Досліджено творчу суголосність двох поетів зі сходу й заходу України - О.Кобця і Б.Лепкого - в художньому моделюванні теми братовбивчої війни на тлі маловідомого феномену "габірного письменництва" часів Першої світової війни. Наведено біографії поетів, досліджено їх творчу спадщину. Ліро-трагедійне двоголосся поетів із тернопільського Поділля та Канівщини визначає ідейну їх близькість у оцінюванні війни й табірного буття з позицій демократизму неабстрактного гуманізму, християнізму і самостійництва. У ліриці та ліро-епосі обох репрезентантів літератури буряного поліття розрізнено два аспекти: гуманістично-загальнолюдський, що полягає в осуді війни між Росією й Австро-Угорщиною та Німеччиною як лиха для народів обох держав, і антиімперський визвольний. Обидва аспекти в художньому набутку обох авторів є взаємопов'язаними.

Проаналізовано творчість визначної української письменниці О.Кобилянської німецькою мовою, визначено її безпосередні творчі контакти з німецькими культурними діячами, редакторами та видавцями. Розглянуто відгуки німецьких і українських літературознавців про творчість письменниці на сторінках німецької періодики.

Проанализировано творчество выдающейся украинской писательницы О.Кобылянской на немецком языке, определены ее непосредственные творческие контакты с немецкими культурными деятелями, редакторами и издателями. Рассмотрены отзывы немецких и украинских литературоведов о творчестве писательницы на страницах немецкой периодики.

Досліджено становлення та розвиток творчості О.Кобця (Варавви) в аспекті еволюції проблематики та поетики від 1910-х до 1960-х рр. Проаналізовано поєднання традиціоналізму та рис літертурного модернізму (збірка "Ряст"), становлення лірики й епосу письменника як художньої індивідуальної системи ("воєнна" й табірна творчість). Розкрито антитоталітарний, національно-патріотичний пафос, екзистенціальну проблематику збірок "Під небом чужим", "З великих днів", драматичного етюду "В Тарасову ніч". Висвітлено засоби їх художнього втілення, оригінальність Шевченкіани Кобця. Розкрито новаторство письменника у романі "Записки полоненого" (в тематиці, характеротворенні, стилі та ін.), історичну ідентичність і біографізм твору. Охарактеризовано генезу, жанрову природу, психологічне мотивування у "малій прозі" О.Кобця 1920 - 1960-х рр., підкреслено її ліро-драматизацію, самобутність манери автора, константність її філософської та релігійної основи. На підставі різностороннього аналітично-синтетичного дослідження, мікроаналізу сформульовано висновки щодо особливостей розвитку О.Кобця-лірика й епіка, точність його історіософських прозрінь, глибину символіки державницького та людинознавчого характеру.

У попередніх дослідженнях доведено ефективність комбінованого застосування ібупрофену ((RS)-2-(4-ізобутилфеніл) пропіонова кислота) та вітчизняного лікарського засобу з політропними фармакологічними ефектами вінборону (2-феніл-3-карбетокси-4-диметиламінометил-5-оксибензофурану гідрохлорид), якому притаманна низка цінних фармакологічних властивостей з метою потенціювання протизапальної та аналгетичної активностей і зниження гастротоксичності зазначеного нестероїдного антифлогістика. Мета дослідження - охарактеризувати за даними конусно-променевої комп'ютерної томографії та цифрової рентгенографії вплив монотерапії ібупрофеном та його комбінованого застосування з вінбороном на морфофункціональний стан кістково-суглобової системи задніх кінцівок щурів з експериментальним ревматоїдним артритом. Проведене дослідження показало, що субплантарна інокуляція повного ад'юванта Фрейнда призвела до збільшення на 28 добу експерименту об'єму досліджуваних суглобів задніх кінцівок майже вдвічі (+ 90,1 %) відносно показників інтактних щурів. Монотерапія ад'ювантного артриту в щурів ібупрофеном з 14 по 28 добу експерименту призвела до зменшення інтенсивності запального процесу. На це вказувало статистично вірогідне зменшення об'єму суглобів задніх кінцівок у середньому на 26,0 % відносно показників нелікованих тварин. На тлі комбінованого застосування ібупрофену та вінборону було відмічено найбільший регрес запального процесу. На це вказувало зменшення об'єму суглобів на тлі комбінованого лікування щурів з експериментальним ревматоїдним артритом у середньому на 33,8 % відносно показників тварин контрольної групи. Розвиток ад'ювантного артриту призвів до значного зменшення ширини суглобових щілин у середньому на 58,8 % відносно значень інтактних тварин. На тлі монотерапії ібупрофеном було відмічено збільшення ширини суглобової щілини всіх суглобів, проте, на тлі комбінованого застосування ібупрофену та вінборону було відмічено найвиразніше збільшення ширини суглобових щілин, яка практично співставлялась з показниками інтактних тварин. Крім того, встановлено, що на тлі монотерапії ібупрофеном щільність кісткової тканини дистального епіфіза II плеснової кістки збільшилась на 15,5 % відносно показників тварин контрольної групи. Комбіноване застосування ібупрофену та вінборону призвело до збільшення зазначеного показника на 22,9 % відносно значень тварин з експериментальною патологією без лікування. Виявлені зміни вказують на більшу ефективність ібупрофену та вінборону при їх комбінованому застосуванні пригнічувати розвиток остеопенічного синдрому порівняно з монотерапією ібупрофеном на моделі ад'ювантного артриту в щурів.