Розкрито економічну суть поняття "економічна ефективність банківської діяльності". Розроблено концептуальні засади визначення ефективності банківської діяльності на базі системного підходу, запропоновано її визначати на трьох організаційно-функціональних рівнях її прояву: системи банків другого рівня, окремої банківської установи, структурного підрозділу банку. Формалізовано одинично-кількісний, коефіцієнтний, аналітичний та системний підходи до оцінювання економічної ефективності дослідженої діяльності, обгрунтовано доцільність їх застосування залежно від рівня банківської діяльності. Диференційовано методи оцінювання ефективності банківської діяльності залежно від ієрархічного рівня. Сформовано системи показників та створено методи її визначення на кожному організаційно-функціональному рівні її прояву. Запропоновано новий підхід до визначення економічної ефективності щодо системи банків другого рівня, що базується на виявленні ступеня виконання банківською системою притаманних їй функцій. Побудовано та реалізовано нормативно-індексні моделі ефективності діяльності банку та його структурних підрозділів (кредитного та депозитного). Для кожної моделі обгрунтовано систему показників, які дають змогу враховувати запропоновані концептуальні засади визначення ефективності на рівні банку та його структурних підрозділів.

Розкрито сутність і функції грошей. Подано інформацію про грошовий оборот і грошову масу, що його обслуговує. Розглянуто механізм формування пропозиції грошей та грошово-кредитної політики. Показано роль грошей у ринковій економіці. Обгрунтовано теорії грошей. Охарактеризовано форми та види кредиту. Викладено теоретичні основи діяльності комерційних банків. Надано відомості про міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх спіробітництва з Україною.

Мета роботи - аналітичний огляд та аналіз стратегій розвитку фінансового та банківського секторів на період до 2020 р. у системі економічної науки. Проаналізовано вектори розвитку, окреслені у Комплексній програмі розвитку фінансового сектора України до 2020 року (Програма) та Проекті Стратегії розвитку банківської системи України на 2016 - 2020 рр. Представлені державні стратегічні документи дають право стверджувати, що для створення ефективної моделі розвитку фінансових установ в Україні пріоритетом на найближчі роки повинна стати зміна монетарної політики в бік сприяння економічному зростанню; перетворення банків у інструменти економічного розвитку; зміна структури економіки і стимулювання експорту технологічних товарів і просунутих послуг; залучення іноземного капіталу в рамках національної економічної політики; підвищення ефективності використання міжнародної допомоги. Для реалізації цілей розвитку фінансового сектора важливо враховувати як стримуючі, так і стимулюючі фактори його розвитку, а також визначити множини можливих варіацій розвитку банківської системи в умовах невизначеності.

Висвітлено проблеми банківського менеджменту, пов'язані зі здійсненням інноваційної діяльності банків. Розкрито особливості банківських інновацій і системної організації інноваційної діяльності банків, яку розглянуто як екосистему. Обгрунтовано інноваційні напрями розвитку монетарної сфери. Досліджено особливості трансмісійного механзізму монетарної політики, сучасних монетарних режимів, обігу електронних альтернативних валют - криптовалют. Побудовано мультиагентну систему управління банком. Здійснено агентно-орієнтоване моделювання цінової динаміки фінансових ринків як середовища функціонування банків, а також моделювання банківського нагляду із застосуванням теорії ігор. Увагу приділено таким інноваційним формам ведення банківського бізнесу, як інтернет-банкінг, мобільний банкінг, інноваційні концепції розвитку банківськго бізнесу Банк 2.0 і Банк 3.0. Для оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності банків розроблено модульну BSM-модель.

Досліджено теоретико-методологічні засади соціально-економічного розвитку суб'єктів реального та фінансового секторів економіки в умовах трансформаційних зрушень (ТЗ). Висвітлено теоретико-прикладні особливості розвитку соціально-трудових відносин в умовах ТЗ. Проаналізовано тенденції фінансування системи вищої освіти України. Розкрито проблеми функціонування та розвитку реального сектору економіки в період ТЗ національного господарства. Визначено особливості інноваційно-інвестиційного розвитку національної економіки в умовах її трансформації. Запропоновано матричну модель вибору інноваційно-інвестиційної стратегії промислових підприємств. Значну увагу приділено питанням розвитку фінансового ринку в період ТЗ національної економіки та проблемі забезпечення фінансово-економічної безпеки суб'єктів господарювання у трансформаційній економіці. Проведено аналіз взаємозалежності показників фінансової звітності банків України. Подано інформацію про трансдисциплінарну методологію дослідження економічної безпеки України та її регіонів в умовах глобалізації.

Підготовлено відповідно до навчального плану підготовки магістрів з банківської справи. Викладено питання економічної сутності та класифікації ризиків у банківській сфері, принципи побудови та складові системи ризик-менеджменту в банку, прийоми ідентифікації й оцінювання банківських ризиків, методи управління ризиками, інструментарій управління ринковими ризиками, механізми хеджування ризиків, особливості оцінювання системного та комплаєнс ризиків, процедури контролю та моніторингу банківських ризиків. Матеріал викладено з урахуванням вимог Національного банку України щодо організації систем ризик-менеджменту у вітчизняних банках і міжнародного досвіду управління банківськими ризиками. Розглянуто ряд базових положень та наведено значну кількість прикладів. Вищезазначенні питання дозволять сформувати системні знання з теорії та практики управління банківськими ризиками, вивчити методи ідентифікації, оцінювання, контролю та моніторингу банківських ризиків, оволодіти навичками раціональної організації систем ризик-менеджменту в банках. Розроблено та запропоновано для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей магістерського рівня підготовки, аспірантів, викладачів, спеціалістів банківської системи.

Сучасний фінансовий ринок - це складний і динамічний механізм, який швидко диджиталізується, з'являються нові інноваційні технології, що змінюють характер фінансового бізнесу та відносини між учасниками. Всі ці явища розширюють спектр викликів і ризиків, а загроза їх реалізації обумовлює необхідність зміни парадигми регулювання фінансового ринку. Огляд експертних досліджень і висновків показав, що традиційні механізми пруденційного регулювання не здатні врахувати сучасні зміни та виклики. Мета роботи - формування цілісного уявлення про детермінанти та виклики, що обумовлюють необхідність зміни парадигми регулювання фінансового ринку, а також обгрунтування складових нової моделі консолідованого регулювання та нагляду. Обгрунтовано необхідність формування ризик-орієнтованої моделі пропорційного регулювання, орієнтованої на попередження зростаючих загроз і викликів диджиталізованого фінансового ринку та його стабілізацію. Відмічається, що еволюція підходів до регулювання відбувалася з різною динамікою - від простої до синергетичної, від адаптивної до біфуркаційної, від обмеженої до інклюзивної. Основними детермінантами змін визнано: фінансову та цифрову глобалізацію, дерегулювання, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та інновацій, диджиталізацію ринку, волатильність ринкових параметрів, системні ризики. Обгрунтовано, що зміна парадигми має відбуватися за принципом комплементарності традиційної монетарної політики, пруденційного та макропруденційного регулювання на засадах консолідованого нагляду та суптеху (англ. - Supervisory Technologies). Основою нової консолідованої моделі регулювання має стати ризик-орієнтований пропорційний підхід, який концентрує увагу на обсягах і рівнях ризиків, що приймаються різними фінансовими установами. При цьому очікується, що пропорційність регуляторних вимог залежно від видів інструментів, операцій і рівня прийнятого ризику сприятиме забезпеченню стабільності ринку, захисту споживачів фінансових послуг і стимулюватиме розвиток фінансового бізнесу. Перспектива подальших досліджень полягає в обгрунтуванні методів та інструментарію пропорційного ризик- орієнтованого регулювання.