Значну питому вагу в системі загроз національній безпеці України мають прояви злочинної діяльності, а також інші види правопорушень та девіантної поведінки, які опосередковують або зумовлюють злочинні прояви. Від кримінальних загроз потерпають всі складові національної безпеки України, що дозволяє вести мову як про загальний вимір національної безпеки, в якому має забезпечуватись безпека від кримінальних загроз, так і про самостійну кримінологічну складову національної безпеки. За умов бурхливого розвитку інформаційного суспільства забезпечення кримінологічної безпеки неможливе без врахування специфіки інформаційної сфери та можливостей інформаційного простору як щодо продуціювання кримінальних загроз, так і щодо підвищення результативності протидії вказаним загрозам, що вимагає врахування в діяльності з забезпечення кримінологічної безпеки факторів інформаційної причинності у злочинній діяльності та інформаційних характеристик кримінальних загроз.

З 01 січня 2011 року набув чинності Закон України "Про захист персональних даних", спрямований на впровадження всеохоплюючого механізму захисту персональних даних, які збираються, обробляються та/або зберігаються будь-якою фізичною чи юридичною особою на території України. З 09 травня набрали чинності Закон України "Про доступ до публічної інформації" та нова редакція Закону України "Про інформацію", ухвалені парламентом 13 січня 2011 року. Зазначені нормативно-правові акти істотно змінили існуюче правове поле інформаційної діяльності в Україні, тому заслуговують на увагу наукової спільноти, юристів-практиків та широких кіл громадськості. За результатами проведеного огляду слід дійти висновку, що наявний пакет "інформаційних законів" навряд чи можуть вважатися гідною заміною попередньої редакції Закону України "Про інформацію", яка носила комплексний характер. Продовжують існувати численні колізії між правом на інформацію, правом доступу до інформації та необхідністю забезпечувати недоторканість приватного життя, принципами інформаційної глобалізації та необхідністю забезпечення безпеки інформаційного простору. Такий стан речей буде зберігатися ще досить довго і може бути виправлений лише тоді, коли наріжним каменем для розробки інформаційного законодавства стане саме інформація (як об'єкт правовідносин та цивілізаційний феномен в умовах реалізації концепції сталого розвитку), її система та структура (в т.ч. чітке розмежування на види та категорії за режимом доступу), а також відповідні права учасників відносин, що складаються з приводу інформації, та інформаційна безпека.

Розглянуто питання інформаційного детермінізму в науках кримінального циклу (кримінальному праві, кримінології, криміналістиці тощо), які пропонується розглядати з точки зору концепції бутстрапу, застосованої до феномену злочинності.

Розглянуто проблеми, пов'язані із впливом віртуальних спільнот на національну та міжнародну безпеку.

Ефективне оцінювання ризиків та загроз злочинності являє собою запоруку належного забезпечення кримінологічної безпеки та превентивного управління відповідною підсистемою національної безпеки. На перший план при цьому виходить проблема інформаційної причинності, адже пізнання та використання в науках кримінального циклу та правоохоронній практиці закономірностей існування інформаційних взаємозв'язків відкриває нові перспективи в досягненні їх основної спільної мети - забезпечення кримінологічної безпеки, а також привносить нові ідеї щодо співвідношення загальної детермінації та свободи волі при вчиненні злочину, розуміння причин та умов злочинності, причинно-наслідкового зв'язку у механізмі злочину, так званого "елементу вірогідності", відображення механізму злочину, прогностичних можливостей правоохоронних органів тощо.

Розглянуто специфічні аспекти впливу сучасних телекомунікаційних технологій на структурні зміни угрупувань організованої злочинності та визначено можливі тенденції у формуванні такого роду утворень, що діють у сфері комп'ютерної злочинності.

Розглянуто загальнотеоретичні засади та практичні аспекти управління ризиками та досліджено можливості його застосування у сфері протидії організованій злочинності в Україні. Досліджено різні шляхи забезпечення кримінологічної безпеки суспільства з використанням методів управління ризиками. Висвітлено специфіку управління ризиками кримінологічної безпеки та суб’єктами забезпечення кримінологічної безпеки. Проаналізовано процес управління ризиками організованої злочинності в Україні шляхом максимізації ризиків для злочинної діяльності в організованих формах. Охарактеризовано управління ризиками у прийнятті рішень при здійсненні заходів щодо запобігання та протидії організованій злочинності в Україні. Увагу приділено політиці та стратегії управління ризиками організованої злочинності.