Установлено структуру земельного фонду в населених пунктах (містах, селищах, селах) гірських районів Львівської області та переважаючі напрями використання земельних ділянок населенням. Виявлено, що у структурі сільськогосподарських земель населених пунктів переважають сільськогосподарські угіддя, і тільки незначна частка зайнята під господарські будівлі та двори. Сільськогосподарські землі переважно використовуються населенням гірських населених пунктів для ведення особистого підсобного господарства.

Охарактеризовано чинники землекористування (географічне положення, рельєф, клімат, грунти, корисні копалини, рослинність), що обумовлюють формування сучасних типів і форм використання земельного фонду у досліджуваному регіоні. Для історичного аналізу процесу використання земельного фонду обгрунтовано вживання терміна "еволюція землекористування", що зумовлено політико-правовими, еколого-технологічними й економічними чинниками. Виокремлено історичні етапи землекористування, подано визначення терміна "землекористування" як соціально-економічної категорії. Виокремлено класифікаційні категорії землекористування на рівні типу, а в їх межах - форм. Розроблено схему районування землекористування в досліджуваному регіоні (смуга землекористування, земельний край, земельний округ, земельний район). На основі аналізу в регіоні виокремлено чотири смуги землекористування, а в їх межах - дев'ять земельних країв. Проаналізовано структуру земельних угідь та види економічної діяльності в межах смуг землекористування, які є результатом цілеспрямованого перетворення лісових і лучних біоценозів. Встановлено показники забезпеченості землекористувачів земельними угіддями. З'ясовано, що первинним ареалом сільськогосподарського землекористування в регіоні є північно-східне Потисся, а найдавніші ареали цього типу сформувалися за рахунок освоєння алювіальних грунтів. З метою оцінювання ефективності сільськогосподарського землекористування застосовано комплекс просторових, правових, економічних, екологічних показників та їх бальну оцінку. Розроблено заходи оптимізації землекористування в регіоні.

Наголошено на помилковості підміни термінів "земельні ресурси" та "грунтові ресурси", оскільки не враховується усія сукупність функцій, які виконують грунти у функціонуванні біосфери та житті людини. Багатофункціональність грунтів дозволяє виділити матеріальні, функціональні, культурно-естетичні, інформаційні групи грунтових ресурсів. Запропоновано визначення "грунтові ресурси". Для характеристики збалансованого використання грунтових ресурсів запропоновано використовувати термін "грунтокористування". Наведено особливості грунтових ресурсів у порівнянні з іншими засобами виробництва. Проведено аналіз місця грунтових ресурсів у чинних класифікаціях природних ресурсів.

Отмечена ошибочность подмены понятий "земельные ресурсы" и "почвенные ресурсы", поскольку не учтена вся совокупность функций, которые выполняют почвы в функционировании биосферы и жизни человека. Многофункциональность почв разрешает выделить материальные, функциональные, культурно-эстетические, информационные группы почвенных ресурсов. Предложено определение термина "почвенные ресурсы". Для характеристики сбалансированного использования почв предложено использовать термин "почвопользование". Определены особенности почвенных ресурсов в сравнении с иными средствами производства. Сделан анализ места почвенных ресурсов в классификациях природных ресурсов.

Purpose of research is determine the value and functions of soil resources at the current level of development The article mentioned the error of substituting the terms «land resources» and «soil resources» because it does not take into account the totality of functions performed by soils in the functioning of the biosphere and human life. Methodology. The results are based on an analysis of theoretical-methodological and methodical positions reflected in publications representatives geography and the provisions of the land legislation of Ukraine. Results. Soils versatility allows to single out physical, functional, cultural-aesthetic, informational groups of soil resources. Soil resources are a collection of all taxonomic soil units typical of their properties and functions that are or may be used in all kinds of economic activity and optimize the state of environment in the limits of natural or administrative entities. For characterization of the sustainable use of soil resources it was proposed to use the term «soil usage.» Soil usage is a process of using the components, properties and functions of natural, human-transformed and artificial soils by man or society to meet the material and spiritual needs of a man and optimizing of the human life environment. Soil usage is divided into direct and indirect. Direct soil usage began after mankind's transition to agriculture, and indirect one – was followed by the appearance of humanity and human activities and is based on the use of ecological functions that soils perform in the biosphere. The features of soils in comparison to other means of production were determined. Analysis of soil resources place in the natural resources classifications was conducted. It was indicated that soil resources are quickly exhaustible, irreplaceable, they should be regarded as both actual and potential. Soil resources are the most important part of natural resources, rational use of which guarantees the safety of food, national security and optimization of the environmental situation. Productive soil is the basis of civilized life, and their condition adequately reflects the health of any nation.

Досліджено проблему системного управління трансформацією грунтів. Висвітлено особливості валового хімічного складу ясно-сірих лісових грунтів малого Полісся. Визначено роль антропогенного чинника у транслокації елементів і речовин у грунтах агроландшафтів. Викладено еколого-етнічні аспекти землекористування. Розглянуто проблему грунтів в сучасному мінливому світі. Подано порівняльну характеристику чорноземів типових природних та агрогенних екосистем Лівобережжя Лівостепу України. Висвітлено динаміку вмісту гумусу в чорноземах південних задністров'ях Одещини. Проаналізовано вплив краплинного зрошення на показники стану родючості чорноземів Південних.

Проаналізовано структуру та географію водогосподарського землекористування в Карпатському регіоні України. Встановлено, що у структурі земель під водами домінують землі під природними водотоками. Для характеристики водогосподарського землекористування запропоновано використовувати коефіцієнт антропогенного обводнення, який у регіоні становить 55,7. Водогосподарське землекористування - основа ефективного використання водних ресурсів регіону, що сприяє оптимізації екологічної ситуації.

Подано визначення природоохоронного землекористування, проведений аналіз структури і географічних закономірностей його розташування в Карпатському регіоні України. Розвиток природоохоронного землекористування в регіоні зумовив створення 1601 об'єкта і території природно-заповідного фонду, які займають 659,4 тис. га. Найбільшу кількість займають пам'ятки природи та заповідні урочища, а найбільшу площу - 14 НПП і РЛП. Переважна більшість площ природоохоронного землекористування розташована в Карпатській гірській смузі.

Наголошено про помилковість підміни термінів "земельні ресурси" та "грунтові ресурси", оскільки не враховується усієї сукупності функцій, що виконують грунти у функціонуванні біосфери та житті людини. Багатофункціональність грунтів дозволяє виділити матеріальні, функціональні, культурно-естетичні, інформаційні групи грунтових ресурсів. На основі створеної грунтової карти встановлена структура грунтових ресурсів області, розраховані показники освоєності, розораності грунтів та забезпеченість продуктивними грунтами. Запропоновано систему показників для характеристики грунтових ресурсів.

Охарактеризовано ареали поширення буроземно-підзолистих грунтів у межах Прибескидського Передкарпаття, де воно сформувалися під ялицево-дубовими лісами на делювіальних суглинках. Проаналізовано морфологічні особливості досліджуваних грунтів, виявлено відмінності між фоновими, дерново-підзолистими поверхнево-оглеєними грунтами. Проведено визначення фізичних і фізико-хімічних властивостей грунтів, а їх результати підтверджують припущення про їх формування під переважаючою дією буроземного процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: П031

Рубрики:

Ґрунтоутворення

Шифр НБУВ: Ж29253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П031(4Укр)

Рубрики:

Ґрунтоутворення

Шифр НБУВ: Ж29253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П031(4Укр)

Рубрики:

Ґрунтоутворення

Шифр НБУВ: Ж29253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета публікації - обгрунтувати необхідність комплексної оцінки та вдосконалити теоретико-методологічні засади оцінювання інвестиційної привабливості грунтів Карпатського регіону України, розробити систему показників для оцінювання агровиробничих властивостей грунтів і сформувати структуру показників регіональної інвестиційної привабливості модальних типів грунтів. До критеріїв інвестиційної привабливості грунтів віднесено їхні морфологічні особливості та фізико-хімічні властивості, кліматичні, технологічні, організаційно-економічні, соціальні, правові параметри. Першочерговим завданням є формування баз даних морфологічних, фізичних і фізико-хімічних властивостей модальних типів грунтів Карпатського регіону, які визначають родючість та інвестиційну привабливість. Пропонована оцінка інвестиційної привабливості грунтів земельних ділянок є запорукою мінімізації можливих ризиків інвестування та впровадження рентабельного типу землекористування.

Надано визначення селітебного землекористування, проведений аналіз структури і географічних закономірностей його розташування в Карпатському регіоні України. Аналіз сучасного стану селітебного землекористування проведено як в межах адміністративних областей Карпатського регіону, так і в розрізі смуг землекористування, виділених автором.

Індекс рубрикатора НБУВ: П03(4УКР)

Рубрики:

Ґрунтознавство

Шифр НБУВ: ВА868986 Пошук видання у каталогах НБУВ