Досліджено закономірності структурно-функціональної організації біогеоценотичного покриву північно-східного макросхилу Українських Карпат, глибини та наслідки антропогенних змін у його будові та роботі. Наведено карти корінного та сучасного біогеопокриву, біогенологічного та еколого-економічного районування, узагальнено морфологічну, енергетичну біогеохімічну та гідрологічну оцінки виділених територіальних одиниць. Складено базову екологічну характеристику досліджуваної території, обгрунтовано систему комплексного моніторингу та накреслено можливі способи оптимізації довкілля.

Поданы материалы экспедиционных почвенных исследований пойменных комплексов Закарпатья. Подробно описаны 14 почвенных профилей, характеризирующих 4 типа природных почв и их антропогенизированных аналогов. Исследования являются первым этапом всестороннего изучения особенностей строения, свойств и функций почв пойменных комплексов Закарпатья.

Отмечено, что лесной комплекс первого украинского резервата "Памятка Пеняцкая" является уникальным природным, научным и историко-культурным памятником Украины. Оценена разнообразность растительных и почвенных условий. Установлены изменения экологических параметров за последние 70 лет. Определены возможные перспективы оптимизации заповедного режима.

Охарактеризовано раритетні види рослин лучних екосистем Українських Карпат і Передкарпаття. Розглянуто геологічну будову, орографію, клімат, грунтовий покрив, ландшафтну структуру Українських Карпат. Подано інформацію про про такі види созофітів лучних екосистем даного регіону, як зелениця альпійська, баранець звичайний, плаунок плауноподібний, гронянка півмісяцева, білоцвіт весняний, нарцис вузьколистий, осока скельна, булатка довголиста, айстра альпійська, скорзонера низька, аконіт міцний.

Обговорено питання розробки біотопної (оселищної) концепції збереження біотичної різноманітності в Україні, принципи класифікації біотопів (типів оселищ), їх структури, формування відповідних баз даних, а також практичні аспекти розробки та втілення даної класифікації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.25 Api*80

Рубрики:

Araliales

Шифр НБУВ: Ж100193 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.21 Ace*80 + П382.15

Рубрики:

Sapindales

Клени. Явори (Acer spp.)

Шифр НБУВ: Ж100193 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено екологічну оцінку інвазійних видів рослин і проаналізовано особливості динаміки їх поширення. Групу інвазійних видів рослин Закарпаття складають 43 види. Провідною родиною є Asteraceae, за часом занесення переважають кенофіти, за способом занесення - ергазіофігофіти. Панівною життєвою формою серед інвазійних видів рослин є гемікриптофіти. За відношенням до водного фактора домінують мезофіти, до інтенсивності освітлення - геліофіти, до фактора родючості грунту - еутрофи. Для інвазійних видів рослин Закарпаття характерні три типи просторового поширення: стрічковий, суцільний і змішаний. Наявність тривалої лаг-фази характерна для більшості інвазійних видів рослин, експоненціальна фаза у їх поширенні почалася наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. Наведено "Конспект інвазійних видів рослин Закарпаття", у якому надано екологічну та хорологічну характеристики цих видів.

Проведено аналіз природних і напівприродних типів оселищ стосовно їх сприйнятливості до інвазії та зроблено оцінку впливу інвазійних видів рослин на оселища Закарпаття, регіонально рідкісні та включені до Червоної книги України види. Інвазійні види рослин негативно впливають на 8 типів водних оселищ, 5 прибережних, 3 ксеротермних, 8 лучних, 5 чагарникових, 12 лісових та 1 піщано-піонерний, загалом 42 типи природних і напівприродних оселищ Закарпаття. Ці оселища є середовищем існування для 49-ти регіонально рідкісних видів рослин і 38-ми видів, включених до Червоної книги України. Із червонокнижних статус "вразливих" мають 19 видів, "неоцінених" - 11, "рідкісних" - 5 і "зникаючих" - 3 види. Найменший вплив інвазійних видів спостерігається серед альпійських, болотних, струмково-джерельних і скельних типів оселищ. Наведено список оселищ Закарпаття, які зазнають негативного впливу інвазійних видів рослин.

Наведено результат дослідження лісового законодавства України та практики управління лісовим сектором в аспекті збереження біорізноманіття та природних екосистем. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства, нормативних актів і їх практичного застосування. Проаналізовано міжнародні вимоги та рекомендації відносно збереження біорізноманіття, зокрема лісового. Увагу приділено дослідженню вимог ратифікованих Україною міжнародних конвенцій, резолюцій Міністерських конференцій із захисту лісів у Європі, критеріїв та індикаторів сталого ведення лісового господарства, загальноєвропейських практичних рекомендацій у цій сфері. Вимоги міжнародних конвенцій розглянуто в аспекті їх відображення в законодавстві України. Подано інформацію про концептуальні засади природоохоронної справи та сучасні форми територіальної охорони природи, що сформовані та використовуються у Європі. Наведено рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного природоохоронного законодавства й окремих законів, а також їх адаптації до законодавства ЄС.

Представлені експериментальні дослідження менеджменту інвазійних видів рослин. Визначено ефективність систематичного багаторічного скошування, як одного з основних способів контролю шести модельних інвазійних видів: Solidago serotinoides, S. canadensis, Reynoutria japonica, R. х bohemica, Helianthus tuberosus, Heracleum sosnowskyi та зрізування під корінь як метод контролю Heracleum sosnowskyi. Результати експерименту із скошування модельних інвазійних видів рослин вказують на зменшення їх проективного покриття у 3 - 5 разів, поряд зі зростанням кількості природних видів на 40 - 70 %. Матеріали досліду із зрізування борщівника Сосновського демонструють збільшення кількості природних видів рослин, яка за чотири роки експерименту (2011 - 2015 рр.) зросла на 73 %, поряд з зменшенням проективного покриття борщівника Сосновського у понад 10 разів з 95 до 9 %. Механічні методи контролю є досить ефективними коли застосовуються систематично та регулярно у відповідний період вегетаційного сезону, що виключає повторну регенерацію.

Наведено інформацію про процес і основні підсумки другого етапу процесу номінування українських ділянок букових пралісів і старовікових лісів України до пан'європейського об'єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи". Попри окремі зауваження експертів МСОП щодо пан'європейської номінації, 7 липня 2017 р. на засіданні Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в рамках 41 сесії (м. Краків, Польща) було прийнято історичне рішення про розширення чинного Об'єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО за рахунок 63 ділянок букових пралісів та старовікових лісів із 10 європейських країн та його перейменування в "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи". Комітет Всесвітньої спадщини визнав осередки лісів з Албанії, Австрії, Бельгії, Болгарії, Хорватії, Італії, Румунії, Словенії, Іспанії та України світовим надбанням, оскільки вони є свідченням виняткової еволюції та впливу букових екосистем у Європі після останнього льодовикового періоду. У цьому переліку Україна представлена 9 ділянками, які охороняються в НПП "Синевир", "Зачарований край" і "Подільські Товтри" та ПЗ "Горгани" і "Розточчя" загальною площею 5473,47 га та площею буферних зон 8161,55 га. Ці частини розташовані на території двох букових лісових регіонів - Карпатського та Полонсько-Подільсько-Молдовського. Унаслідок розширення, на даний час українська складова об'єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи" складається із 15 складових частин загальною площею 28 985,97 га та площею буферних зон 43035,85 га. Частка України на території транснаціональної серійної спадщини становить 31,5 %, а частка Карпатського біосферного заповідника - 22,8 %. Створено новий європейський аспект співпраці в охороні природи (12 країн континенту), що дозволяє підвищити ефективність управління та досліджень букових деревостанів у межах континенту, стимулюватиме створення нових природоохоронних територій, а також формування моделей наближення громадськості до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з метою екоосвіти та збереження довкілля.

Наведено інформацію про процес і основні підсумки другого етапу процесу номінування українських ділянок букових пралісів і старовікових лісів України до пан'європейського об'єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи". Попри окремі зауваження експертів МСОП щодо пан'європейської номінації, 7 липня 2017 р. на засіданні Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в рамках 41 сесії (м. Краків, Польща) було прийнято історичне рішення про розширення чинного Об'єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО за рахунок 63 ділянок букових пралісів та старовікових лісів із 10 європейських країн та його перейменування в "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи". Комітет Всесвітньої спадщини визнав осередки лісів з Албанії, Австрії, Бельгії, Болгарії, Хорватії, Італії, Румунії, Словенії, Іспанії та України світовим надбанням, оскільки вони є свідченням виняткової еволюції та впливу букових екосистем у Європі після останнього льодовикового періоду. У цьому переліку Україна представлена 9 ділянками, які охороняються в НПП "Синевир", "Зачарований край" і "Подільські Товтри" та ПЗ "Горгани" і "Розточчя" загальною площею 5473,47 га та площею буферних зон 8161,55 га. Ці частини розташовані на території двох букових лісових регіонів - Карпатського та Полонсько-Подільсько-Молдовського. Унаслідок розширення, на даний час українська складова об'єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи" складається із 15 складових частин загальною площею 28 985,97 га та площею буферних зон 43035,85 га. Частка України на території транснаціональної серійної спадщини становить 31,5 %, а частка Карпатського біосферного заповідника - 22,8 %. Створено новий європейський аспект співпраці в охороні природи (12 країн континенту), що дозволяє підвищити ефективність управління та досліджень букових деревостанів у межах континенту, стимулюватиме створення нових природоохоронних територій, а також формування моделей наближення громадськості до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з метою екоосвіти та збереження довкілля.

Увагу приділено оцінці впливу транспортної інфраструктури на біорізноманіття. Зазначено, що представлені дані спрямовані на вироблення управлінських рішень щодо зменшення негативного впливу транспортної інфраструктури на природу Карпат. Наведено аналіз сучасного стану справ розвитку транспортної інфраструктури, безпечної для довкілля в різних країнах Карпатського екорегіону; каталог заходів, які мають вирішальне значення для міграції тварин; огляд зацікавлених сторін, які впливають на процес розвитку інфраструктури. Подано рекомендації щодо сталого розвитку транспорту й оцінки впливу транспорту на довкілля.