Рассмотрена рецепция библейских мотивов, образов в произведениях писателей-современников - А.Блока и Л.Украинки. Проведен сопоставительный анализ поэм, позволяющий выявить общие закономерности, которые наблюдались в начале века в осмыслении художественной литературой Святого Письма. На уровне мотивов, образов освещены особенности интерпретации Библии, отмечено своеобразие творческих индивидуальностей.

Розкрито засади міфопоетики художньої версії самотності у прозі Г.Пагутяк. Розглянуто питання творчої реалізації ідейно-естетичних засад у прозі Н.Королевої. Проаналізовано загальнолюдські моральні цінності у творчості О.Довженка. Висвітлено жанрову своєрідність повісті О.Кобилянської "Земля". Охарактеризовано поезію В.Стуса в контексті національного літературного дискурсу, визначено функцію антитези у ліричних творах письменника. Описано стильові особливості ранньої поезії М.Вінграновського.

Раскрыты основы мифопоэтики художественной версии одиночества в прозе Г.Пагутяк. Рассмотрены вопросы творческой реализации идейно-эстетических основ в прозе Н.Королевой. Проанализированы общечеловеческие моральные ценности в творчестве А.Довженка. Освещено жанровое своеобразие повести О.Кобылянской "Земля". Охарактеризована поэзия В.Стуса в контексте национального литературного дискурса, определена функция антитезы в лирических произведениях писателя. Описаны стилевые особенности ранней поэзии Н.Винграновского.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш107.70 + Ш401.1

Рубрики:

Текст

Художній твір як система <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто існуючі літературознавчі підходи щодо вивчення міжтекстової взаємодії. Виявлено інтертекстуальні зв'язки між творами письменників Празької літературної школи, їх попередників і сучасників, з'ясовано форми та типи інтертекстуальності. Здійснено дослідження діалогічних зв'язків між текстами як результатів опосередкованих або безпосередніх контактів: Є.Маланюка та Ю.Дарагана, О.Теліги та Н.Левіцької-Холодної, Л.Мосендза та Ю.Клена, О.Ольжича й І.Ірлявського. Показано, що Празька літературна школа формувалася у контексті національної та світової традицій.

Рассмотрены существующие литературоведческие подходы к изучению межтекстового взаимодействия. Установлены интертекстуальные связи между произведениями писателей Пражской литературной школы, их предшественников и современников, описаны формы и типы интертекстуальности. Осуществлено исследование диалогических связей между текстами как результатов опосредованных или непосредственных контактов: Е.Маланюка и Ю.Дарагана, Е.Телиги и Н.Левицкой-Холодной, Л.Мосендза и Ю.Клена, О.Ольжича и И.Ирлявского. Показано, что Пражская литературная школа формировалась в контексте национальной и мировой традиций.

Проаналізовано синкретизм художнього мислення в українській прозі 1920-х рр. Описано естетичну функцію міфологічних образів у творі "Мерехтливі зорі" В. Гайворонського, поезію Т. Шевченка в аспекті рецепції образів і мотивів Старого завіту. Висвітлено явища бароко та модернізму у праці Д. Чижевського "Маяковський і Кальдерон". Розглянуто питання інтерпретації українського козацтва в давніх творах польських авторів. Визначено своєрідність осмислення біблійних текстів у поезії Л. Талалая.

Проанализирован синкретизм художественного мышления в украинской прозе 1920-х гг. Описаны эстетическая функция мифологических образов в произведении "Мерцающие звезды" В. Гайворонского, поэзия Т. Шевченко в аспекте рецепции образов и мотивов Старого завета. Освещены явления барокко и модернизма в труде Д. Чижевского "Маяковский и Кальдерон". Рассмотрены вопросы интерпретации украинского казачества в древних произведениях польских авторов. Определено своеобразие осмысления библейских текстов в поэзии Л. Талалая.

Розглянуто творчість українських письменників-емігрантів міжвоєнних десятиліть XX ст., зокрема, В. Винниченка, С. Черкасенка, О. Олеся, У. Самчука, Є. Маланюка, Ю. Липи, О. Лятуринської, Ю. Дарагана, Н. Лівицької-Холодної. Наведено біографії українських письменників-експатріантів, бібліографічні описи їх основних видань і літературних джерел про них.

Рассмотрено творчество украинских писателей-эмигрантов межвоенных десятилетий XX в., в частности, В. Винниченко, С. Черкасенко, А. Олеся, У. Самчука, Е. Маланюка, Ю. Липы, О. Лятуринской, Ю. Дарагана, Н. Ливицкой-Холодной. Приведены биографии украинских писателей-экспатриантов, библиографические описания их основных изданий и литературных источников о них.

Вперше в українському літературознавстві розглянуто художню творчість письменників Празької літературної школи як цілісний гетерогенний текст, який містить елементи різних дискурсів: суспільно-політичного, історичного, ідеологічного, літературного. Виявлено найбільш показові форми інтертекстуальної взаємодії, простежено її багаторазовий характер. Висвітлено взаєморецепцію "пражан" як основу формування літературної школи. У межах аналізованого явища розкрито процеси інтеграції та дезінтеграції, запропоновано критерії диференціації школи та групи й обгрунтовано доцільність корекції усталеної щодо них дефініції. Показано, що дослідження триєдності текст - контекст - інтертекст відкриває перспективи для системного осмислення даного літературного феномена як цілісного явища в історії української літератури XX ст.

Наведено матеріали наукової конференції Донецького відділення Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка, яка відбулася у березні 2009 р. Визначено інтертекстуальність як темпоральна форма вираження авторської свідомості. Розкрито специфіку реалізації сценарної конструкції у художньому творі, вивчення поетичного доробку І. Світличного на заняттях з літератури рідного краю, бібліологічне краєзнавство як складову частину сучасних краєзнавчих студій. Висвітлено традиції європейського романтизму в українській літературі наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано генологічну назву "дума" в польській романтичній традиції. Описано архітектурні знаки в культурософських текстах Л. Українки, мотиви чарування у баладах М. Костомарова, урбаністичні топоси у творах Б. Антоненка-Давидовича. Розглянуто питання модерної естетики української прози 1920-х рр., модифікації жіночої персоносфери у малій прозі Л. Тарнашинської, конфлікту між жіночою ідентичністю та панівною ідеологією як сюжетної основи малої прози І. Вільде.

Приведены материалы научной конференции Донецкого отделения Научного общества имени Т.Г.Шевченко, которая состоялась в марте 2009 г. Определена интертекстуальность как темпоральная форма выражения авторского сознания. Раскрыты специфика реализации сценарной конструкции в художественном произведении, изучения поэтического наследия И. Свитличного на занятиях по литературе родного края, библиологическое краеведение как составляющая часть современных краеведческих студий. Освещены традиции европейского романтизма в украинской литературе конца ХІХ - начала ХХ ст. Проанализировано генологическое название "дума" в польской романтической традиции. Описаны архитектурные знаки в культурософских текстах Л. Украинки, мотивы колдовства в балладах Н. Костомарова, урбанистические топосы в произведениях Б. Антоненка-Давидовича. Рассмотрены вопросы модерной эстетики украинской прозы 1920-х гг., модификации женской персоносферы в малой прозе Л. Тарнашинской, конфликта между женской идентичностью и господствующей идеологией как сюжетной основы малой прозы И. Вильде.

Висвітлено проблему інтертекстуальності та рецепції художнього слова, конкретизовано категоріальний апарат міжтекстових студій, уточнено семантику літературознавчих понять "художній текст", "дискурс", "інтертекст", "метатекст", "метатроп". На підставі узагальнення та систематизації розроблених типологій запропоновано модель інтертекстуального аналізу художнього тексту, охарактеризовано сферу застосуваня ідей інтертекстуальності. Увагу приділено аналізу концепцій, які дозволяють розглядати українську літературу в тісних контактах з іншими літературами світу - як невід'ємну ланку світового культурного процесу.

Освещена проблема интертекстуальности и рецепции художественного слова, конкретизирован категориальный аппарат межтекстовых студий, уточнена семантика литературоведческих понятий "художественный текст", "дискурс", "интертекст", "метатекст", "метатроп". На основе обобщения и систематизации разработанных типологий предложена модель интертекстуального анализа художественного текста, охарактеризована сфера применения идей интертекстуальности. Уделено внимание анализу концепций, позволяющих рассматривать украинскую литературу в тесных контактах с другими литературами мира - как неотъемлемое звено мирового культурного процесса.

На матеріалі української поезії межі XIX - XX століть простежено взаємозближення музики і літератури, виявлено численні літературно-музичні кореляції, що підтверджують тенденцію до взаємозбагачення різних видів мистецтва і продуктивність авторських пошуків у цьому напрямку. На основі запропонованих зарубіжними вченими класифікацій здійснено систематизацію літературно-музичних кореляцій в українській поезії зазначеного періоду.

Розглянуто проблему синтезу мистецтв у творчості таких українських письменників, як Є. Маланюк, Г. Мазуренко, Л. Мосендз, що працювали у міжвоєнний час за межами України. Звернено увагу на перекодування засобів одного виду мистецтва іншим, наслідки взаємодії живопису, музики і літератури.

Наведено біобібліографічні відомості про українських письменників діаспори П. Андрієнко-Данчук, І. Арделяна, П. Бака, О. Барчинського та ін. Зібрано та систематизовано біографічні факти, наведено перелік художніх творів літераторів, які розпочали чи продовжили творчу діяльність за межами України, даючи оцінку суспільно-політичним процесам, що мали місце в Україні та призвели до їх вимушеної чи добровільної еміграції. Проаналізовано довідкові та літературно-критичні матеріали про письменників.

Висвітлено творчість В. Стуса в контексті дисидентського руху, правові аспекти діяльності митця, смислову поліфонію лірики та поетику прози. Особливу увагу приділено літературно-мистецьким зв'язкам і мовним аспектам творчості поета. Розглянуто історико-правові аспекти діяльності Української Гельсінської групи. Простежено долю дисидентського руху в СРСР із точки зору синергетичної моделі суспільного розвитку. Увагу приділено міфологічній символіці астральних образів у поезії В. Стуса. Розглянуто проблему рецепції німецькомовними авторами феномену поета. Подано інформацію про розмежування односкладних і двоскладних структур залежно від інтонаційних характеристик (на матеріалі поезії В. Стуса).

Зіставлено кінотрилогію О. Муратова з повістями ("Сентиментальна історія", "Повість про санаторійну зону") і романом ("Вальдшнепи") М. Хвильового на структурному, жанрово-стильовому, семіотичному рівнях. Охарактеризовано особливості кіноадаптації творів, простежено зміщення акцентів в екранізованих версіях. Актуалізовано проблему виявлення та поглиблення зв'язку художньої літератури з іншими видами мистецтва, зокрема з кіно. Здійснено досліження літературознавчої, літературної і кінематографічної рецепцій прози М. Хвильового, окреслено художньо-естетичні домінанти його творчості.

З'ясовано історію виникнення теорії інтертекстуальності та розкрито її основні положення. Висвітлено ключові проблеми теорії й методики інтертекстуальних досліджень, подано зразки аналізу художніх творів з позицій інтертекстуальності / інтермедіальності. Досліджено застосування інтертекстуального підхіду для вирішення важливих літературознавчих і міждисциплінарних завдань. Охарактеризовано характерні тенденції розвитку сучасної літературознавчої науки, яка активно засвоює зарубіжний досвід. Процес народження смислів не піддається чіткій фіксації, залежить від багатьох чинників. Зауважено, що мінливість і множинність смислів ускладнює тлумачення художнього тексту. Інтертекстуальність усуває однозначність його сприйняття, змушує реципієнта долучати смисловий потенціал уведених у текст фрагментів і таким чином розширювати його асоціативний спектр, відновлювати забуті та приховані смисли.