Розглянуто різні форми посередництва у стратегії миротворчої діяльності - поряд з дипломатичними, політичними, економічними та силовими впливами на сторони конфлікту, розкрито їх позитивні та негативні сторони.

Висвітлено історію становлення і розвитку міжнародних міжурядових та неурядових організацій, їх структуру, повноваження керівних органів, досягення та подальші перспективи розвитку. Увагу приділено Організації Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародному валютному фонду (МВФ), Світовій організації торгівлі (СОТ), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Раді Європи, Європейському Союзу, Співдружності незалежних держав та іншим організаціям. Розглянуто нормативно-правові акти, які регламентують діяльність даних організацій у контексті їх взаємовідносин з Україною. Наведено словник основних термінів з питань міжнародних відносин та європейської інтеграції України.

На основі сучасних концепцій і теорій міжнародних відносин розкрито особливості та тенденції розвитку сучасного світового політичного процесу. Висвітлено сутність і зміст інтеграційних процесів, їх здобутки та суперечності. Проаналізовано сутність і функції міжнародних організацій, політико-правові основи зовнішньої політики України. Розглянуто особливості зовнішньополітичної діяльності України на терені СНД, перспективи інтеграції нашої держави до Європейського Союзу. Акцентовано на євроатлантичному векторі зовнішньої політики України, зокрема, на питаннях військового співробітництва з НАТО. Значну увагу приділено миротворчій діяльності України під егідою ООН, ОБСС, НАТО. Подано детальну інформацію про двосторонні відносини України з країнами-сусідами (Республікою Польща, Румунією, Словацькою, Турецькою, Угорською Республіками), країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (КНР, Республікою Індія, Японією, Республікою Корея, Ізраілем, Туреччиною, Іраном), а також з країнами Північної та Південної Америки (Федеративною Республікою Бразилія, США, Канадою, Республікою Чилі, Аргентинською Республікою).

Доведено, що позаблоковий статус на сучасному етапі є природнім для України через особливості її геополітичного положення.

Розглянуто роль сили на міжнародній арені та її структуру. Окремо виділено військову силу, розкрито її функції.

Розглянуто основні підходи та особливості щодо проведення міжнародного та національного спеціалізованого курсу з управління оборонною галуззю в широкому контексті безпеки з урахуванням взаємодії систем національної безпеки України та Великобританії.

Висвітлено міжнародні відносини (МВ) як систему знання. Подано інформацію про науково-практичне спрямування часткових теорій МВ. Описано розвиток теорії МВ після "холодної війни". Охарактеризовано основні тенденції розвитку світового політичного процесу. Розкрито сутність та зміст інтеграційних процесів, проаналізовано здобутки та суперечності цих процесів у світі. Класифіковано та подано загальну характеристику сучасних міжнародних організацій. Наведено основи зовнішньої політики України. Подано інформацію про міжнародне співробітництво України в межах СНД, ГУАМ, ЄЕП. Розкрито перспективи інтеграції України до Європейського Союзу. Розглянуто співробітництво України з Організацією Північноатлантичного договору. Визначено засади миротворчої діяльності України. Висвітлено питання двосторонніх відносин України з країнами Північної та Південної Америки.

Розглянуто проект державного секретаря США Д. Маршалла як передумову створення Північноатлантичного альянсу.

Вивчено останні документи Європейського Союзу, які стосуються перегляду Європейської політики сусідства. Розглянуто: Регламент N 232/2014 Європейського Парламенту і Ради від 11 березня 2014 р. щодо інструменту Європейської політики сусідства; Спільна декларація саміту Східного партнерства (Рига, 21 - 22 травня 2015 р.); Спільне повідомлення для Європейського Парламенту, Європейської Ради, Європейського економічно-соціального комітету та Комітету регіонів, Перегляд Європейської політики сусідства від 18 листопада 2015 р.; Висновки Ради ЄС стосовно перегляду Європейської політики сусідства від 14 грудня 2015 р. Визначено основні напрями реформування Європейської політики сусідства. Наголошено на важливості співробітництва України з ЄС у таких сферах: забезпечення верховенства права, становлення незалежної і дієвої судової системи та реформа державного управління; ефективна реалізація Угоди про асоціацію і, як прикінцева мета імплементації Угоди, створення економічної зони з ЄС; співробітництво в енергетичній сфері; підтримка малого і середнього бізнесу; співпраця в галузі Спільної політики безпеки та оборони. Підкреслюється необхідність якісної підготовки державних службовців у сфері європейської інтеграції.

Розглянуто проблеми взаємовідносин між Україною та ЄС, набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і її реалізації. Розкрито питання безпекової, міграційної та гуманітарної політики ЄС. Увагу приділено співробітництву між Україною та ЄС в аграрній сфері, а також в галузі Спільної політики безпеки та оборони ЄС.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти інтеграційних європейських і міжнародних явищ і процесів. Розглянуто питання європейської інтеграції та міжнародного співробітництва, проблеми взаємовідносин між Україною та ЄС. Розкрито особливості застосування нормативно-правових актів у практичній реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції та проблеми імплементації міжнародних нормативно-правових документів в українське законодавство. Висвітлено питання безпеки та співробітництва в Європі. Увагу приділено співпраці з ЄС у сфері трудової міграції як особливому напряму європейського вектора зовнішньої політики України.

Проаналізовано останні документи Європейського Союзу, які стосуються Спільної політики безпеки та оборони. Розглянуто: Глобальну стратегію щодо зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу; План реалізації Глобальної стратегії у сфері безпеки і оборони; План дій у сфері європейської оборони. Визначено такі пріоритети оборонного співробітництва в межах Європейського Союзу: удосконалення наукових досліджень; підвищення спільних оборонних можливостей та розвиток внутрішнього оборонного ринку; стимулювання інвестицій. Наголошено на важливості співробітництва ЄС і НАТО в таких сферах: протидія гібридним загрозам; оперативне співробітництво, в тому числі з морських питань; кібербезпека; обороноздатність; скоординовані навчання; наукові дослідження і оборонна промисловість; нарощування оборонного потенціалу і сприяння стійкості партнерів на Сході і Півдні. Акцентовано увагу на значній ролі важливості наукових досліджень, а також малих і середніх підприємств у розвитку оборонної промисловості України.

Визначено сучасний стан демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України та розглянуто перспективи його вдосконалення. Зазначено, що система демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України перебуває в процесі становлення. Акцентовано увагу на тому, що створення дійсно правової демократичної держави, де парламентарі і політичні лідери відчувають свою відповідальність перед виборцями, ураховують думку громадянського суспільства, є об'єктивною передумовою для впровадження ефективного демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони. Водночас наголошено на тому, що зміцнення контрольних повноважень Верховної Ради України, вдосконалення законодавства щодо державної таємниці, забезпечення відкритості державного бюджету сприятиме вдосконаленню системи демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України.

Уперше в Україні розглянуто термінологічну систему глобалістики, міжнародного публічного управління, державного управління процесами євроінтеграції України та забезпечення національної безпеки в умовах глобалізації. Висвітлено різні аспекти забезпечення глобальної та національної безпеки, зокрема глобалістики, закономірності, особливості, механізми та методи забезпечення безпеки.

Досліджено інституційні основи й історичний розвиток європейської інтеграції. Проаналізовано виклики європейської інтеграції та перспективи ЄС. Розкрито досягнення європейської інтеграції, охарактеризовано майбутні перспективи та розширення ЄС.

Розглянуто теоретичні засади аналізу та прогнозування загроз національній безпеці, на основі яких розроблено узагальнений структурований підхід щодо стратегічного планування у сфері національної безпеки з урахуванням загострення глобальних проблем безпеки та наслідків глибинних трансформацій геополітичного та геоекономічного простору.

Розглянуто теоретичні основи стратегічного планування у сфері національної безпеки, охарактеризовано науково-методичний апарат стратегічного планування в умовах глобальних загроз національній безпеці та міжнародній стабільності. Висвітлено концептуальні засади стратегічного планування забезпечення національної безпеки.