легеневої артерії, гострої недостатності серця і дихання, ателектазу, інтоксикаційного синдрому. Описано алгоритми діагностики та надання невідкладної медичної допомоги за різних КС під час ТОД. Наведено результати спостережень щодо різних КС за ускладненого перебігу туберкульозу.

Сучасні тенденції епідеміології диктують зміни у системі контролю за туберкульозною інфекцією, одним з найважливіших ланцюгів стає фокус на групи ризику. Отже, розвиток захворювання на туберкульоз відбувається як за законами епідеміології інфекційних, так й неінфекційних захворювань. Проаналізовано питому вагу груп ризику серед вперше виявлених хворих. Згідно з концепцією класичної епідеміології досліджено відносний (RR), атрибутивний (AR) та популяційний атрибутивний (PAR) ризик головних чинників ризику. Низький рівень прибутків та безробіття виявилися найпотужнішими чинниками ризику туберкульозу (спостерігалися у 52,3 - 69,1 % хворих). Найчастішими медичними чинниками були ВІЛ-інфекція (2,4 - 3,5 %) та цукровий діабет (1,7 - 3,2 %). Під час зіставлення одержаних результатів було встановлено, що вплив соціальних чинників на розвиток туберкульозу є найсуттєвішим. Але серед ВІЛ-інфікованих AR захворювання сягав до 97 %, a RR 30,7. Отже, цей чинник ризику є майже винятковою причиною захворювання серед людей, які зазнають його дії. За нинішніх умов облік чисельності категорій ризику не може вважатися точним та потребує суттєвого вдосконалення.