Одним із перспективних напрямків у машинобудуванні є розробка вузлів машин, що не підлягають обслуговуванню в процесі експлуатації та не піддаються розбиранню під час ремонту. Заміна окремих деталей спряжених пар не відповідає потрібним експлуатаційним показникам вузла збірної конструкції, тому найбільш доцільним є повна заміна вузла без попереднього розбирання. Актуальним є визначення необхідної глибини зміцнення, зокрема, за умов забезпечення потрібної працездатності поверхневого шару деталі.