Вивчено вплив ендотоксину грамнегативної кишкової палички на моноцити та нейтрофільні гранулоцити у здорових осіб, а також хворих на акантолітичну пухирчатку. Встановлено, що ендотоксин грамнегативної кишкової палички у здорових осіб справляє виражений стимулювальний вплив на кисневозалежні механізми бактерицидності нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів, а також виявляє прокоагулянтну дію. У хворих на акантолітичну пухирчатку у період ремісії ендотоксин стимулює кисневозалежні механізми бактерицидності.

Викладено авторську концепцію виникнення простатиту на базі останніх доплерографічних досліджень. Було встановлено: гемодинамічні розлади в разі простатитів призводять до виникнення ішемічного простатиту, коли порушується артеріальний прилив, а у разі порушення венозного відтоку виникає гіперемічний простатит. Вивчено ефективність методу ультразвукового трансректального дуплексного сканування у хворих з ішемічним або гіперемічним типом запалення передміхурової залози і їх лікування з використанням препаратів "Енелбін" та "Детралекс". Наведені дані дають підставу говорити про правомірність викладених механізмів розвитку ішемічних та гіперемічних простатитів і патогенетичну доцільність використання вазотропних препаратів.

Під час дослідження параметрів гемостазу у хворих на акантолітичну пухирчатку, яким проводили базову терапію з використанням глюкокортикоїдів, відзначено уповільнення активованого часткового тромбопластинового часу, зниження активності антитромбіну III активаторної активності крові та активності урокінази в сечі. У разі використання в комплексі лікування хворих дипіридамолу спостережено вірогідні позитивні зміни показників гемостазу. Рекомендовано використання дипіридамолу у хворих на акантолітичну пухирчатку у період загострення та ремісії.

Наведено клініко-лабораторні дані результатів застосування дифлазону в терапії оніхомікозів у 46-ти пацієнтів. Установлено високу ефективність лікування за запропонованою схемою: по 100 мг дифлазону 1 раз на добу, 2 рази на тиждень, курс лікування 12 - 20 тижнів. Таке застосування дифлазону запропоновано для широкого використання у ході лікування оніхомікозів.

Зазначено, що під спостереженням було 22 хворих на акантолітичну пухирчатку (8 захворіли вперше, 14 госпіталізовано в стаціонар у зв'язку з загостренням). Виявлено вміст фібронектину у плазмі крові, сечі, пухирній рідині, а також рівень ПДФ, активність АТ-III. У хворих на акантолітичну пухирчатку зареєстровано гіпофібронектинемію, розвиток якої значною мірою обумовлено відсутністю фібронектину з ексудатом рідини пухирів. Гіпофібронектинемія протікає паралельно з синдромом дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. У людей, що довго хворіють лікування за умов стаціонару з використанням глюкокортикостероїдів не призводить до нормалізації рівня фібронектину та усунення синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, тоді як у вперше захворілих після лікування за умов стаціонару спостерігалась тенденція до нормалізації рівня фібронектину в плазмі, але зберігаються ознаки гіперкоагуляції. Одержані дані можуть служити основою для розробки підходів щодо медикаментозної корекції виявлених змін.

За допомогою методу твердофазного імуноферментного аналізу вивчено вміст антитіл до ендотоксинів класу A, M та G у сироватці крові 38-ми хворих на мікробну екзему. Рівень антитіл до ендотоксинів класів G та M у сироватці крові хворих на мікробну екзему був істотно нижчим, ніж у здорових донорів. Одержані дані свідчать про необхідність проведення подальших досліджень, спрямованих на конкретизацію патогенетичних механізмів участі ліпополісахаридів грамнегативної мікрофлори кишечнику та антитіл до ендотоксинів у виникненні та перебігу мікробної екземи та інших видів хронічного дерматозу.

Запропоновано метод патогенетичної терапії мікробної екземи з використанням в комплексі лікувальних препаратів реосорбілакту та ербісолу. Проведено лікування 72-х хворих, яке виявилося ефективним в усіх пацієнтів, переносимість препаратів добра, побічних реакцій не було. Відзначено регресування клінічних ознак дерматозу, нормалізацію показників ендогенної інтоксикації, імунного статусу та вільнорадикального окиснення. Рекомендовано використання реосорбілакту та ербісолу в терапії мікробної екземи.

Зазначено, що клінічне використання системного препарату "Мікосист" компанії Ріхтер Гедеон Р. Т. у 56-ти хворих на хронічний та гострий кандидозний вульвовагініт свідчило про його високу клінічну ефективність, добру переносимість, що і стало основною для його широкого використання у практиці.

Наведено дані порівняльного аналізу найближчих та віддалених результатів лікування хворих на атопічний дерматит і мікробну екзему з використанням вітчизняного комбінованого препарату "Кремген". Результати дослідження свідчать про високу ефективність кремгену, добру перносимість у порівнянні з існуючими зовнішніми комбінованими препаратами. Препарат рекомендовано для широкого використання під час лікування атопічного дерматиту та мікробної екземи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.74-25 + Р264.863

Рубрики:

Лускатий лишай (псоріаз)

Мікрофлора шлунка і кишечника

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: демодикоз, терапия, патогенез, Спрегаль, эфироносы
Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.123.19-52

Рубрики:

Інші глибокі мікози

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.74-2

Рубрики:

Лускатий лишай (псоріаз)

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р608.61-52

Рубрики:

Мікози нігтів

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р120.113.1

Рубрики:

Ультрафіолетові промені та їх гігієнічна оцінка

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В комплексной терапии 46-ти пациентов с хламидийной инфекцией урогенитального тракта использована новая форма фторхинолонов - офлоксацин пролонгированного действия "Заноцин OD", применение которого показало высокую (95,6 %) клиническую эффективность. Ближайшие и отдаленные результаты исследования показали целесообразность его применения при урогенитальном хламидиозе в качестве препарата выбора.

Одержано позитивний клiнiчний ефект вiд використання "Лiвенцiале Форте" у комплексному лiкуваннi псорiазу. Розроблено метод комплексної патогенетичної терапiї псорiазу, який сприяє нормалiзацiї трансамiназ сироватки кровi, а також пiдвищенню ефективностi лiкування.

Цель исследования - иммуногистохимическое изучение нарушений дифференцировки кератиноцитов в процессе лечения псориаза традиционной методикой и с введением метатрексата. Материалом для исследования взяты биоптаты кожи у 30-ти больных псориазом, которые были разделены на 2 группы в соответствии с методами лечения. При иммуногистохимическом исследовании биоптатов кожи наблюдали динамическое снижение экспрессии СК34bЕ12 в процессе лечения наиболее выраженного у больных с применением метатрексата. Антикератинизирующий эффект в основной группе больных проявляется подавлением пролиферации эпидермальных кератиноцитов, нормализацией дифференцирования ороговевающего эпителия, уменьшением сцепления роговых клеток. Последнее приводит к более быстрому их отшелушиванию и предотвращает образование роговых масс. Включение препарата метотрексат в схемы лечения псориаза позволяет добиться более быстрой регрессии псориатических элементов и уменьшить тяжесть обострений процесса.

Зазначено, що гістафен має переваги у порівнянні з антигістамінними препаратами другого покоління в лікуванні алергійних станів, у патогенезі яких важливу роль відіграє гістамін, який є медіатором алергійних реакцій. Виявлено позитивний терапевтичний ефект у лікуванні хворих з різними алергодерматозами, добру комплаєнтність і переносимість препарату гістафен.

З метою оптимізації місцевої терапії пацієнтів з бактеріальними хворобами шкіри використано комбінований препарат "Банеоцин", до складу якого входять бацитрацин цинк та неоміцину сульфат. Виявлено високу ефективність, хорошу комплаєнтність та добру переносність препарату "Банеоцин".

Наведено результати комплексного клінічного, імунологічного, біохімічного аналізу 125-ти хворих на акантолітичну пузирчатку (АП). На підставі вивчення перерозподілу рецепторів лектинів та взаємодії антитіл до антигенів епідермісу запропоновано високоінформативні методи ранньої диференційної діагностики АП. Описано формування акантолітичних клітин Тцанка шляхом апоптозу кератиноцитів. Установлено, що тяжкий проградієнтний перебіг АП корелює з високим рівнем аутоантитіл до одно- та двониткової ДНК (анти-ss-ДНК IgG і анти-ds-ДНК IgG), низьким рівнем антитіл класу IgM до ліпополісахариду кишкової палички (анти-ЛПС-IgM) та високим рівнем IgA, а також вираженим дисбалансом системи протеолізу, гемостазу, що супроводжувалось синдромом ендогенної інтоксикації. Виявлені порушення формують хибне патогенетичне коло у даної категорії хворих, створюють умови для важкого безперервно рецидивного перебігу захворювання та зниження ефективності традиційних схем лікування. Під час вивчення фенотипу Т-хелперів установлено можливість індивідуального підбору доз ГКС. З урахуванням виявлених патогенетичних механізмів проградієнтного перебігу дерматозу запропоновано комплексні індивідуалізовані методи терапії з використанням пара(аміометил)бензойної кислоти, свіжомороженої плазми, селективної гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах, курантілу (дипірідамолу), які дозволяють одержати високу клінічну ефективність та ранню реабілітацію хворих.