Досліджено залежність будови основних типів речень від найпоширеніших і найхарактерніших комунікативних ситуацій. Розглянуто співвідношення простих і складних речень у літературному мовленні, особливості усного та писемного вираження думки залежно від характеру спілкування. З'ясовано роль складнопідрядних і складносурядних конструкцій у синтаксичному оформленні колективного комунікативного процесу. Висвітлено функції сполучників, використовуваних у окремих видах речень. Рекомендовано для користування деякі граматичні та лексико-семантичні нормативи, найбільш уживані в сучасній українській літературній мові.

Пропонується короткий огляд взаємозалежності розвитку мови та мовознавства з інженерно-технічною думкою. Основна увага зосереджується на ролі комп'ютерної техніки, яка б могла використовуватися у видавничому редагуванні та поліграфічному оформленні підручникових текстів, словників та інших видань. Описуються можливості і способи використання словників як основного засобу лінгвістичного забезпечення автоматизованих систем видавничого призначення.

Викладено максимально простий опис фонетичних особливостей голосних та приголосних звуків у межах слова, який відповідає сучасній літературній нормі. Запропоновано пояснення варіативності вимови та наголошування, орфоепічні умови, що виникають в усному спілкуванні. У словнику лексичні одиниці розміщено у зручному для користувача фонетико-морфологічному оформленні, яке сприятиме успішній реалізації правил нормативного слововживання в будь-якій мовленневій ситуації.

З використанням компонентного аналізу, типологічного й опозиційного методів досліджено особливості внутрішньої організації прислівникових еквівалентів слова української та російської мов. Визначено сфери людської діяльності, на позначення яких утворюються елементи мовних систем. На семантичному рівні визначено загальні та відмінні шляхи набуття еквівалентами слова статусу лексикалізованих одиниць в українській та російській мовах.

Монографію присвячено вивченню комунікативних властивостей тексту та його місця в соціальній комунікації. Головним предметом дослідження був процес текстотворення та прагматичні фактори, що визначають будову текстів різних функціональних класів. Розглянуто загальні проблеми вивчення текстової комунікації; специфіку текстів наукової та приватної комунікації, афоризми, тексти-розповіді. Проаналізовано комунікативні стратегії при створенні текстів та визначаються їх типи; прагматичний статус суб'єкта текстотворення, характер співвідношення в текстах інформаційного та контактного механізмів; варіативні можливості текстів певного функціонального класу.

Наведено опис фонетичних особливостей голосних і приголосних звуків у словах, що відповідає сучасній літературній нормі.

Приведено описание фонетических особенностей гласных и согласных звуков в словах, соответственно современной литературной норме.

Висвітлено лексику української літературної мови початку ХХІ ст., наведено близько 143 000 одиниць у нормативному написанні згідно з чинним правописом.

Освещена лексика украинского литературного языка начала ХХІ ст., приведены около 143 000 единиц в нормативном написании в соответствии с действующим правописанием.

Досліджено визначну пам'ятку української культури, писемності, мови та історії - Збірник Святослава 1076 р., написаний на замовлення київського князя. Даний твір є найдавнішою з датованих давньоруських книжок для читання домонгольського періоду. Автор Збірника 1076 р. інтенсивно використовував уривки з праць античних письменників і філософів. Встановлено, що ієрархія статей Збірника, якщо розглядати його з позицій сучасного біліотекознавства та бібліографознавства, по суті, є каталогом бібліотеки Ярослава Мудрого, а її автор, диякон Іоанн, здійснив спробу бібліографічного опису князівської бібліотеки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч734(4УКР)

Рубрики:

Організація бібліотечної справи. Управління. Економіка. Статистика

Шифр НБУВ: Ж70113 Пошук видання у каталогах НБУВ