Рассмотрены взгляды врачей-экспертов (психиатров) на значимость основных медико-социальных категорий для формирования экспертного заключения (ЭЗ) при проведении медико-социальной экспертизы. Установлено, что отсутствие чётких разъяснений относительно содержания медицинских, социальных и профессиональных категорий приводит к игнорированию их при вынесении экспертного решения. Подчеркнуто, что определение профессиональных критериев ограничения жизнедеятельности влияет на дальнейшее социальное функционирование, что обуславливает их обязательное отображение в ЭЗ медико-социальной экспертной комиссии.

Досліджено клініко-психопатологічні, соціальні та професійні закономірності формування обмежень життєдіяльності хворих на психічні розлади (528-ми осіб). Визначено чинники, що перешкоджають розробці програми реабілітації хворих. Установлено клініко-психопатологічну структуру зазначених розладів і роль соціальних показників як складових медичного, соціального та професійного критеріїв визначення обмежень життєдіяльності. Розроблено диференційовану комплексну систему визначення цих обмежень та соціальної недостатності у пацієнтів з психічними розладами за умов проведення медико-соціальної експертизи та реабілітації, оцінено її ефективність. Обгрунтовано підходи до оптимізації медико-соціальної реабілітації пацієнтів.

Вперше на основі сучасних досліджень життєдіяльності хворих з психічними та поведінковими розладами вивчено загальну поведінкову дисфункцію та здатність виконувати соціальні ролі. Виділено "слабкі" - "неконтрольовані" соціальні ролі, в яких хворі мають низький адаптаційний потенціал. Встановлено фактори середовища, що провокують вживання алкоголю та є предикторами соціальної дезадаптації, впливають на життєдіяльність пацієнтів з коморбідними розладами (КР). Розроблено модель оцінки соціального функціонування (СФ) даних пацієнтів, яка дозволяє встановити основну дезадаптуючу сферу СФ. Виявлено основні критерії соціальної дезадаптації з визначенням п'яти рівнів функціональних можливостей хворого. Виділено п'ять рівнів загального соціального функціонування (РЗСФ), надано характеристику даного функціонування хворих з КР, вивчено типологію розладів у різних сферах СФ. На основі концепції наслідків хвороби розроблено вітчизняну технологію оцінки СФ хворих з КР у психіатричній практиці, запропоновано підхід, який об'єктивізує встановлення інвалідності залежно від РЗСФ і ступеня обмеження життєдіяльності. Наведено шляхи використання даних дослідження у розробці та корекції індивідуальної реабілітаційної програми з урахуванням можливостей динамічного контролю СФ хворих.

Наведено результати дослідження клініко-психопатологічних, соціальних і професійних закономірностей формування обмежень життєдіяльності хворих на психічні розлади. Встановлено клініко-психопатологічну структуру психічних розладів, а також роль соціальних показників як складових медичного, соціального та професійного визначення життєдіяльності. Розроблено диференційовану комплексну систему визначення обмежень життєдіяльності та соціальної недостатності/неспроможності у даних пацієнтів під час проведення медико-соціальної експертизи та реабілітації, проведено оцінювання її ефективності. Обгрунтовано підходи до оптимізації медико-соціальної реабілітації хворих.

Викладено методи вивчення самоактуалізації безробітного в контексті гуманістичної психології. Досліджено вплив локусу контролю особистості на орієнтацію безробітних до самозайнятості. Розкрито особливості взаємозв'язку ціннісно-смислової сфери та емоційного вигорання. Увагу приділено питанням підвищення ефективності професійної орієнтації в контексті нового закону про зійнятість населення. Розглянуто мотиваційні чинники працевлаштування безробітних. Проаналізовано психологічні виміри професійної успішності.

Обследовано 60 пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС в процессе проведения медико-социальной экспертизы. Установлены следующие факторы ограничения их жизнедеятельности: маскировка нозологических форм психических расстройств церебрастеническим и астеноневротическим синдромами, недостаточная диагностика органического поражения центральной нервной системы радиационного и сосудистого генеза, низкий уровень оказания специализированной стационарной психиатрической помощи. Выяснено, что утрате профессиональных навыков и социальной дезадаптации способствуют: отсутствие постоянной трудовой занятости, низкая квалификация труда, наличие у пострадавших инвалидности первой группы.

Рассмотрены вопросы оказания медицинской, социальной и психологической помощи пострадавшим вследствие техногенных аварий и катастроф (на примере аварии на Чернобыльской атомной электростанции). Подчеркнуто, что реабилитационные мероприятия должны учитывать все аспекты адаптации потерпевших. Решение данной задачи требует создания региональных структур социально-психологической реабилитации, которые бы проводили социально-психологическую диагностику пострадавших, помогали в решении конфликтов, обучали методам управления стрессом.

При исследовании адаптации 36-ти химически зависимых психически больных выявлен низкий уровень функционирования, нарушение навыков общественной и семейной коммуникации. Социальная дезадаптация пациентов обусловлена обнищанием и примитивизацией значимых социальных взаимосвязей. Установлено, что оценка социальной компетентности пациентов с ассоциированными состояниями требует учета количества и качества микросоциальных связей и исследования деятельности в семье - как наиболее весомых факторов ограничения жизнедеятельности. Определено, что в схему реабилитации пациентов с сочетанной патологией должны быть включены медицинские, социальные и психологические мероприятия, направленные на восстановление и расширение межличностных связей, нормализацию отношений в семье.

Рассмотрены вопросы определения основных понятий, которые используются в психиатрической медико-социальной экспертизе. Проанализированы основные категории жизнедеятельности (обучение, общение, ориентация, передвижение, самообслуживание, контроль за своим поведением, трудовая деятельность). Подчеркнуто, что адекватные потребностям больного реабилитационные мероприятия должны базироваться на системном подходе с учетом международных критериев определения социальной недостаточности и дифференцированной системе оценки ограничения жизнедеятельности пациентов при проведении медико-социальной экспертизы.

Розкрито мотиваційно-ціннісні особливості вибору професії батьками та їх дітьми. Досліджено вплив стресостійкості на соціально-психологічну адаптацію персоналу. Вивчено феномен адаптаційного потенціалу студентів за умов ВНЗ. Визначено роль школи раннього розвитку у формуванні особистості майбутнього школяра. Наведено основні параметри психологічної готовності особистості до підприємницької діяльності. Досліджено особливості самооцінки особистості в ситуації безробіття. Розкрито специфіку копінгових стратегій адаптації внутрішньо переміщених осіб за умов пошуку роботи. Проаналізовано теоретичні підходи до проблеми постстресових порушень у разі рольових конфліктів таких осіб. Розглянуто вплив темпераменту на вибір безробітними домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні.

Увагу приділено питанням, що стосуються визначення місця та ролі держави в соціальній адаптації переміщених осіб із зони агресії РФ та учасників АТО, розгляду добровольчого руху в Україні як стримуючого фактору воєнної агресії РФ, внеску громадських організацій і волонтерського руху України в забезпечення територіальної цілісності України. Подано інформацію щодо ролі державного сектору, неурядових організацій, місцевих громад у справі соціально-психологічної реабілітації осіб із посттравматичним синдромом. Розглянуто проблему становлення та розвитку системи державного управління у сфері державної безпеки на регіональному рівні та в територіальних громадах. Висвітлено особливості психологічної корекції та терапії посттравматичного стресового розладу у вимушених переселенців. Проаналізовано досвід зарубіжних країн у сфері соціального захисту військовослужбовців. Проведено аналіз зарубіжного досвіду соціальної та професійної реадаптації ветеранів бойових дій (на прикладі Данії, США, Ізраїлю). Доведено необхідність удосконалення системи антитерористичної безпеки населення України.

Розглянуто питання психологічних та психоемоційних порушень сімейного функціонування. Проаналізовано варіанти поєднання особистісних рис у чоловіків і жінок, які пережили адюльтер; виокремлено можливі шляхи розвитку "сімейного конфлікту". Чоловіки та жінки з високою вірогідністю акцентуації за демонстративним типом схильні до артистизму, позерства, емоційної лабільності, конфліктності з рисами егоцентризму й не завжди адекватною самооцінкою власних дій. Основою такої поведінки є бажання привернути до себе максимум уваги з метою впливу (зокрема контролю поведінки протилежної статі) або бажання в окремих ситуаціях почувати себе слабшим для привернення до себе уваги, часто з агресивними ознаками за відсутності бажаної реакції партнера. Особи з акцентуацією за збудливим типом проявляють слабкість емоційного контролю, підвищену імпульсивність, схильність до конфліктів, слабкість у ставленні до власних зобов'язань. Особам із гіпертимною акцентуацією властиві "нестача почуття дистанції", підвищена роздратованість та вибухи гніву. У чоловіків і жінок з емотивною акцентуацією виявлено знижену здатність до вираження відчуттів, настроїв, переживань, внутрішній страх щодо ставлення до них тих, хто навколо. За результатами дослідження встановлено два варіанти поєднання типів акцентуації в чоловіка та жінки, які мали сукупний руйнівний вплив на життєдіяльність родини: перший - поєднання дистимічної й застрягаючої рис. Провідною у формуванні відносин у родині є схильність до "застрягання" афекту. Задоволеність шлюбом характеризувалася як "абсолютно неблагополучна" та "неблагополучна". Другий - поєднання тривожної й емотивної акцентуацій. Провідною рисою в чоловіків і жінок була схильність до розладів настрою. Часто тривожність пов'язана з приниженням їхньої людської гідності внаслідок адюльтеру партнера. Задоволеність шлюбом визначалася як "неблагополучна" або "скоріше неблагополучна". Зазначається, що перспективами подальшого дослідження в цьому напрямі є наукове обгрунтування й розробки заходів специфічної допомоги у вигляді сімейного консультування порушень життєдіяльності в родині при адюльтері.

Наведено загальні принципи надання психологічної допомоги безробітним. Висвітлено шляхи підвищення активності людини на ринку праці (сценарій тренінгового заняття). Досліджено діагностику прагнення до успіху в пошуках роботи у безробітних і принципи її активізації. Запропоновано тренінгову програму з формування адекватної самооцінки та корекції тривожності особистості безробітного. Увагу приділено стресу як чинник психоемоційного стану безробітних жінок. Охарактеризовано психологічну профілактику явища прокрастинації в ситуації невизначеності. Наведено психологічні рекомендації з надання допомоги внутрішньо переміщеним особам. Визначено особливості системи психологічного захисту учасників антитерористичної операції. Досліджено організацію роботи щодо профорієнтації учнівської молоді та мотивації до вибору професії.