Обгрунтовано необхідність застосування фінансових інструментів у процесі формування економічного механізму екологічно спрямованої господарської діяльності. Розглянуто податкові методи фінансового регулювання та проаналізовано діяльність екофондів.

Теоретично обгрунтовано та розроблено методичні засади вдосконалення економічного механізму екологічно спрямованої господарської діяльності (ЕСГД). Розкрито суть поняття "екологічно спрямована господарська діяльність". Визначено поняття й особливості економічного механізму ЕСГД на державному рівні. Розвинуто класифікацію даної діяльності за принципом формування прибутку. Здійснено аналіз сучасного стану і напрямів удосконалення економічних інструментів екологічного регулювання господарської діяльності в Україні. Розвинуто методичні засади вдосконалення її економічного механізму у разі її екологічної спрямованості на регіональному рівні. Проведено оцінювання регіональної інвестиційної привабливості ЕСГД. Запропоновано систему підтримки прийняття рішень щодо реалізації економічного механізму ЕСГД на регіональному рівні.

Циклічність соціально-економічної динаміки особливо яскраво виявляється за умов капіталістичного способу виробництва. При цьому виникають раніше не відомі трансформи соціальних інститутів, зокрема, держава, що засновує свою економічну потужність переважно на розвитку воєнної економіки. Досліджено інституційні основи впливу політики воєнного кейнсіанства на розвиток соціально-економічних циклів на прикладі США. Дослідження здійснено на підставі діалектичного методу пізнання. Досягнуто такі результати: інструменти реалізації доктрини воєнного кейнсіанства у США стали інструментами регулювання соціально-економічного циклу; важлива складова воєнного кейнсіанства - ослаблення базисних соціальних інститутів країн, що є об'єктом економічної та політичної експансії; з 1970-х років збільшення воєнних видатків як інструмент нагнітання економічної кон'юнктури втрачає ефективність, проте стає необхідною умовою функціонування економіки.

Розглянуто головні причини розвитку сучасної глобальної економічної кризи на основі циклічного підходу до розуміння суспільного відтворення. Визначено умови подолання глобальної кризи: розгортання чергової хвилі технологічної революції, посилення контролю над рухом капіталу, більш жорстка регламентація фінансового ринку і податкових гаваней, реформування міжнародних фінансових інститутів, розвиток регіональних економічних об'єднань.

Однією з головних детермінант великих соціально-економічних циклів в СРСР є науково-технічний чинник. Система планування, за винятком періодів пертурбаційних воєнних і політичних подій, дозволяла знаходити форми розв'язання соціально-економічних суперечностей як локального, так і загальноекономічного характеру, що давало можливість уникати ендогенних періодичних соціально-економічних криз. Динаміка щорічних темпів приросту промислового виробництва і середньорічних темпів приросту валового суспільного продукту свідчить, що радянській плановій економіці притаманно чергування періодів зниження темпів розвитку і періодів їх підвищення. На соціально-економічні цикли суспільного відтворення в СРСР справляла вплив зовнішня економічна кон'юнктура. Індустріалізація і післявоєнна модернізація зумовили тривалу підвищувальну тенденцію в економіці, що змінилася наприкінці 1970-х років знижувальною. Структурні диспропорції, вади системи планування, а головне і згортання модернізаційних процесів, що позначилися в 1970-і роки, спричинили загальне згасання темпів соціально-економічного розвитку СРСР.

Обгрунтовано, що вітчизняна соціально-економічна модель породжує економічні, інституційні, конституційні та світоглядні кризи. З'ясовано, що основною причиною кризового характеру соціально-економічного розвитку України є інверсійний характер здійснюваних з 1990-х років реформ; досі не подолано трансформаційну кризу економіки, яка виникла у період переходу від планового до ринкового господарства, коли були сформовані умови для самовідтворювальної трансформаційної кризи - інституційні пастки.

Обгрунтовано, що формування ринкової економіки в Україні почалося за умов розгортання трансформаційної економічної кризи, яка зумовила глибокі структурні диспропорції, а також інституційні суперечності економіки, внаслідок чого посилилася амплітуда її циклічних коливань. Охарактеризовано середньостроковий цикл вітчизняної економіки: динаміка проаналізованих макроекономічних показників свідчить, що в період з 1991 по 2008 рр. розгорталися всі чотири фази економічного циклу (криза, депресія, пожвавлення, економічний підйом). Перший економічний цикл був відкритий трансформаційною кризою, другий почався з циклічної кризи 2008 р., який трансформувався в гібридну кризу, що охопила як соціально-економічні, так і політичні процеси. Доведено, що особливості економічних циклів, які склалися у країні, зумовлені інверсійним характером соціально-економічних трансформацій.

У стародавні часи і Середньовіччя існували особливі форми циклічності воєнно-економічних процесів, зокрема, цикли влади, які виражалися в синхронності формування, посилення, занепаду правлячих династій в Китаї і степових імперій в Монголії, а також цикли ксенократичної держави, що властиві середньовічному Магрибу. Циклоутворювальний фактор взаємодії кочівників центральних степів і Китаю - динаміка соціально-економічних і державотворчих процесів в Китаї. Циклічна взаємодія кочівників і осілих землеробів середньовічного Магрибу складалася із фаз: завоювання і насильницьке встановлення кочівниками системи експлуатації землеробів; відносно стійка соціально-економічна і політична взаємодія кочівників і експлуатованих ними осілих землеробських цивілізацій; руйнування інституційної практики експлуатації кочівниками осілих цивілізацій, що супроводжувалося загостренням політичних або воєнно-політичних конфліктів. У капіталістичному суспільстві розгортаються зрілі форми воєнно-економічних циклів. Причини розгортання воєнно-економічних циклів в умовах капіталізму: політико-економічні (конкуренція за можливості нарощувати додаткову вартість); інституційні (зниження ефективності системи експлуатації); інструментально-ідеологічні (ідеологічний вплив, що організовують пануючі суспільні групи для досягнення політико-економічних цілей); ментально-психологічні (легко вмотивована схильність до масової агресії поколінь, які не мають воєнного досвіду). В результаті сукупного впливу цих причин формуються протиріччя, які є основою для початку війн. Сучасна глобальна соціально-економічна криза і загострення геополітичних протиріч, з урахуванням накопиченого світового ядерного арсеналу, ставлять під загрозу виживання людства, тому необхідно створити інституційні умови для заміни воєнно-економічних циклів мирними формами вирішення суспільних протиріч.

Глибокі трансформації продуктивних сил суспільства, що відбуваються сьогодні в умовах четвертої промислової революції, актуалізують проблему перспектив подальшого циклічного розвитку капіталістичної економіки. Промислові революції, технологічні уклади, техноценози вбудовані в довгострокові соціально-економічні цикли, що породжуються протиріччями між техніко-технологічною, соціально-економічною та інституційною складовими відтворювальної динаміки. Найбільш актуальною формою соціально-економічних циклів за сучасних умов цифровізації суспільства залишаються кондратьєвські цикли, розгортання яких дозволяє долати періодичне глибоке загострення внутрішніх протиріч капіталістичної економіки. Термін "цифрова економіка" з'явився в кінці XX ст., проте цифровий характер з самого початку був притаманний капіталістичній економіці - всі процеси, що відбуваються в ній, пронизані товарно-грошовими відносинами, динаміка економічних процесів вимірюється кількісними параметрами, що дозволило емпірично обгрунтувати циклічність капіталістичної економіки. З початку XXI ст. відбуваються процеси розгортання четвертої промислової революції, які сприяють зростанню масштабів і глибини цифровізації суспільного виробництва, що обумовлює трансформацію виробничих відносин. Глибокі трансформаційні процеси, що відбуваються сьогодні, не скасовують приватну власність і конкуренцію, тому зберігаються базові протиріччя капіталістичного способу виробництва, що зумовлюють особливі, властиві тільки капіталізму форми соціально-економічних циклів. Магістральною тенденцією капіталістичної економіки є тенденція норми прибутку до зниження, що обумовлена суперечливою сутністю капіталізму. У ХХI ст. внаслідок глибоких техніко-технологічних трансформацій з'явилися нові вагомі чинники періодичного перенакопичення капіталу, в першу чергу фінансіалізація. Сучасна глобальна економіка характеризується глибокою фінансіалізацією, а геополітика - посиленням турбулентності, що характерно для періоду завершення системного циклу накопичення Дж. Аррігі. Цифровізація капіталістичної економіки як основа розгортання четвертої промислової революції забезпечує умови для розвитку індустрії на новій технологічній основі, для відновлення темпів зростання продуктивності праці, а також для розширення можливостей максимізації норми прибутку. Розгортання четвертої промислової революції створює умови для подолання чергової кризи капіталістичної системи і переходу до підвищувальної фази шостого кондратьєвського циклу. При цьому приватна власність, яка трансформується відповідно до техніко-технологічних змін, і конкуренція залишаються найважливішими системоутворювальними факторами нової цифрової форми капіталістичної економіки, тому протиріччя капіталістичного відтворення будуть періодично загострюватися.

Розкрито логіко-історичні підґрунтя соціально-економічних циклів як системи протиріч між різношвидкісними змінами техніко-технологічних, соціально-економічних та інституційних складових відтворювальної динаміки, що обумовлюють особливості циклічного руху на різних етапах розвитку суспільства. Протиріччя між техніко-технологічною, соціально-економічною, інституційною складовими відтворювальної динаміки зовні виражаються в різних темпах їх змін, які призводять до періодичного виникнення криз і стрибкоподібних якісних перетворень як закономірної форми подолання протиріч суспільного розвитку і формування внаслідок цього циклічного характеру соціально-економічної динаміки. Обґрунтовано актуальні домінуючі форми циклічного руху на всіх історичних етапах розвитку суспільства. Досліджено історичну ретроспективу розвитку теорій соціально-економічної циклічності, сформульовано нове бачення ендогенних та екзогенних теорій циклічності економіки. Обґрунтовано роль діалектичних протиріч у розгортанні спіралеподібного циклічного процесу соціально-економічного розвитку. Розглянуто роль науково-технічного прогресу у розгортанні соціально-економічних циклів. Обґрунтовано циклічність розвитку економічної науки як суспільного інституту. Доведено існування особливих форм соціально-економічних циклів: воєнно-економічний цикл, цикл планової економіки, цикли в трансформаційних економіках.

У циклічній динаміці капіталістичної світ-системи політика і економіка тісно переплітаються, що проявляється в розгортанні політичних ділових циклів конкретних держав, а також у розгортанні циклічних політико-економічних процесів у довгостроковому періоді в глобальних масштабах. Розгортання політичних ділових циклів обумовлено впливом взаємопов'язаних факторів - конкуренції політичних сил, економічних очікувань і політичних уподобань виборців. Іманентні капіталістичній світ-системі глибокі внутрішні протиріччя зумовлюють різноманіття форм довгострокових соціально-економічних циклів, в тому числі таку форму, як політичні цикли глобального характеру. В сучасних умовах переходу від індустріально-ринкової системи до інформаційно-мережевого суспільства продовжують існувати чинники і формуватися протиріччя, що приводять до розгортання політичних циклів. Техніко-технологічні трансформації, що сприяють становленню інформаційно-мережевого суспільства, підсилюють можливості ідеолого-пропагандистської діяльності, що впливає на циклічні політико-економічні процеси. В таких умовах політичні цикли стають дедалі більш емерджентними, що багато в чому обумовлено впливом соціальних мереж, комп'ютерних ігор, "нових медіа" на політичні уподобання людей і їх політичну активність. Циклічні процеси встановлення економічної і політичної гегемонії в капіталістичній світ-системі обумовлюють домінування політичних циклів провідних країн над політичними циклами менш розвинених країн. Удосконалення технологій продукування і поширення інформації посилює можливості провідних країн впливати на політичні цикли менш розвинених країн, все більш важливим інструментом геополітичної боротьби в процесі розгортання довгострокових політичних циклів глобального характеру стає застосування "м'якої сили".

Досліджено чинники, що обумовлюють нестабільну соціально-економічну динаміку, і шляхів забезпечення взаємопов'язаного і взаємодоповнюючого розвитку інформаційно-цифрових і соціально-економічних перетворень. Розкрито суперечності цифрового і соціально-економічного розвитку і можливі форми їх розв'язання. Показано як вплив цифрових трансформацій на економічні відносини, ефективність виробництва та конкурентоспроможність національної економіки, так і зворотний вплив соціально-економічних змін на цифровий розвиток. Розкрито роль інститутів у забезпеченні комплементарності інформаційно-цифрового і соціально-економічного розвитку та шляхи вирішення цих завдань. Оцінено стабільність і нестабільність як характерні риси сучасної соціально-економічної динаміки. Розглянуто забезпечення комплементарності інформаційно-цифрових і соціально-економічних перетворень.

Досліджено соціально-економічну нерівність як суспільне явище, іманентне всім історичним формам суспільства, яким властива експлуатація елітарними верствами суспільства широких народних мас. Вона породжується основним економічним законом кожної історичної форми антагоністичного суспільства і виражається в періодичному загостренні класових протиріч. Доведено, що найважливішою компонентою соціальної нерівності в капіталістичному суспільстві є економічна нерівність. Між економічним зростанням і нерівністю доходів існує взаємозв'язок, що одним з перших було обгрунтовано С. Кузнецом. П. Сорокін, обгрунтовуючи гіпотезу про циклічність коливань середнього рівня добробуту і доходу в рамках певного суспільства, апелював до існування "дрібних ділових циклів", а тенденцію до збільшення середнього рівня доходу і добробуту, що проявилася з другої половини XIX ст. в ряді країн, пояснював існуванням кондратьєвських циклів. Проаналізовано тісний зв'язок між динамікою нерівності і суспільними процесами, рушійною силою яких є насильство - "чотири вершники вирівнювання": війна з масовою мобілізацією, трансформаційна революція, розпад держави і летальна пандемія, який встановив В. Шайдель; саме "чотири вершники вирівнювання" зменшують розрив між багатими і бідними, тобто деструктивним шляхом згладжують соціальну нерівність. З'ясовано, що в ході масштабних війн, революцій, руйнувань держав відбувається вирішення протиріч суспільного розвитку, що циклічно загострюються і породжують розгортання довгострокових соціально-економічних циклів (цикли зміни форм суспільства; цикли встановлення гегемонії у світ-системі, довгі політичні цикли, кондратьєвські цикли та ін.), тому зміни в рівнях соціально-економічної нерівності, породжені цими "вершниками вирівнювання", також мають циклічний характер.

Проаналізовано розвиток досліджень інституційної архітектоніки, розпочатих у книзі “Інституційна архітектоніка і динаміка економічних перетворень" (2008 p.), продовжених у роботах "Ієрархія та мережі в інституційній архітектоніці економічних систем” (2013 р.) та “Довіра в інституційній архітектоніці економічного простору-часу" (2020 p.). З’ясовано логіку і зміст основоположного в сучасній соціально-економічній динаміці процесу, який полягає у переході від індустріально-ринкової до інформаційно-мережевої економіки, показано зміни в інституційній системі суспільства, розкрито їх суперечливість і конфліктність, запропоновано підходи до вирішення завдань забезпечення стабільного суспільного розвитку. Охарактеризовано глобальну стратегічну альтернативу XXI століття: технотронно-мережевий конвергентно-синергетичний співрозвиток з ноосферним збалансуванням інтересів.