Проведено дослідження інтелектуальної міграції населення, з'ясовано соціальні механізми її виникнення. Встановлено відмінності даного феномену від процесів трудової міграції. Виявлено соціальні, переважно позаекономічні, стимули, що спричиняють інтелектуальну міграцію як стале явище. Проаналізовано спектр можливих соцільних наслідків істотного відтоку "інтелектуального капіталу" з країни. Проведено дослідження процесів інтелектуальної міграції у контексті дії соціальних механізмів, які певним чином стимулюють відтворення міграційних настроїв серед інтелектуального прошарку суспільства. Доведено, що існуючі соціальні механізми інтелектуальної міграції відтворюють певні структурні чинники інституціоналізації процесів інтелектуальної міграції. Проаналізовано інтелектуальні міграційні потоки між Україною та Німеччиною та запропоновано концептуалізацію структури, динаміки та функцій соціального механізму інтелектуальної міграції. Розроблено "чотирифазну модель" соціального механізму процесів інтелектуальної міграції, яка базується на операціональному підході. На підставі вивчення базових стадій функціонування загального алгоритму відтворення соціального механізму інтелектуальної міграції визначено характерні ознаки сучасної міграційної політики України у сфері інтелектуальної міграції.

Розглянуто трактування поняття "наукомісткі послуги" (НМП) вітчизняними та іноземними спеціалістами. Уточнено зміст категорії. Досліджено дані щодо експорту НМП України та країн G7 упродовж останніх років. Здійснено аналіз та порівняння структурних часток НМП у загальному експорті країни. Досліджено дані щодо чисельності зайнятих у сфері НМП. Результатом аналізу стало формування шляхів нарощування обсягів експортування НМП Україною. Доцільний аналіз даних, пов'язаних із експортом НМП, надав можливість оцінити перспективи нарощування експорту та ймовірні шляхи досягнення цього.

Розглянуто теоретичні та практичні засади розширення джерел фінансування державних програм соціального спрямування - людського розвитку. Акцентовано увагу на необхідності підвищення ефективності фінансового забезпечення реалізації державних соціальних програм. Найбільш проблемними питаннями визначено відсутність методики оцінки ефективності їх реалізації та обмеженість бюджетних коштів. Окреслено авторський підхід щодо удосконалення оцінювання ефективності фінансування державних соціальних програм. Виявлено, що необхідність вирішення соціальних пріоритетів обумовлює більш активне залучення на засадах партнерства відповідального бізнесу для фінансування державних програм людського розвитку. Визначено напрями удосконалення фінансового забезпечення реалізації державних програм у сфері вищої освіти. Доведено необхідність залучення коштів у соціальну сферу за допомогою інноваційних технологій фінансування, поєднання бюджетної підтримки та інструментів благодійництва, коштів міжнародних фондів, грантового фінансування найбільш ефективних соціальних проектів людського розвитку. Акцентовано увагу на необхідності створення належних умов для зміцнення інституту партнерства та формування на цій основі системи результативної інтеграції фінансових джерел для реалізації державних соціальних програм загалом та програм розвитку вищої освіти зокрема, як невід'ємної компоненти покращення якості життя у суспільстві та основи інноваційного розвитку. Наголошено, що тісна взаємодія держави, соціально відповідального бізнесу, домогосподарств поряд з належно організованим фінансовим контролем (державним і громадським) та дотриманням прозорості, доступності узагальненої звітності сприятиме підвищенню ефективності реалізації державних соціальних програм, як вагомого підгрунтя людського розвитку.